ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.07.09 |
Справа №2а-691/09/2770 |
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1.
представника відповідача - Дібрівської Г.А., довіреність № 4440/09-07 від 19.06.2009
3-ої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2
про визнання протиправними та нечинними правових актів, дій, бездіяльності та зобов'язанні здійснити певні дії
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про визнання за ним права не сплачувати особисто за себе страхові внески на підставі того, що він вже являється пенсіонером, визнання права самостійно сплачувати за власною волею обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду України, визнання протиправними та нечинними правових актів - вимог про сплату боргу від 07.04.2009 та від 07.05.2009, зобов'язанні відповідача повернути зайві сплачені кошти у розмірі 590,50 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26 травня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-691/09/2770, призначено попереднє судове засідання на 10.06.09.
Ухвалою суду від 29.05.2009 за клопотанням позивача судом були прийняті заходи про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя від 07.05.2009 № Ф-187 про сплату боргу у розмірі 2681,96 грн.
Ухвалою суду від 10.06.2009 було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 23.06.2009.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем неодноразово змінювались та доповнювались позовні вимоги.
У зв'язку із збільшенням позовних вимог у судовому засіданні 07.07.2009 усною ухвалою суду до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2.
Згідно із заявою про зміну (доповнення) підстав позову і зміну (доповнення) позовних вимог від 27.07.2009 остаточно, крім вищезазначених позовних вимог, позивач просить визнати незаконною дію та незаконним формулюванням вважати його «громадянином-підприємцем» та «суб'єктом підприємницької діяльності»;
- визнати незаконною дію по зарахуванню на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 своєчасно і у повному обсязі сплачених сум страхових внесків на інші розрахункові рахунки НОМЕР_2 і НОМЕР_3 за найманого працівника - помічника адвоката ОСОБА_2 у будь-якій сумі;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача по неповерненню до 07.03.2008 надмірно сплачених ним страхових внесків, та неузгодження цього питання з позивачем;
- зобов'язати відповідача зарахувати сплачені ним суми страхових внесків на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ( код платежу 50020100) у сумі 3178,90 грн. і розрахунковий рахунок НОМЕР_3 (код платежу 50020200) у сумі 191,50 грн. за найманого працівника - помічника адвоката ОСОБА_2 на його особистий відповідний рахунок;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача по невидачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування помічнику адвоката ОСОБА_2;
- визнати протиправною дію чи протиправною бездіяльністю по відповідному контролю по втраті чи не оформленню на попередньому місці роботи ПП «Охоронне агентство «Страж» анкети застрахованої особи ОСОБА_2;
- визнати протиправною дією рішення відповідача по усному зобов'язанню ОСОБА_2 при оформленні анкети застрахованої особи заповнювати її як «початкову»;
- зобов'язати відповідача при вимушеному новому оформленні ОСОБА_2 анкети застрахованої особи тип форми анкети заповнити як «коригуюча»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача по ненаданню застрахованій особі відомостей, які внесені до його персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку за 2007, 2008 і 2009 роки на стан 25.05.2009;
- визнати протиправною дією роз'яснення відповідача ОСОБА_2 про право оскаржувати дії страхувальника ОСОБА_1. у встановленому законодавством порядку;
- зобов'язати відповідача видати найманому працівнику - помічнику адвоката ОСОБА_2 свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати відповідача надати у письмовому вигляді застрахованій особі - громадянину України помічнику адвоката ОСОБА_2 відомості, які внесені до його персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку за 2007, 2008 і 2009 роки станом на 25.05.2009.
- визнати протиправною бездіяльність по умисному не виконанню ухвали суду від 16 липня 2009 про забезпечення доказів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача по не проведенню ним будь-якого контролю та роз'яснювальної роботи в частині вищевказаних позовних вимог;
- зобов'язати відповідача ознайомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з персональними обліковими картками, а також надати під особистий підпис належним чином посвідчені копії цих персональних особових карток.
У судовому засіданні позивач та 3-тя особа ОСОБА_1. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. Також представником відповідача були надані заперечення на позов, в яких викладена думка відповідача щодо позову.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Статтею 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Законом № 1058 також визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону, крім того, ст. 15 Закону № 1058 встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
ОСОБА_1. являється адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4 від 30.08.2004 та зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя 13.12.2004 (а.с. 13-14).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі приватних нотаріусів та адвокатів, регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі - Закон про ПДФО).
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону про ПДФО «незалежна професійна діяльність - це діяльність, яка полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності...». При цьому згідно з п. 1.19 ст. 1 Закону про ПДФО платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності, є самозайнятою особою. Тобто нотаріуси та адвокати, які здійснюють незалежну професійну діяльність, у контексті зазначеного Закону вважаються самозайнятими особами.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 19.12.1992 № 2887-ХІІ «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою i адвокатом.
Форму угоди про надання правової допомоги, порядок її укладення та форму оплати праці адвоката (гонорар i видатки на покриття витрат, пов'язаних з виконанням доручення) визначено Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною Комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99 р. Укладення угоди передбачено в письмовій формі i лише, коли правова допомога надається безкоштовно, - в усній.
Суми одержуваних адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, гонорарів i коштів, визначених вищезгаданою угодою та внесених його клієнтом на покриття витрат, включаються до валового доходу адвоката.
