ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 р. | № 05/131/20-38 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Плюшко І.А., |
суддів | Разводової С.С., Бернацької Ж.О. |
розглянувши касаційну скаргу ДКП "Луцьктепло" |
на | постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.09р. |
у справі | № 05/131/20-38 |
за позовом | ТОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" |
до | ДКП "Луцьктепло" |
про | стягнення 4814065,04 грн. |
За участю представників сторін
від позивача Василюк І.М. дов. від 20.07.09р.,
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.02.09 року у справі № 05/131/20-38 (суддя Бондарєв С.) позов ТзОВ "ЕК "Луцьктеплоенерго" до ДКП "Луцьктепло" задоволено частково: стягнено з ДКП "Луцьктепло" на користь ТзОВ "ЕК "Луцьктеплоенерго" 2 175 055, 12 грн., в тому числі 1 097 746, 39 грн. збитків, 646 339, 97 грн. пені, 91 483, 35 грн. –3% річних, 339 485, 41 грн. суми індексу інфляції та 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 4 357 662, 90 грн. відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 року у справі № 05/131/20-38 (судді: Новосад Д. –головуючий, Михалюк О., Мельник Г.) рішення місцевого господарського суду від 19.02.09 року в частині відмови у стягненні 4 285 847, 35 грн. скасовано. В цій частині позов задоволено. В частині стягнення річних та інфляційних втрат змінено. Стягнено 90 956, 80 –річних, 336 467, 92 грн. –інфляційних. В решті рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 у справі № 05/131/20-38 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДКП "Луцьктепло" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 19.02.09 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 року у справі № 05/131/20-38 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог ТзОВ "ЕК "Луцьктеплоенерго", посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.07 між ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" та ДКП "Луцьктепло" укладено договір № 1 на постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 1.1 даного Договору постачальник зобов'язується забезпечити передачу Споживачу теплової енергії з максимум теплового навантаження 160 Гкал/год (що відповідає розрахунковому навантаженню), із них 83 Гкал/год для опалення та 77 Гкал/год - для гарячого водопостачання, а Споживач - своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію, згідно умов даного договору.
Згідно п.п. 4.1.1, 6.1 Договору споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за отриману теплову енергію в терміни, у відповідності до п. 6 даного Договору, а саме: до 1 - го числа розрахункового місяця - оплата 33% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 15-го числа розрахункового місяця - оплата 16,5% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 25-го числа розрахункового місяця - оплата 16,5% вартості очікуваного обсягу постачання теплової енергії, який передбачений Заявкою Споживача; до 10 - го числа наступного місяця - остаточний розрахунок за фактичну кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому місяці.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 3.1.7 Договору № 1 на постачання теплової енергії від 28.12.07 передбачено, що позивач має право у відповідності до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", п.п. 30,35 Правил користування тепловою енергією, що затвердженні постановою КМУ № 1198 від 03.10.07, обмежити або припинити постачання теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 35 Постанови КМУ від 03.10.07 № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії, відповідно до договору частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у випадках, передбачених пунктом 28 цих Правил.
В пункті 28 даної постанови зазначено, що у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" направило відповідачу листи-попередження від 13.11.08 та від 04.12.08 та повідомило про можливість проведення обмеження постачання теплової енергії у випадку не проведення оплати за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п.3.1.8 договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, постачальник має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав.
Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго", заявивши вимогу про стягнення збитків, згідно заяви про надання додаткових підстав для задоволення позовних вимог від 06.02.09, змінює одночасно предмет та підстави позову, є безпідставними з огляду на таке.
Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога Позивача.
Згідно вищезазначеної заяви від 06.02.09 року, ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" було змінено предмет позову: з стягнення вартості спожитої ДКП "Луцьктепло" теплової енергії, яка споживалася в період обмеження теплопостачання, на стягнення збитків, які понесло ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" на виробництво теплової енергії, яка подавалася Позивачем під час обмеження теплопостачання.
Крім цього, на думку суду попередньої інстанції, ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" не було змінено підстави позову, а лише доповнено існуючі підстави.
У ДКП "Луцьктепло" перед позивачем існувала заборгованість за спожиту теплову енергію.
У зв’язку з невиконанням вимог, викладених в листах-попередженнях щодо обмеження теплопостачання в листопаді 2008 року за № 505/11 від 13.11.08 та щодо обмеження теплопостачання в грудні 2008 року за № 528/12 від 04.12.08. було застосовано заходи обмеження теплопостачання для ДКП "Луцьктепло". Постачальник дотримав температуру теплової енергії, про параметри якої повідомлялося відповідача в вищевказаних листах-попередженнях.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1 097 746, 39 грн. збитків, понесених ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" на виробництво теплової енергії (в період обмеження теплопостачання), зокрема, в період з 18.11.08 по 20.11.08 в сумі 209 556, 62 грн. за листопад та за період з 09.12.08 по 18.12.07 в сумі 888 189, 77 за грудень 2008р.
