Справа № 712/10165/15ц

Провадження № 2/712/156/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року Соснівський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі – ТКАЧ А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсними державних актів та договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними державних актів та договору оренди землі, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до договору обміну, посвідченого державною нотаріальною конторою 04.07.2000 року за № 2-2219 він є власником 57/200 частки домоволодіння по бульвару Шевченка, 41 в м. Черкаси, а згідно договору дарування посвідченого приватним нотаріусом від 18.02.2002 року за № 557 ним було отримано в дарунок ще 57/200 частки цього домоволодіння. Загалом на даний час йому належить 57/100 частки. На підставі рішення ОСОБА_3 міської ради народних депутатів № 536 від 11.04.1953 року для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по бул. Шевченка 41 в м. Черкаси було виділено в постійне користування земельну ділянку площею 1102 кв.м. Співвласниками та землекористувачами даного домоволодіння станом на 25.03.1970 року були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у вказану дату за спільною згодою здійснили розподіл даної земельної ділянки наступним чином. ОСОБА_4 відійшло - 597 кв.м., а ОСОБА_5 Г'.Н. - 505 кв.м. З того часу частина земельної ділянки, що відійшла в користування ОСОБА_5 була площею 505 кв.м., мала 12 кутів повороту межі, а її довжина по червоній лінії, що проходить по б. Шевченка склала 20 метрів. Відповідно до даних технічного паспорту на вказане домоволодіння станом на 2000 рік площа та конфігурація земельної ділянки по бул. Шевченка 41 в м. Черкаси не змінювалось з часу проведення її розподілу колишніми співвласниками в 1970 році. Отримавши у власність частину наданого будинку від ОСОБА_5, він відповідно отримав і частину земельної ділянки яка їй належала, а отже до 2003 року мав у користуванні 505 кв.м. В 2004 році він здійснив приватизацію належної йому земельної ділянки по бул. Шевченка 41 та на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 05.10.2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.12.2004 року серія ЯА № 219722.

18.01.1980 року відповідач ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, набув у власність 28,7% будинковолодіння за даною адресою та згідно договору дарування від 18.01.1980 року став власником ще 14,3 % даного будинковолодіння. Згідно рішення ОСОБА_3 міської ради від 19.07.2007 року за № 2-969, ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку за даною адресою, площею 501,0 кв.м., на підтвердження йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2007 року серія ЯЕ № 617424. Відповідачем було подано до суду позов про встановлення земельного сервітуту. Останній вважає себе власником спірного відрізку земельної ділянки, наданого йому безпідставно згідно державного акту на право власності на землю від 2007 року. На даний час на цьому відрізку землі розташована бетонна огорожа, яка була побудована позивачем, що не влаштовує відповідача, який вказує на незаконність її побудови.

Вважає подібне формування земельних ділянок не може відповідати вимогам закону, так як спірний відрізок землі, без попереднього припинення належного йому права власності на нього, було неправомірно надано у власність відповідача, а отже є всі підстави для визнання приватизації земельних ділянок його та відповідача незаконною і скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування. Тому звернувся з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд визнати недійсним та скасувати п. 1.10 рішення ОСОБА_3 міської ради від 19.07.2007 року за № 2-969 та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2007 року серія ЯЕ № 617424, за яким ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку по бул. Шевченка 41 площею 501.0 кв.м.; визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 05.10.2004 року за № 7-40 дод. 1 п. 54 та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серія НА № 219722 від 01.12.2004 р. за яким ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку по бул. Шевченка 41 в м. Черкаси, площею 499,0 кв. м.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами Земельного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору обміну, посвідченого державною нотаріальною конторою 04.07.2000 року за № 2-2219 позивач ОСОБА_1 є власником 57/200 частки домоволодіння по бул. Шевченка 41 в м. Черкаси, а згідно договору дарування посвідченого приватним нотаріусом 18.02.2002 року за № 557 позивачем було отримано в дарунок ще 57/200 частки цього домоволодіння.

На підставі рішення ОСОБА_3 міської ради народних депутатів № 536 від 11.04.1953 року для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по бул. Шевченка 41 в м. Черкаси було виділено в постійне користування земельну ділянку площею 1102 кв.м.

Між попередніми співвласниками даного домоволодіння станом був встановлений порядок користування земельною ділянкою згідно якого у користування ОСОБА_4З передавалось 597 кв.м.., а ОСОБА_5 Г'.Н. - 505 кв.м. земельної ділянки.

На підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 05.10.2004 року за № 7-40 дод. 1 п. 54 позивачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 499,0 кв.м. по бул. Шевченка, 41 у м. Черкаси (державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.12.2004 року серія ЯА № 219722, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 1646.)

18.01.1980 року відповідач ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, набув у власність 28,7% будинковолодіння за адресою бул. Шевченка 41 в м. Черкаси та згідно договору дарування від 18.01.1980 року став власником ще 14,3 % даного будинковолодіння.

Згідно рішення ОСОБА_3 міської ради від 19.07.2007 року за № 2-969, п. 1.10, ОСОБА_2І передано у власність земельну ділянку по бул. Шевченка 41 площею 501,0 кв.м., (державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2007 року серія ЯЕ № 617424, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010777501400).

Як на порушення своїх прав позивач зазначає, що на час здійснення приватизації його земельної ділянки, тобто на 2004 рік при виготовленні технічної документації землевпорядною організацією була допущена помилка у визначенні розміру ділянки межі від дальньої стіни житлового будинку до кута повороту межі (замість 12,0 м. вказано 12, 30 кв.м). Внаслідок чого відрізок землі, яким він користується і на даний час, був включений до державного акту ОСОБА_2

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті152 Земельного Кодексу України. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з правом володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Вивченням технічної документації на земельні ділянки позивача та відповідача встановлено, що 10 травня 2002 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 міської ради із заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 504 кв.м. по бул. Шевченка, 41 у м. Черкаси для обслуговування будинку та господарських споруд. В ході виготовлення технічної документації був складений протокол визначення та погодження меж земельної ділянки, який був погоджений та підписаний як ОСОБА_1 так і суміжними землекористувачами в тому числі і ОСОБА_2 В протоколі зазначено розмір земельної ділянки ОСОБА_1 - 499 кв.м. та зазначено її межі. Також в матеріалах технічної документації міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони погоджуються із розподілом земельної ділянки по бул. Шевченка, 41 у м. Черкаси між співвласниками згідно доданого плану. До заяви долучено акт розподілу земельної ділянки згідно якого площа земельної ділянки ОСОБА_1 складає 499 кв.м. Земельна ділянка площею 499 кв.м. (а не 505 кв.м., як він просив у заяві) і була передана йому у власність .

Відповідач ОСОБА_2 із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки по бул. Шевченка, 41 у м. Черкаси звернувся 29 травня 2006 року, тобто через два роки після набуття права власності на частину земельної ділянки позивачем ОСОБА_1 В технічній документації міститься акт встановлення та узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування ОСОБА_2 від 12 липня 2006 року. Згідно даного акту суміжними землекористувачами ніяких претензій до встановлення межі землекористування не було заявлено. Межові знаки не встановлювалися і зв’язку з тим, що межа земельної ділянки зберігається із твердими елементами ситуації.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив суду, що в ході проведення експертизи по іншій цивільній справі у 2015 році ним було встановлено, що на час виготовлення технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки позивачу ОСОБА_1 землевпорядною організацією була допущена технічна помилка не вірно визначено кут повороту межі, внаслідок чого акт розподілу земельної ділянки між попередніми співвласниками від 25.03.1970 року не відповідав протоколу визначення та погодження меж земельної ділянки від 16 січня 2004 року. Відхилення були незначними, а тому візуально, без спеціальних пристроїв їх визначити не було можливим.

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельні ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином твердження позивача про те, що він позбавлений права власності на спірний відрізок земельної ділянки, оскільки позивач приватизував (набув у власність) земельну ділянку площею 505 кв.м., а 499 кв.м. і має право використовувати земельну ділянку саме в таких розмірах.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Позивач в судовому засіданні не надав суду доказів порушення його прав зі сторони відповідача, шляхом визнання недійсними та скасування державних актів, та не довів суду, якими неправомірними діями зі сторони відповідача ОСОБА_7 порушено його права.

Статтею 118 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування при здійсненні громадянами безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме те, що відповідне рішення приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Звертаючись до суду з даним позовом та в ході судового розгляду позивач взагалі не надав доказів та не довів порушення його прав зі сторони ОСОБА_3 міської ради, яка приймала рішення про передачу безоплатно у власність земельної ділянки як йому так і відповідачу. Натомість судом встановлено, що ОСОБА_3 міська рада, приймаючи вищевказані рішення діяла в межах, та у спосіб, що визначений Земельним Кодексом України.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 118, 125 ЗК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