РІШЕННЯ                              справа № 2-763/2009

                                            ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року                                       Верхньодніпровський районий суд

                                                                           Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом приватної виробничої комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” до ОСОБА_1третя особа Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру “ Дніпропетровська регіональна філія про поновлення договору земельної ділянки,-

                                          ВСТАНОВИВ:

    До суду звернувся позивач ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” з позовом про поновлення договору оренді земельної ділянки до ОСОБА_1.. посилаючись на слідуюче: 23.12.2003 року міжОСОБА_1., і ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” було укладено договір оренді земельної ділянки, площею 7.2 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований 16.04.2004 року в книзі записів державної реєстрації оренди договорів землі, згідно умов якого, строк дії договору  встановлено 4 роки 11 міс.

    16.03.2009 року термін дії вказаного договору скінчився.

     Відповідач не звернувся до позивача  про продовження чи розірвання договору, шляхом який визначений в законодавстві.

      Виходячи з того, що позивач взяв в оренду майно відповідача, він несе відповідальність за його стан та відповідає за його збереження.

           Не отримавши відмови про продовження договору оренди, також не маючи ані повноважень, а ні прав щодо земельної ділянки, а саме проводити земельні роботи, позивач не мав змоги  та не мав належними повноваженнями визначити, яка саме земельна ділянка належить відповідачу, проводив як осінні так і весняні польові роботи. Отже факт виконання таких робіт ніким не заперечується, а значить і не заперечуються і витрати для проведення таких робіт, які складаються з вартості оплати  праці працівників, вартості паливно-мастильних матеріалів, амортизаційні витрати машин та механізмів, вартість посівних матеріалів та добрив.

     Таким чином, своїми діями, відповідач не вказав про його бажання не продовжувати договір оренди, а згідно чинного законодавства такі дії є підставою для продовження строку дії договору оренди  на такий же самий строк та на тих же умовах.

       Виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки закінчився 13.03.2009 року відповідач мав право, а в даному випадку і бажання не продовжувати договір оренди, був зобов”язаний повідомити письмово про свою позицію, щодо заперечення про продовження договору оренди земельної ділянки, але не робив цього.

          При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення сільськогосподарського товарного виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

      Передаючи землю в користування, сторони не надали даній вимозі закону уваги, так передаючи землю весною, договір слід було б закінчити осінню, так як земля передавалась не обробленою, то і повертатися повинна після збору врожаю не обробленою, без проведення осінніх робіт.

      Виходячи з даних обставин, а саме:

•   земельна ділянка знаходилась в оренді 10 років у ПВКФ “Дніпроагротехсервіс”

•   умови договорів за 10 років не порушувались

•   проведені осінні та весняні посівні роботи

  Вважає, що є всі законні підстави для продовження дії договору оренди земельної ділянки на той самий строк. Крім того пропонує відповідачу внести зміни до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати з 1.5% до 3%. Та просить зобов”язати Дніпропетровську регіональну філію ДП “Центр державного земельного кадастру” зареєструвати зміни до договору оренди земельної ділянки.

      В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

             Відповідач ОСОБА_1., позовні вимоги не визнала при цьому пояснила що позивач порушував умови договору оренди земельної ділянки, так в 2007 році не в повному об”ємі виплатив їй оренду плату, в 2008 році  взагалі не розрахувався з нею. Це було викликано тим, що вона та ще ряд жителів їхнього села, земля яких перебувала в оренді в позивача, вирішили не продовжувати  з позивачем договірних відносин. Тому в серпні місяці, коли позивач проводив розрахунок по орендній платі і з”ясувавши її позицію, щодо подальшої долі землі він їй повідомив, що орендної плати вона взагалі не отримає. Повністю він мав розраховуватись до кінця листопада 2008 року, але цього не зробив. На початку 2009 року вона те ще декілька жителів села звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі. Справа перебуває на розгляді в суді, і лише в березні місяці позивач  виплатив їм орендну плату за землю. В вересні 2009 року вона завчасно листом повідомила позивача, що не буде укладати з ним договір оренди земельної ділянки на новий строк. Лист направила рекомендований, їй повернулось поштове повідомлення, що лист керівнику фірми вручений, але позивач  не виплачуючи їй орендної плати насильно змушував її укладати договір оренди землі. Ще й при зустрічі повідомляв, що листа, якого вона йому направила, він не отримував. Весною її поле залишилось не обробленим, повернено їй все в бур”янах. В даний час вона уклала договір оренди землі вже з іншим орендатором.

      Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник ДП “Центр державного земельного кадастру” Дніпропетровська філія в судове засідання не з”явився, подавши клопотання про слухання справи у його відсутність в письмових запереченнях проти позову вказує на те, що позивач наполягаючи продовжити строк договору оренди земельної ділянки між ним та відповідачем посилається на те, що відповідач завчасно не попередив позивача про те, що не буде укладати з ним договору на новий строк, чим порушив ч. 3 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі”. Однак таке його посилання не в повній мірі відображає обставини справи. Тав  п.2.2 Договору оренди земельної ділянки. Укладеного між позивачем та відповідачем зазначається, що по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий  термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Крім того вважає, що покладення на них обов”язку зареєструвати договір зі змінами, є незаконним так як вони не є стороною даного спору і такий обов”язок на них покладений бути не може. Вважають, що в задоволені позовних вимог потрібно відмовити.

    Вислухавши осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають  за такими підставами: 23.12.2003 року між ОСОБА_1., і ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 7.2 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований 16.04.2004 року в книзі записів державної реєстрації оренди договорів землі, згідно умов якого, строк дії договору  встановлено 4 роки 11 міс.

       16.03.2009 року термін дії вказаного договору скінчився.

      Згідно зі ст. 31 ЗУ “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

          Відповідно в зв”язку з закінчення строку на який було укладено договір оренди у сторін припиняються права та обов”язки, що випливали з даного договору. Орендар зобов”язаний був повернути орендодавцеві земельну ділянку, у стані не гіршому ніж передавалась при укладенні договору, а орендодавець зобов”язаний прийняти свою земельну ділянку. Якщо сторони не домовились про продовження строку дії договору на новий строк.

               ч.2 ст. 19 Закону України “Про оренду землі “ визначається, що при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

               Як правильно зазначив представник позивача в судовому засідання та в позовній заяві, передаючи землю в користування сторони не надали даній вимозі закону належної уваги. Дійсно, передаючи землю в користування весною, договір слід було б закінчити осінню і повернути її орендодавцю, тобто відповідачеві. Однак в договорі сторони визначили строк його закінчення березень 2009 року. Тому дана умова є обов”язковою для обох сторін.

                В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1., не маючи наміру продовжувати договірні відносини з даним орендодавцем, ще в вересні місяці 2008 року направила позивачеві листа про свій намір не продовжувати договірних відносин, що підтверджується як її поясненням так і копією поштового повідомлення про вручення судової повістки  керівнику ПВКФ “Дніпроагротехсервіс”. В даному повідомленні зазначається, що дане  поштове відправлення вручено ОСОБА_2 30.09.2008 року. Суд вважає безпідставними заперечення представника позивача про те, що на повідомлені  проставлений підпис не ОСОБА_2, тому немає ніяких доказів, що таке поштове відправлення він отримував, так як на поштовому повідомлені про вручення поштової кореспонденції проставляється підпис не особи, якій вручається поштова кореспонденція, а підпис листоноші, що вручає дане повідомлення, або листоноша зазначає прізвище особи, якій вручено дане відправлення, що й зазначене  на даному поштовому повідомленні. Самі підписи осіб, що отримують рекомендовану поштову кореспонденцію проставляються в журналах пошти. Тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомила позивача про своє небажання продовжувати з ним договірні відносини. А саме надіслала про це рекомендований лист.

      Безпідставним суд вважає і посилання представника позивача на те, що в поштовому повідомлені зазначена невірно адреса місця знаходження позивача, так як такою адресою є не АДРЕСА_1 як це зазначено в договорі.  Проте, з”ясовано в судовому засіданні, що вз”язку з тим, що землі, які орендовані позивачем, знаходяться на території Верхньодніпровського району, тому Дмитрівською сільською радою виділено поштову адресу даній фірмі в АДРЕСА_2, де знаходиться будівля тракторної бригади, за цією адресою проводяться розрахунки по орендній платі з орендодавцями, вирішуються інші питання безпосередньо з керівником даної фірми  і відповідачі знали саме цю адресу, як поштову адресу позивача, тому і направили саме туди свої звернення. Крім того в поштовому повідомлені вказується, що поштова кореспонденція вручена керівнику ОСОБА_2, а не повернена в зв”язку з відсутністю місця знаходження,  з чого суд робить висновок, що він перебував за даною адресою, чи за даною адресою знаходиться особа. Уповноважена на приймання поштової кореспонденції та вирішення інших виробничих питань.

      Безпідставним суд вважає і пояснення представника позивача, що ці звернення направлені значно раніше , а не за два місяці до закінчення строку договору оренди. Тому позивач не зміг зрозуміти чи відповідач хоче достроково розірвати договір, чи відмовляється від подальших договірних відносин: так як по-перше, відповідач не бажаючи продовжувати з позивачем договірних відносин врахувала вимоги ст 19 ЗУ “Про оренду землі” і направила таке звернення з урахуванням періоду сівозміни, щоб позивач не проводив осінні роботи на її земельній ділянці. Суду надано копію поштового відправлення від відповідача ОСОБА_1.,  ПВКФ “Анротехсервіс” в якому зазначено дата його вручення 30.09.2008 року, суд вважає, таким чином що  відповідач належним чином повідомив позивача про своє бажання не продовжувати з ним договірних відносин. Доказування факту неотримання позивачем цього повідомлення покладається на позивача, а не на відповідача, який  надав суду докази відправлення повідомлення  та вручення його позивачеві. Позивач в свою чергу ніяких доказів про те, що він не отримував  даного поштового відправлення суду не надав. По-друге, ЗУ “Про оренду землі” не встановлено граничного строку протягом якого орендодавець повинен повідомити орендаря про свій намір не продовжувати з ним  в подальшому договірних відносин. В ст. 33 цього Закону вказується лише на те, що за відсутності письмових заперечень протягом одного місяця після  закінчення строку договору оренди, він підлягає поновленню на той самий строк та на тих самих умовах. Тому відповідач мала право протягом будь - якого строку повідомити  про свій намір не продовжувати договірні відносини після закінчення строку договору оренди землі, що нею і було зроблено. По-третє, якщо позивачеві було не зрозуміло з повідомлення, чи відповідач просить розірвати договір, чи  не бажає продовжувати з ним договірних відносин в майбутньому,  він міг з”ясувати це питання з відповідачем ОСОБА_1. Проте суду не надані докази про те, що відповідач якимось чином намагався вирішити це питання. При цьому завчасно знаючи, що строк дії договору закінчується і після його закінчення він повинен або повернути землю відповідачеві, або ставити питання про поновлення строку договору, чи укладення його на новий строк, у всіх випадках він завчасно повинен був вчиняти певні, передбачені земельним законодавством.

     Так, якщо позивач мав намір продовжити договірні відносини з відповідачем, чи укласти договір оренди землі з відповідачем на новий строк, він повинен був завчасно провести переговори з відповідачем з цього питання, підготувати належну документацію, чи з”ясувати намір відповідача в подальшому не продовжувати з ним договірних відносин, і саме він, як особа, яка є більш компетентною в питаннях земельних правовідносин, врахувати вимоги ч. 2 ст. 19 ЗК України “Про оренду землі”, тобто питання сівозміни, а не перекладати всю відповідальність з цього питання на відповідача. Проте ніяких дій восени 2008 року з даного питання не вчинивши, не з”ясуваши позицію відповідача про поновлення договірних відносин, позивач почав проводити обробіток землі, знаючи про те, навесні строк дії договору закінчується і особи, які перебували з ним в договірних відносин, можуть і не продовжувати з ним їх подальшому. З чого суд робить висновок, що такими своїми діями позивач намагався будь-яких способом, використовуючи правову необізнаність відповідача, продовжити договірні  відносини з оренди землі та продовжити користуватись земельною ділянкою відповідачки.

    п.п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” та ОСОБА_1., передбачено, що по закінченні терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. В цьому разі орендар повинен повідомити орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці  до його закінчення.

         Таким чином, згідно умов договору  обов”язок повідомити про намір  продовження договірних відносин покладався на позивача, а не на відповідача. При цьому договором встановлювався саме кінцевий строк повідомлення “не пізніше ніж за два місяці” до закінчення строку дії договору, тобто про свій намір продовжити договірні відносини з відповідачем позивач міг повідомити і раніше чим за два місяці. При цьому враховуючи строки сівозмін та проведення осінньо-весняних робіт, позивач повинен був з”ясовувати це питання ще восени 2008 року, а не січні місяці 2009 року.  Суду не надано доказів про те, що таке повідомлення проводилось позивачем, хоча б за два місяці до закінчення строку дії договору, не говорячи вже більш ранній строк.

     Крім того, навіть при наявності, такого повідомлення вчиненого позивачем за два місяці до закінчення строку договору, суд не міг би взяти його до уваги, так як відповідач ОСОБА_1., виразила свій намір не продовжувати договірних відносин з позивачем ще в вересні місяці 2008 року. Тому направлення такого повідомлення позивачем ОСОБА_1., було б явним ігноруванням її волі, свободи вибору договірних відносин, порушенням її права власності на земельну ділянку, та намаганням позивача будь-яким чином продовжити користування її землею, навіть самовільно її захоплюючи.

     В позовних вимогах та своїх поясненнях в судовому засіданні представник позивача посилається на ст. 27 ЗУ України “Про оренду землі”, а саме, що  орендареві забезпечується захист його прав.

       Проте не вказує на те, що захист прав орендаря застосовується нарівні з захистом  права власності на земельну ділянку, тобто  забезпечується і захист права власності на землю орендодавця.

      В даному випадку ніякого порушення прав орендаря суд вбачає, так як спір між сторонами виник по закінченню договірних відносин. Відповідач в період дії договору оренди не ставив питання про його дострокове розірвання та зміну. Тобто не порушував його права.  З іншого боку, намагаючись будь яким чином залишити землю в своєму користуванні позивач порушує право власності  відповідача на земельну ділянку. Так як по закінченню строку договору оренди земельної ділянки, відповідач має право розпорядись належною йому земельною ділянкою на свій розсуд.

       Ставлячи питання про  продовження строку дії договору оренди землі позивач посилається на те, що з його боку не було порушень умов договору за останні 10 років, та ним проведені осінні та весняні польові роботи.

            Проте, з боку позивача існували порушення виконання договору оренди земельної ділянки, а саме в частині виплати орендної плати за 2008 рік. Відповідач ОСОБА_1,, з даним позовом звернулась до суду. І посилання представника відповідача на те, що цей обов”язок позивачем виконаний в березні 2008 року, суд розцінює як  безпідставне, так як кінцевий розрахунок по орендній платі  позивач повинен був провести згідно  п. 2.3 договору до 31 листопада кожного року, тобто 2008 року. В дійсності розрахунок по орендній платі провів лише після пред”явлення до нього позову, а не в добровільному порядку. А посилання представника позивача на те, що такий розрахунок не був проведений з тих підстав, що ОСОБА_1., не повідомила, в якому вигляді вона хоче отримати орендну плату: в грошовому, чи натуральному, взагалі не може бути прийнятий до уваги, так як орендна плата повинна бути виплачена встрок відповідно до умов договору.

         Тому судом встановлено, що з боку позивача все ж існували порушення умов договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідачем.

               Посилання позивача на те, що ним проведені осінньо-польові роботи на земельній ділянці відповідача, суд не може враховувати як обов”язкову підставу для продовження договірних відносин. Так як позивач знаючи про закінчення терміну дії договору преш за все повинен був з”ясувати питання щодо бажання відповідача продовжити з ним договірні відносини, ще в восени 2008 року, і лише після цього починати проводити якісь роботи, а не проводити роботи з метою примушення відповідача продовжити з ним договірні відносини. Також відповідач ОСОБА_1., в судовому засіданні пояснила, що на її земельній ділянці ніяких робіт не було проведено, землю вона отримала весною в бур”янах.  Крім того навіть, якщо якісь роботи на цій земельній ділянці були проведені,  позивач може ставити питання про відшкодування їх вартості.

                ст. 33 ЗУ України “Про оренду землі” передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов”язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право  на поновлення договору.

         Відповідно, аналізуючи зміст даної статті, та дії позивача, суд вважає, що навіть якщо прийняти до уваги, що позивач належно виконував свої обов”язки за даним договором, так як порушення його умов вбачається лише в 2008 році, орендар має переважне право на поновлення договірних відносин. Проте Законом України “Про оренду землі” не встановлено обов”язок орендодавця в цьому випадку поновити договір з даним відповідачем. І право надане позивачу може бути як задоволеним так і ні.

          Курім того встановлення  обов”язку орендодавця на поновлення договірних відносин порушувало б вимоги ст. 627 ЦК України. Якою передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору. Тобто це призвело до порушення принципу свободи договору.

             Таким чином суд вважає, що після закінчення строку чинності договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та відповідачем 23.12.2003 року, позивач міг  не продовжувати існуючих договірних відносин, цим прав позивача. Як орендаря земельної ділянки він ніяким чином не порушував. При цьому не має значення чи в подальшому відповідач буде обробляти земельну ділянку сама, чи нею буде укладений договір оренди землі з іншим орендарем.

              Виходячи з вище викладеного суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки позивачу потрібно відмовити. Так як суд відмовляє у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зміни пункту договору оренди про збільшення розміру орендної плати та вимоги про зобов”язання Дніпропетровської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру” зареєструвати зміни до договору оренди земельної ділянки.

          На основі ст. 31,  ст. Закону України “Про оренду землі” , керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

       У задоволення позовних вимог про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та приватною виробничо-комерційною фірмою “Дніпроагротехсервіс”,  зміні оплати за користування земельною ділянкою та зобов”язанні Дніпропетровської регіональної філії державне підприємство “Центр державного земельного кадастру” зареєструвати зміни до договору оренди земельної ділянки - відмовити

          Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

суддя