Проте, на думку суду попередньої інстанції, місцевий господарський суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДКП "Луцьктепло" 4 285 847, 35 грн. –двократної вартості спожитої теплової енергії в листопаді 2008 року.
Згідно пункту 4.1.2 Договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, споживач зобов’язаний до 15-го числа місяця, який передує розрахунковому, подавати постачальнику заявку про необхідну кількість теплової енергії в розрахунковому місяці.
В порушення умов вищевказаного договору, споживачем не було надано позивачу заявки про необхідну кількість теплової енергії в листопаді 2008 року
Отже, оскільки ДКП "Луцьктепло" не надало заявки на споживання теплової енергії в листопаді 2008 року, то це означало, що об’єм замовленої ДКП "Луцьктепло" теплової енергії на листопад 2008 року становить 0 Гкал.
Натомість ДКП "Луцьктепло" спожило теплову енергію в листопаді 2008 року в кількості 30 129, 2 Гкал на загальну суму 4 285 847, 35 грн.
Вартість даної спожитої в листопаді 2008 року теплової енергії Відповідачем була оплачена в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та пункту 7.2.2 Договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу двократну вартість спожитої в листопаді 2008 року теплової енергії в кількості 30 129,2 Гкал, яка становить 8 571 694, 70 грн., але, оскільки відповідач сплатив за листопад 2008 р. лише однократну вартість спожитої понад договірну кількість теплової енергії в сумі 4 285 847, 35 грн., то стягненню підлягає сума 4 285 847, 35 грн.
Щодо доводів відповідача - ДКП "Луцьктепло" про те, що місцевий господарський суд, отримавши пояснення позивача на лист ДКП "Луцьктепло" від 16.02.09, не повідомив сторони про прийняте рішення щодо задоволення чи відмови клопотання позивача про стягнення збитків, а одразу виніс рішення, яким врахував клопотання позивача, то суд апеляційної інстанції підставно не прийняв їх до уваги, виходячи з того, що 19.02.09 ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" було подано лише пояснення на лист ДКП "Луцьктепло" від 16.02.09, згідно якого не було заявлено ні додаткових, ні змінених чи нових вимог до відповідача.
Крім цього, приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд правомірно стягнув з ДКП "Луцьктепло" пеню, яка була нарахована і на суму збитків, виходячи з наступного.
Умовами договору на постачання теплової енергії № 1 від 28.12.07 встановлено:
"3.1.8. Постачальник має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав.
7.2.1. За несвоєчасне внесення платежів, передбачених пунктом 6 цього Договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати від суми несвоєчасно внесених платежів."
Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Також, суд попередньої інстанції вірно дійшов висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача 91 483, 35 грн. –3 % річних та 339 485, 41 грн. інфляційних втрат, оскільки вони нараховані на суму заборгованості, яка включала і суму збитків. В свою чергу, сума збитків, на яку підлягає зменшенню сума заборгованості, становить 209 556, 62 грн. збитків, які понесло товариство в листопаді 2008 року, адже збитки, які поніс позивач в грудні 2008 року в сумі 888 189, 77 грн. не були включені в суму заборгованості, на яку нараховувалися 3 % річних та інфляційні втрати. Таким чином, враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 90 956, 80 грн. - 3% річних та 336 467, 92 грн. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд, зменшивши розмір стягненої з відповідача пені на 10% в сумі 71 815, 55 грн., на думку суду попередньої інстанції, проаналізував і врахував всі фактичні обставини справи.
Звернувшись до суду попередньої інстанції з апеляційною скаргою, відповідач просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, зумовлений неплатежами зі сторони споживачів підприємства та не відповідністю чинним тарифам.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд врахував доводи сторін і вимоги законодавства, а відтак, відсутні підстави для зміни рішення суду в цій частині, а тому слід залишити рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення пені в сумі 646 339, 97 грн. без змін.
Доводи ДКП "Луцьктепло" щодо стягнення державного мита в повному обсязі, яке сплачено ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" за мінімальною ставкою - 25 500, 00 грн, суд попередньої інстанції також не прийняв до уваги, виходячи з того, що спір, який розглядався господарським судом Волинської області, виник через непроведення ДКП "Луцьктепло" розрахунків за спожиту теплову енергію, тобто з вини відповідача.
Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДКП "Луцьктепло" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.09р. по справі № 05/131/20-38 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька