Справа № 346/664/16-к

Провадження № 11-кп/779/200/2016

Категорія ч.1 ст.121КК України

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Іванів О.Й.,

суддів: Повзла В.В., Шкрібляк Ю.Д.,

секретаря судового засідання Пославської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015090180000822, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя селища Отинія, вул. Українська 47, не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України, за участю: прокурора Фільварок Н.І., захисника ОСОБА_3, законного представника обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2, за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області Гулкевича В.Д. на вирок Коломийського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді п’яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого певні обов’язки.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним у заподіянні ОСОБА_5 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату органу.

Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.

26 вересня 2015 року близько 23.00 год. біля сільського будинку культури, що в с. Угорники, Коломийського району, обвинувачений ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, на ґрунті неприязних відносин, наніс потерпілому ОСОБА_5 удар кулаком в обличчя, від якого останній впав на землю, після чого обвинувачений почав наносити ногами удари в живіт потерпілому, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, які виразились у втраті органу (селезінки).

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, вважає вирок місцевого суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

В заперечені на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений та його законний представник зазначають, що вирок суду щодо ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, а призначене покарання справедливим та достатнім для його виправлення. Просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.

Потерпілий ОСОБА_5 у своєму запереченні на апеляційну скаргу просить врахувати, що саме його неправомірна поведінка призвела до вчинення злочину обвинуваченим. Зазначає про відсутність будь-яких претензій з його боку до неповнолітнього ОСОБА_2, який добровільно відшкодував спричинену йому шкоду, щиро розкаявся, тому вирок суду щодо останнього просить залишити без змін, вважаючи, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Потерпілий ОСОБА_5 відповідно до вимог ч.3 ст.56 КПК України був завчасно належним чином поінформований про час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження, однак за викликом в судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд кримінального провадження в апеляційній інстанції без його участі, тому колегія суддів згідно положень ст.325 КПК України прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги прокурора у відсутності потерпілого.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримала доводи апеляційної скарги, зазначивши, що з врахуванням тяжкості вчиненого злочину та особи обвинуваченого ОСОБА_2 йому слід призначити покарання без застосування ст.ст.75,104 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що повністю усвідомив протиправність вчинених ним дій, з потерпілим був і є товаришами, що в повному обсязі відшкодував завдані йому збитки, разом з мамою вживає заходів до свого поновлення у навчальному закладі, оскаржуваний вирок просить залишити без змін;

- законний представник неповнолітнього обвинуваченого заперечила доводи апеляційної скарги, пояснила, що її онук проживав з нею, оскільки мама останнього перебувала на сезонних роботах. Зазначила, що раніше він не вчиняв жодних протиправних дій, був слухняною дитиною і після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень поводить себе належним чином, став на шлях виправлення;

- захисник обвинуваченого оскаржуваний вирок вважає законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог, дослідивши за клопотанням апелянта докази, що впливають на призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він засуджений, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтом і апеляційному перегляду згідно ст.404 КПК України не підлягають.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_2 дотримано зазначені вище вимоги кримінального-процесуального закону.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно з класифікацією злочинів відноситься до тяжкого злочину. Також судом враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем постійного проживання характеризується виключно позитивно, умови його проживання згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї є задовільними.

До пом’якшуючих покарання обставин судом віднесено щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, вчинення злочину неповнолітнім.

Врахувавши як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і інші дані, що відповідно до закону впливають на покарання винної особи, обставини справи, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_5, що передувала вчиненню злочину, та його позицію щодо призначення покарання обвинуваченому, врахувавши пом’якшуючі покарання обставини і при відсутності обставин, що обтяжують покарання, зважаючи на те, що згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про звільнення неповнолітнього обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 104 КК України мотивоване належним чином.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням певних особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, судом ОСОБА_2, який згідно свідоцтва про народження, долученого в засіданні апеляційної інстанції захисником, народився 20.02.2000 року і є неповнолітнім, призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом вимог ст.414 КПК України при призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому колегія суддів не може визнати переконливими, тому підстав для скасування вироку внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_2 покарання та ухвалення нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 376,419 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гулкевича В.Д. залишити без задоволення.

Вирок Коломийського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуючий О.Й. Іванів

Судді: В.В. Повзло

ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Й. Іванів