ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 р. Справа № 2а-18063/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_2.,
представника відповідача Лакодея В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом громадянина Сомалійської Республіки ОСОБА_1 до Відділу міграційної служби у Вінницькій області про скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця,
ВСТАНОВИВ:
Громадянин Сомалійської Республіки ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сектору міграційної служби у Вінницькій області про скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
В судовому засіданні представник позивача в зв'язку з поданими відповідачем запереченнями та матеріалами особової справи ОСОБА_1 усно уточнив позовні вимоги та просить скасувати наказ Відділу міграційної служби у Вінницькій області (вірна назва відповідача) №44 від 19.12.2008р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо нього про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач належить до клану Ашараф, яка є етнічною меншиною в Сомалійській республіці, що зазнає переслідувань. Крім того, при прийнятті рішення відповідачем не враховано ситуації в країні походження, яка викладена в доповідях незалежних неурядових організацій, немає посилання з яких саме джерел Відділом міграційної служби у Вінницькій області отримано інформацію щодо ситуації в Сомалі, не взято до уваги, що ОСОБА_1. при проведенні співбесіди з працівниками відповідача повідомив про існування погроз відносно себе в зв'язку з належністю до клану Ашараф.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні, при цьому зазначив, що фактів інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов'язані з расовою, національною, релігійною належністю чи політичними поглядами позивача виявлено не було, жодних обґрунтованих фактів переслідувань або загрози переслідувань на свою адресу заявник не навів, заходи адміністративного впливу до заявника не застосовувались, країну походження залишив легально - за туристичною візою. Також вказав, що в ході проведення співбесіди позивач чітко зазначив мету залишення країни та країну до якої їхав - у Швецію з метою заробити кошти, тобто наявні всі підстави вважати позивача економічним мігрантом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:
Громадянин Сомалійської Республіки (Сомалі) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., за національністю сомалієць, належить до клану ашараф, 05 листопада 2008 року вилетівши з аеропорту «Адан Аде» транзитом через ОАЕ та Росію прибув до України нелегально 10 листопада 2008 року.
28 листопада 2008 року громадянин Сомалі ОСОБА_1 звернувся до Відділу міграційної служби у Вінницькій області із заявою про надання статусу біженця. В заяві, зокрема, вказав, що після загибелі батька він на пораду матері 05.11.2008р. через ОАЕ (06.11.2008р.) та Росію (07.11.2008р.) виїхав з країни з метою власної безпеки та прибув в Україну. Вказана заява згідно наказу №10 від 28.11.2008р. прийнята відповідачем.
На співбесіді 28 листопада 2008 року заявник повідомив, що причиною виїзду з країни громадянської належності була смерть батька, відсутність у сім'ї коштів та бажання заробити кошти для забезпечення сім'ї, країною призначення та метою подорожі назвав прибуття до Швеції.
19 грудня 2008 року Відділом міграційної служби у Вінницькій області (надалі - Відділ) було складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., в зв'язку з тим, що заявник ніяких фактів його особистого переслідування в Сомалі не повідомив, не довів загрози переслідувань в зв'язку з належністю до клану Ашараф, а повідомив про економічну причину виїзду з країни постійного проживання. Також Відділом взято до уваги й те, що заявнику 28.11.2008р. було видано направлення №17-9-11 в Могилів-Подільський прикордонний загін для надання пояснень щодо причин незаконного перетину кордону, однак ОСОБА_1. для надання таких пояснень, а також повідомлення про маршрут перетину кордону не з'явився.
19 грудня 2008 року керівником Відділу видано наказ №44, яким відмовлено громадянину Сомалі ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Про прийняття вказаного рішення позивачу було надіслано повідомлення №9 від 19.12.2008р.
Підставою для відмови стала відсутність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Відповідно до абз.6 ст.12 Закону України «Про біженців» рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Під біженцем, відповідно до положень статті 1 Закону розуміється особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Зважаючи на Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 5 статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається»від 27 квітня 2004 року №8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:
- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;
- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;
- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;
- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви;
- встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Відповідно до п.п. 5, 6 Розділу ІІ Роз'яснення Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців щодо тягаря та стандарту доведення при розгляді заяв про надання статусу біженців від 16.12.1998р. факти на підтримку заяв про надання статусу біженця встановлюються шляхом надання доказу або свідчення на користь заявлених фактів. Свідчення може бути усним або документальними. Обов'язок надати свідчення, достатнє для доведення таких заявлених фактів, називається «тягарем доведення». Згідно із загальним принципом доказового права, тягар доведення лежить на особі, яка робить заяву. Таким чином, при розгляді заяв про надання статусу біженця, саме заявник має обґрунтувати правдивість своїх тверджень та точність фактів, на яких базується його/її заява. Тягар доведення реалізується заявником, шляхом надання правдивого переліку фактів, що стосуються заяви, щоб на підставі цих фактів можна було прийняти належне рішення.
Під час проведення співбесіди ОСОБА_1. з працівниками Відділу не надано жодних аргументованих та обґрунтованих пояснень, конкретних фактів щодо побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками належності до клану Ашараф, а також не підтвердився факт виїзду з країни відразу після вбивства батька (2006 рік), адже позивач покинув Сомалі 05.11.2008р. Навпаки, позивачем особисто висловлено мету легального виїзду (отримано туристичну візу до Російської Федерації) з Сомалі - прибуття в Швецію для заробітку коштів. Зважаючи на це, не підтверджується наявність умов, передбачених абзацом 2 статті 1 Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач залишив країну постійного проживання в пошуках роботи в країнах Західної Європи, тобто з економічних причин, а не через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакам раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Також суд вважає, що наявність в Сомалі певних переслідувань громадян не може бути ствердженням того, що такі переслідування мали місце відносно позивача.
Посилання представника позивача на те, що при поверненні ОСОБА_1. на Батьківщину можуть мати місце обґрунтовані побоювання зазнати переслідування, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджуються ніякими достовірними доводами і носять характер припущення.
Суд також звертає увагу сторін на те, що позивач жодних фактів переслідувань або утисків на свою адресу не надав, не перебував ні в яких організаціях (політичних, громадських, військових), до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були б пов'язані з її расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами, причетним не був.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини, якими обґрунтовуються вимоги громадянина Сомалі ОСОБА_1. щодо скасування рішення, оформленого наказом відповідача №44 від 19 грудня 2008 року, викладеного в повідомленні №9 від 19.12.2008р. та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. - позивачем не доведено.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 1, 11, 12 Закону України «Про біженців», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 03 серпня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук