ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 р. № 2/337
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С.–головуючого,
Плюшка І.А.,
Бернацької Ж.О. –доповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 у справі № 2/337 за позовом заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи: Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київської області про стягнення суми
за участю прокурора Генеральної прокуратури України: Громадського С.О.,
та представників сторін:
від позивача: Янковця А.М.,
від відповідача: не з’явилися,
від третьої особи: не з’явилися,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві у серпні 2008 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., за участю третьої особи без самостійних вимог: Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київської області про стягнення 112987,27 грн., заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ між вул. Ватутіна та пров. Шевченка у Солом'янському районі площею 0,65 га, для розміщення двох цегляних будівель, пиломатеріалів, дерев'яних будиночків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2008, дата підписання –20.10.2008 (суддя Домнічева І.О.), позов задоволено з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 112987,27 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (судді: Гарник Л.Л.–головуючий, Іваненко Я.Л., Пантілієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2008 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши прокурора та представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заступником прокурора Солом'янського району міста Києва пред'явлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. про стягнення шкоди в розмірі 112987,27 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку без відповідних документів, чим заподіяна шкода.
Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій встановили факт незаконного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,65 га, розташованої між вул. Ватутіна та пров. Шевченка у Солом'янському районі міста Києва та автотранспортною розв'язкою (Кільцева дорога), враховуючи наступне.
Державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2008 № А794/37, від 24.03.2008 № 102/37, яким встановлено, що фізична особа підприємецьОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку для розміщення двох цегляних будинків, пиломатеріалів, збірно-розбірних дерев'яних будинків без документів, що посвідчують право власності або право користування зазначеною земельною ділянкою.
Тому Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки та визначено розмір шкоди - 112987,27 грн.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Судами правильно встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем всупереч викладених положень законодавства.
Дозвіл, який надано Грищенку О.О. як фізичній особі на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 № 279/337 не є підставою виникнення у нього права володіння чи користування цією ділянкою.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, їх органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій (частина 3 статті 16); до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (частина 1 статті 20).
Згідно, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006, Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, до завдань останньої віднесено здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 3), а до її повноважень - право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5).
Судами обох інстанцій правильно встановлено відповідність запропонованого Державною екологічною інспекцією в місті Києві розрахунку стягуваної з відповідача шкоди Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
Тому суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення 112987,27 грн., заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1. земельної ділянки.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 у справі № 2/337 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:І. Плюшко
Ж. Бернацька