Визначений таким чином валовий дохід та фактично проведені витрати при здійсненні угоди, що підтверджені документально, є підставою для заповнення адвокатом декларацій про доходи у відповідному звітному періоді.
Як вбачається з наданих суду угод про надання правової допомоги, ОСОБА_1 надає клієнтам правову допомогу, та за фактично виконану роботу отримує від клієнта гонорар.
Слід зазначити, що ст. 18 Закону № 1058 визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п. 4 ст. 18 Закону №1058). Згідно п. 6 ст. 18 згаданого Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відносно спрямування страхових внесків та визначення їх розміру Пенсійний фонд України у своєму листі від 11.05.2005 № 5406/04 визначив, що враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги з тимчасової непрацездатності страхові внески у розмірі 32,3 відсотки (до 30.03.2005 - 32 відсотки) та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі, тому ОСОБА_1., хоча і є військовим пенсіонером, однак зареєстрований та здійснює адвокатську діяльність, а тому являється платником страхових внесків до Пенсійного фонду у розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п. 2, 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 за № 64/8663 (далі -Інструкція) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності за підсумками року надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 33 до цієї Інструкції.
Згідно з вимогами ст. 106 Закону № 1058 та пункту 8 Інструкції, органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальнику вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
09.02.2009 ОСОБА_2. до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя було надано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2008 рік, в якому позивачем вказано, що він одержав дохід від адвокатської діяльності в розмірі 19530 грн. розмір страхових внесків з якої складає 6480,64 грн. (32,2 % від суми доходу, на яку нараховуються внески з урахуванням максимальної величини) (а.с. 15).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1. з вказаної суми до бюджету було сплачено 3798,68 грн., (з урахуванням сплаченої суми на погашення вимоги про сплату боргу від 07.04.2009 № ф-187 у розмірі 660,88 грн.), що підтверджується відомостями, які містяться в картці особового рахунку ОСОБА_1 а.с. 118)
У суду не має сумніву, щодо наданих відповідачем відомостей, а тому Управлінням Пенсійного фонду України у м. Севастополі було правомірно винесено вимогу про сплату заборгованості у розмірі 2681,96 грн. станом на 07.05.2009, підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та нечинними вимог про сплату боргу від 07.04.2009 та від 07.05.2009 та зобов'язанні повернути "зайве" сплачені кошти у розмірі 590,50 грн. не вбачається.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні 01.02.2008 позивачем було укладено контракт НОМЕР_4 з працівником ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_1. прийняв на роботу помічником адвоката ОСОБА_2 (а.с. 91-95).
З 07.03.2008 позивачем за найманого працівника на розрахункові рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 були сплачені страхові внески усього в розмірі 3178,90 та 191,50 грн. відповідно. Як вбачається з картки особового рахунку вказані суми зараховані на відповідні розрахункові рахунки в якості переплати по страховим внескам ОСОБА_1. В судовому засіданні встановлено, що із заявою про повернення зайве сплачених страхових сум до відповідача ОСОБА_1. не звертався, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача по неповерненню зайве сплачених сум відсутні.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 11, п. 5 ст. 14 Закону № 1058 ОСОБА_1 являється страхувальником.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний надавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду в терміни, в порядку і за формою, встановлені Пенсійним фондом.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи.
Як встановлено в судовому засіданні, та не спростовується позивачем у справі ним у порушення зазначених норм до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звітність за найманого працівника та відомості про укладення контракту з найманим працівником не надавались, хоча свідоцтво про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_2 пред'явлено не було.
При таких обставинах, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав зараховувати сплачені страхові внески за найманого працівника саме на рахунок ОСОБА_2, а тому позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.
З тих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги по наданню застрахованій особі відомостей, які внесені до його персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку за 2007, 2008 і 2009 роки станом на 25.05.2009.
Проте, надання звітності у встановленому законом порядку до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя не позбавляє позивача у подальшому вимагати від відповідача зарахування зазначених сум на особистий рахунок ОСОБА_2 та отримувати відповідні відомості з облікової картки, або звернутися до відповідача з відповідною заявою про повернення зайве сплачених сум страхових внесків.
Щодо позовних вимог про видачу 3-тій особі свідоцтва на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування слід зазначити, відповідно до ст. 8 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 «Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 22.08.2000 страхове свідоцтво видається кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі анкети застрахованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду.
Оскільки ОСОБА_2 не було надано відповідачу заповнену у встановленому законом порядку анкету, не було дотримано передбачений законом порядок отримання зазначеного свідоцтва, тому і підстави для видачі такого свідоцтва відповідачем 3-тій особі на даний час відсутні. Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача при заповненні анкети вказувати її тип як "коригуюча", суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки свідоцтво Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя ОСОБА_2. взагалі не видавалось, анкета їм не заповнювалась, а тому вона повинна бути заповнена як початкова.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства. Суд вважає, що надані на виконання ухвали суду від 16.07.2009 виписки з персональних облікових карток містять всі необхідні відомості, що стосуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності відповідача по ненаданню відомостей застрахованій особі не вбачається.
Також суд вважає, що роз'яснення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя ОСОБА_2. щодо права оскарження дій ОСОБА_1. в установленому законом порядку не суперечить діючому законодавству, крім того не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін, а тому підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у задоволенні адміністративного позову буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31.07.2009 о 16-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 118, 122, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заходи забезпечення адміністративного позову, які вжиті ухвалою суду від 29.05.2009, зберігаються до набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва