ЗАОЧНЕ     РІШЕННЯ                           справа №2-523/2009

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 липня 2009 року                              Верхньодніпровський районний суд

                                                                   Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді – Петрюк Т.М.

                При секретарі Рудовій Л.В.

                За участю представника – Ананічева С.Г.

  Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про про визначення порядку користування частиною квартири-

                                               ВСТАНОВИВ:

     До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визначення порядку користування частиною квартири до відповідача ОСОБА_2 посилаючись на слідуюче: він є власником частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровської області. Власником іншої частини квартири є ОСОБА_2 колишня його цивільна дружина, розмір долі, що належить кожному з них складає Ѕ частину згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі №1012, Між ними виник спір про порядок користування і володіння квартирою. Угоди про спосіб виділення його частки із загального майна не досягнуто. Відповідач не допускає його до користування квартирою, змінивши замок на вхідних дверях. Такий порядок користування вказаною квартирою встановився декілька місяців тому. Фактично відповідачка користується всією квартирою з чим він не може погодитись.

       Відповідач не оспорює його право власності на частину квартири. Але чинить йому перешкоди у користуванні нею. При кожній його спробі зайти до квартири відповідач викликає наряд міліції. В зв”язку з чим він запропонував  добровільно визначити порядок користування квартирою, але вона відмовилась, що й стало причиною звернення до суду.

        В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали просять надати позивачу ОСОБА_1 в користування ізольовану жилу кімнату площею 14.1 кв м., а відповідачці  ізольовану кімнату площею 10.8 кв.м. та прохідну кімнату площею 9.8 кв. м. Кухню, коридор, ванну кімнату та вбиральню залишити в загальному користуванні. Вважають, що таким чином не будуть порушені права жодної із сторін.

          Відповідач в судове засідання не з”явилась. При цьому неодноразова подавала заяви про відкладення розгляду справи додаючи копії лікарняних листів. Так судові засідання по розгляду даної справи призначались на 08.05.2009 року на 14-00 годину, на 02.06 2009 року на 14-00 годину 26.06.2009 року на 16-00 годину та на 17.07.2008 року на 9-00 годину. Згідно повідомлення Верхньодніпровської ЦРЛ ОСОБА_2 перебувала на лікарняному листку з 07.05.2009 року по 15.05.2009 року та з 01.06.2009 року по 21.06.2009 року. Аналізуючи дати видачі лікарняних листків ОСОБА_2 судом встановлено, що вони видавалась за день до призначеного судового засідання і приносились та здавались в канцелярію суду разом заявою про перенесення справи відкритими. До судового засідання, призначеного на 26.06.2009 року  відповідачкою до заяви про перенесення розгляду справи поданої 24.06.2008 року повторно доданий лікарняний лист, відкритий 01.06.2009 року, при цьому згідно повідомлення Верхньодніпровської ЦРЛ вона перебувала на лікарняному листі з 01.06.2009 року по 21.06.2009 року, тобто на день подачі заяви про перенесення розгляду справи та на день розгляду справи в суді, даний лікарняний лист був уже закритий, таким чином відповідач надала суду завідомо неправдиві відомості про свою хворобу. Крім того, наявність таких листів ставить під сумнів обгрунтованість їх видачі та дійсне перебування на лікуванні відповідачки, так як всі вони відкривались та видавались за день до судового розгляду справи. До судового засідання, призначеного на 17.07.2009 року відповідач знову подає до суду направлення на санаторно-курортне лікування, якого потребує дитину та путівку в оздоровче містечко “Елочка” на строк з 16.07.по 04.08. 2009 року, тобто знову таке клопотання та виправдовуючі документи отримані відповідачем за день до судового засідання. Тому суд ставить їх достовірність під сумнів, вважає, що така поведінка відповідача  спрямована на навмисне затягування розгляду справи, крім того  оздоровче містечко не є закладом санаторно-курортного лікування. Тому  суд не вважає причину неявки відповідача в судове засідання поважною, та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

      Вислухавши, осіб, що брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровської області. Власником іншої частини квартири є ОСОБА_2 колишня його цивільна дружина, розмір долі, що належить кожному з них складає Ѕ частину згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі №1012, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 13.08.2007 року.  Між сторонами, в зв”язку з припиненням спільного проживання, виник спір про порядок користування і володіння квартирою. Угоди про спосіб виділення його частки із загального майна не досягнуто. Відповідачка не допускає позивача до користування квартирою, змінивши замок на вхідних дверях. Такий порядок користування вказаною квартирою встановився між ними  декілька місяців до звернення з позовом до суду. Фактично відповідачка користується всією квартирою з чим  позивач не погоджується, та що порушує його права як власника частини квартири.

       Відповідачка не оспорює  право власності позивача на частину квартири. Але чинить йому перешкоди у користуванні нею.

           Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб”єктів права власності.

          Позивач та відповідач є власниками Ѕ частини спірної квартири, при цьому існує порушення права власності на частину квартири позивача, так як він не може володіти та користуватись своє часткою в даній квартирі.

             Відповідно до п. 1  ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

                     Однак згоди між сторонами про здійснення права спільної часткової власності немає.

            п. 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

                  Згідно договору купівлі-продажу квартири кожній із сторін належить право власності на Ѕ частину квартири.

                       Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 квартира складається з трьох кімнат, дві з яких є ізольованими, а одна суміжною, а також з коридора, ванни,  кухні, вбиральні. Таким чином суд вважає, що є можливість встановити порядок користування сторонам даною квартирою в натурі.

         Позивачем запропонований порядок користування квартирою за яким йому в в користування ізольовану жилу кімнату площею 14.1 кв м., а відповідачці  ізольовану кімнату площею 10.8 кв.м. та прохідну кімнату площею 9.8 кв. м. Кухню, коридор, ванну кімнату та вбиральню залишити в загальному користуванні иділити в користування

               Суд вважає, що такий порядок визначення користування квартирою буде відповідати інтересам сторін, не порушуватиме їхні права та  буде враховувати і інтереси неповнолітньої дитини відповідачки, так як відповідачці виділяється в користування дві кімнати, більшою площею, ніж та кімната, що залишається в користуванні позивача.

    На основі ст. 358, 364 ЦК України, керуючись ст. 10,60, 81,88, 212 ЦПК України суд,-

                                                           ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

       Виділити  ОСОБА_1 в користування ізольовану жилу кімнату, зазначену на плані квартири  під  № 2 площею 14.1 кв.м метрів в квартирі АДРЕСА_1

        ОСОБА_2 виділити в користування ізольовану жилу кімнату зазначену на плані  квартири під  № 3 площею 10.8 кв. м. та прохідну жилу  кімнату, зазначену на плані квартири під  АДРЕСА_1

            Кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню, зазначені на плані квартири АДРЕСА_1 області виділити в спільне користування  ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 16 грн грн., а саме за сплачений судовий збір в сумі 8 грн 50 коп. та за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення рішення.

    Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем протягом 10 днів з моменту його отримання, шляхом подачі заяви про його скасування до Верхньодніпровського районного суду

Головуючий.