АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2841/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1271/16Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів: Прядкіної О.В., Панченко О.О.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок.

У позові зазначили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2004 року по 25 лютого 2011 року, за час шлюбу на підставі договору купівлі - продажу від 26 лютого 2007 року ними було придбано у спільну сумісну власність житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2014 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/2 частину зазначеного будинку з господарськими будівлями, крім того ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в зазначеному будинку, але не мають можливості користуватись даною частиною будинку, оскільки ОСОБА_2 перешкоджає їм.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року зобов'язано відповідача не чинити перешкоди в користуванні будинком, дане рішення перебуває на виконанні у ВДВС Комсомольського МУЮ, але відповідач протиправно перешкоджає здійсненню їх прав. Існує технічна можливість реконструкції зазначеного житлового будинку в двоквартирний будинок, але внаслідок тих перешкод, які створює відповідач, ОСОБА_3 не має можливості зареєструвати своє право власності на 1/2 частку будинку, відповідач не надає доступу до будинку і вона позбавлена можливості в судовому порядку виділити свою частку в натурі, провести реконструкцію та отримати у володіння окреме власне житло.

А тому, позивачі просили усунути їм перешкоди в користуванні та володінні житловим будинком з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2016 рокупозовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок - задоволено повністю.

Усунуто перешкоди в користуванні та володінні ОСОБА_3, ОСОБА_4 житловим будинком з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 в житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року без змін, з доводами, викладеними у апеляційній скарзі ОСОБА_2 повністю не погоджується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За правилами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як вказано у ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За правилом ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Cудом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями - відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, відділу Держкомзему у м. Комсомольську Полтавської області, реєстраційної служби Комсомольського МУЮ в Полтавській області, Комсомольської міської ради Полтавської області про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання частково недійсною приватизацію прибудинкової території земельної ділянки за рішенням Комсомольської міської ради від 23 серпня 2011 року та державного акту на право власності на земельну ділянку - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1. В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та визнання такою, що втратила право користування житловим будинком - відмовлено.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_5 усунути перешкоди в користування та розпорядженні ОСОБА_3 житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом надання доступу ОСОБА_3 та працівникам комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» до житлового будинку та усіх господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 для проведення інвентаризаційних робіт, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року зазначене рішення залишено без змін.

Згідно постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2015 року державним виконавцем прийнято до виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1

Відповідно до акту державного виконавця від 10 грудня 2015 року ОСОБА_2 зачитано резолютивну частину рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року по виконавчому листу 2/534/562/11 (а.с.19).

Як вбачається з актів державного виконавця від 24.12.2015 року та від 30.12.2015 року (а.с. 69-72) ОСОБА_5, ОСОБА_2 рішення суду не виконується.

Згідно рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 лютого 2015 року було вирішено зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за заявою ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1, оскільки відсутні у повному обсязі документи, необхідні для проведення реєстрації прав (а.с.20).

Відповідно до довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» від 29 січня 2015 року проведення обстеження житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 для виготовлення технічного паспорту по замовленню ОСОБА_3 неможливо, оскільки ОСОБА_2 заперечує та не надає доступу для обстеження будинку (а.с.21).

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що ОСОБА_3 є власником 1/2 частини будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2014 року, тобто має право володіти та користуватися ним на власний розсуд, однак, відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачці та її синові ОСОБА_4 користуватися належним їй майном, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про вселення у житловий будинок.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів також приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо захисту прав ОСОБА_4 (сина сторін), який не має іншого житла, зареєстрований та проживає у спірному будинку на законних підставах, його мати має право на ? частину буднику, а на час розгляду цієї справи відсутні судові рішення, якими ОСОБА_4 визнаний таким, що втратив право користування вищевказаним житлом.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незгоди з належністю спірного будинку по АДРЕСА_1 до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки дане питання уже було предметом судового розгляду та було вирішено ухваленням Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2014 року, яке на даний час є чинним.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом загальних засад цивільного судочинства та порушення прав ОСОБА_5, який не має можливості сплатити позивачці грошову компенсацію за належну їй частку будинку, так як питання виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_3 у позовній заяві не порушувалося та судом відповідно не вирішувалось.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на висновок у постанові ВСУ України від 20.06.2011 року №3-55гс11 щодо того, що відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна.

Так, як вбачається із даної постанови предметом спору в справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке на час розгляду справи здійснювало оформлення права власності та видавало свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду, в оформленні такого права суб'єкту господарювання ДТГО "Південно-Західна залізниця", що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права. Тобто спір виник між юридичними особами, у зв'язку із відмовою у належній реєстрації та оформленні права власності на об'єкт нерухомості.

В той же час, у справі, що розглядається, заявлені вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю та житлом .

Також безпідставними є посилання на постанову ВСУ від 04.04.2011 року у справі №3-18гс11, оскільки в наведеній справі вирішувалось питання про неможливість повторного визнання права власності на майно, як належного способу захисту порушеного права держави на спірне майно, через створення відповідачем ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" перешкод для виконання судових рішень, якими уже було вирішено питання визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості саме за державою. Позивачем - заступником прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було невірно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку, права власності держави на житловий будинок, у АДРЕСА_2, а саме шляхом повторного визнання права власності.

При цьому, позивачі звернулися в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом вселення, а не з позовом про повторне визнання за ОСОБА_3 права власності на її частину.

Щодо доводів ОСОБА_2 про незгоду з висновками рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02.07.2014 року необхідно зазначити, що дане рішення набрало законної сили, на даний час є чинним та може бути предметом оскарження і перегляду лише у касаційному порядку.

Окрім того, у даній справі порядок користування спірним будинком та визнання особи такою, що втратила право користування житлом не були предметом судового розгляду, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_3 не заявлялись, а суд з урахуванням ст. 11 ЦПК України розглядає звернення осіб в межах заявлених ними вимог.

Відтак безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на положення Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року з приводу вирішення порядку користування спірним будинком.

Крім того, як уже зазначалося, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2014 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та визнання такою, що втратила право користування житловим будинком - відмовлено.

Відмова місцевого суду у зупиненні провадження у справі до розгляду справи у суді касаційної інстанції (ухвала суду від 14 січня 2016 року) не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно з правовими позиціями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі не може бути підставою зупинення провадження у справі.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неврахування судом доказів, які надавалися відповідачем.

Так, відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Документи про стан здоров'я ОСОБА_5 та фотографії про стан незавершеного будівництва, які, як вказує у апеляційній скарзі відповідач, суд не залучив та не взяв до уваги, не спростовують право ОСОБА_3 на користуванню власністю, а її сину ОСОБА_4 на прожинання у спірному будинку.

Також слід звернути увагу, що сама по собі обставина наявності між сторонами неприязних стосунків не може бути підставою для відмови у задоволенні законних вимог співвласника спірного буднику ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 про вселення до нього.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: О.В. Прядкіна

О.О. Панченко

Згідно оригіналу В.П. Пікуль