Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2016 Справа №607/68/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Книш Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, третіх осіб служби у справах дітей Тернопільської РДА, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, третіх осіб служби у справах дітей Тернопільської РДА, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування від 21.10.2013 року укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, ОСОБА_8 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського та районного нотаріального округу ОСОБА_5 щодо дарування 81/100 та 19/100 часток домоволодіння №2 по вул.Молодіжна в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №2389, скасування державної реєстрації права власності вчинених на підставі оспорюваних договорів та повернення сторін в попередній стан. В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що вказані договори дарування є фіктивними, оскільки були укладені без наміру створення правових наслідків, а з метою приховання майна ОСОБА_7, у зв’язку з розглядом Комсомольським районним судом м.Херсон цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав і мотив зазначених у позовній заві та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнали та подали суду письмове заперечення в якому зазначили, що на момент укладання оспорюваних позивачем договорів дарування ОСОБА_7 нерухомого майна, права позивача не порушені, оскільки не існувало жодних судових рішень про стягнення з нього боргу на користь ОСОБА_6 Крім того не існувало і жодних обмежень щодо користування та розпорядження даним майном. При нотаріальному посвідченні договору дарування нотаріусом було одержано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідності до яких відчужуване майно під забороною відчуження не перебувало, не обтяжене іпотекою, інші речові права на дане нерухоме майно, не зареєстровані. Укладаючи спірний договір дарування ОСОБА_9, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_8, намагалася досягнути правового результату та досягла його, набувши у власність подароване їй майно, фактично виконала даний правочин отримавши майно в дар та зареєструвавши право власності на нього. Набуваючи спірне майно в дар на ім'я неповнолітнього сина ОСОБА_8 був досягнутий правовий результат забезпечення неповнолітнього житлом. Твердження позивача про фіктивність даних правочинів вважають безпідставними, необґрунтованими, а тому просять відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, однак подав суду письмове заперечення в якому просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, а справу розглянути за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснила, що посвідчення спірних договорів вчинено нею відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки в державному реєстрі не було відомостей, щодо заборон та обмежень, відносно об’єктів нерухомого майна, які були предметом укладених договорів дарування.

Представник третьої особи служби у справах дітей Тернопільської РДА в судовому засіданні відносно вирішення позову покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав:

30 серпня 2013 року ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсон відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_7 про захист прав споживача.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманого 21.10.2013 року о 10.43 год. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, відомості відносно обмежень, щодо прав фізичної особи ОСОБА_7 – відсутні.

21 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №2389 Договір дарування згідно якого ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар на своє ім’я 81/100 домоволодіння, а саме будівлю торгово-побутового комплексу з надвірними спорудами, загальною площею 599,7 кв.м., що знаходиться по вул.Молодіжна, 2 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, а також на ім’я малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 19/100 часток домоволодіння, а саме житловий будинок №2 по вул.Молодіжна в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, загальною площею 140,6 кв.м.

21 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 81/100 частки домоволодіння, а саме будівлю торгово-побутового комплексу з надвірними спорудами, загальною площею 599,7 кв.м., що знаходиться по вул.Молодіжна, 2 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується Витягом №11226826.

21 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме про реєстрацію права власності ОСОБА_8 на 19/100 часток домоволодіння, а саме житловий будинок №2 по вул.Молодіжна в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, загальною площею 140,6 кв.м., що підтверджується Витягом №11231612.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсон від 21 жовтня 2013 року вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 569 450,45 грн.

11.12.2013 року Комсомольським районним судом м.Херсон видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 569 450,45 грн., для примусового виконання рішення суду від 21 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 20.11.2013 року.

22.08.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44476765 з примусового виконання виконавчого листа виданого 11.12.2013 року Комсомольським районним судом м.Херсон про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 569 450,45 грн.

24.09.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, в рамках виконавчого провадження №44476765, винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження для забезпечення виконання рішення суду. Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст.717 ЦК України). Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Положенням ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною  п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. З аналізу викладених норм права, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, випливає, що позивач, який звернувся з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Таку ж правову позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 03 червня 2015 року у справі №6-4806св15. Крім того, в своїй постанові від 21 січня 2015 року (справа №6-197цс14) Верховний Суд України погодився з позицією суду першої інстанції, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований, як фіктивний. Фіктивним може бути визнано будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що подарувати майно було волевиявленням чоловіка пов’язане з його хворобою, подароване майно нею було прийняте та використовується з метою отримання доходу, а прийнятий в дар від імені малолітнього сина житловий будинок, забезпечив дитину житлом. На момент одержання в дар нежитлового приміщення взагалі не була обізнана з тим, що відносно ОСОБА_7 є якісь судові спори.

Як встановлено в судовому засіданні на виконання договору дарування від 21.10.2013 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відбулася передача майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2013 року, відповідно до якого власником 81/100 частки домоволодіння, а саме будівлі торгово-побутового комплексу з надвірними спорудами, загальною площею 599,7 кв.м., що знаходиться по вул.Молодіжна, 2 в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області є ОСОБА_2, власником 19/100 часток домоволодіння, а саме житлового будинок №2 по вул.Молодіжна в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, загальною площею 140,6 кв.м., є ОСОБА_8.

Таким чином, враховуючи правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних та Верховного Суду України, оспорюваний договір дарування не може бути кваліфікований, як фіктивний.

Крім цього суд враховує, що на момент укладання оспорюваного договору дарування, жодних обтяжень на нерухоме майно, що було предметом даного договору дарування, накладено не було, а також те, що згідно п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства України від 03.03.2004 року № 20/5 нотаріуси зобов'язані встановити дійсні наміри кожної сторони до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення умов правочину та його правових наслідків для кожної сторони. Встановлення дійсних намірів однієї з сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що договір дарування від 21.10.2013 року  був укладений без мети настання правових наслідків, а з метою приховання майна відповідача ОСОБА_7, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 205, 207, 209, 215 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, третіх осіб служби у справах дітей Тернопільської РДА, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання договору дарування від 21.10.2013 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, ОСОБА_8 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського та районного нотаріального округу ОСОБА_5 щодо дарування 81/100 та 19/100 часток домоволодіння №2 по вул.Молодіжна в с.Біла Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №2389 недійсним, скасування державної реєстрації та повернення сторін в попередній стан -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий Р.М.Грицак