Справа № 303/4992/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Панька В.Ф., суддів: Куштана Б.П., Ігнатюка Б.Ю., при секретарі: Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 лютого 2016 року по справі за позовом представника приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Представник ПАТ КБ « Приват Банк» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в сумі 9752,76 ( долар США), що станом на 23.07.2015 року складає 214658,25 грн. Мотивує свою позовну заяву тим, що між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKH0GK00001302 згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» забов'язався надати Відповідачу кредиту розмірі 32853,00 ( долар США) на термін до 03.08.2015року, а Відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 23.07.2015 року має заборгованість -9752,76 ( долар США), яка складається з наступного: 7188,18 ( долар США) - заборгованість за кредитом; 1416,55 ( долар США) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 648,00 ( долар США) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,03 ( долар США)- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість у розмірі 9752,76 ( долар США), що за курсом 22,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.07.2015 року складає 214658,25 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Мукачівського районного суду від 10 лютого 2016 року в задоволенні позову представника ПАТ КБ « ПриватБанк» - Сафір Ф.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKH0GK00001302 від 04.08.2005 року в розмірі 9752,76 ( доларів США), що за курсом НБУ станом на 23.07.2015 року становить 214658,28 гривень, відмовлено. ПАТ КБ « ПриватБанк» не погодився з даним рішенням і подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі., а судові витрати покласти на відповідача. Мотивує свою апеляційну скаргу тим, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. При вирішення даної справи судом першої інстанції неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Суд не звернув уваги, що заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором, а також на підтвердження того, що сплачених грошових коштів було достатньо для погашення всієї заборгованості. Судом не наведено, які саме положення розрахунку заборгованості є неправильними чи не відповідають умовам кредитного договору, які положення кредитної угоди не відповідають діючому законодавству. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, власний розрахунок не наданий. Тому на думку апелянта, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні позову з одних лише міркувань та припущень. На адресу апеляційного суду від відповідача або його представника жодних заперечень на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, а також дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції було встановлено, що 04 серпня 2005 року між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № MKH0GK00001302, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 32853,00 доларів США. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, в останнього станом на 23.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 9752,76 (доларів США), з яких: 7188,18 ( долар США) - заборгованість за кредитом; 1416,55 ( долар США) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 648,00 ( долар США) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,03 ( долар США)- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку позивач просить стягнути з відповідача. Дані обставини ніким із сторін не оспорюються. В суді апеляційної інстанції було встановлено, що дійсно між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № MKH0GK00001302 від 04 серпня 2005 року, згідно якого Банк зобов'язався надати кредитні кошти на строк по 03 серпня 2015 року включно в розмірі 32 853,00 на наступні цілі: купівля житла у сумі 30 000,00 і на оплату страхових платежів у сумі 2853,00, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 0,88 % в місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту та комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати ( за винятком суми кредиту, що надається для оплати страхових платежів) і сплатою комісії в розмірі 2% від суми кредиту, винагороди в розмірі згідно з п.1.3 договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісячно у період сплати, за який приймається період з «15» по « 20» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти( щомісячний платіж) у сумі 462,28 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором. В свою чергу Позичальник зобов'язується у встановлений даним Кредитним договором порядок сплачувати кошти визначені в самому договорі, а саме: 462,28 доларів США щомісячно. На а.с. 4-10 міститься розрахунок заборгованості з якого випливає, що Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував і станом на 27 липня 2015 року всього заборгованість за кредитом становить 9752,76 доларів США. Висновок суду першої інстанції, що банк отримав 18475,68 доларів США як страхове відшкодування ( а.с.117), внаслідок чого суд вважає твердження представника позивача в судовому засіданні щодо правомірності погашення Банком заборгованості за рахунок коштів отриманих Банком як страхове відшкодування у розмірі 18475,68 доларів США безпідставними., є неправильним з огляду на наступне. Представником ПАТ КБ « Приват Банк» в суді першої інстанції було визнано, що банком у лютому 2011 року було отримано 18475,68 доларів США в якості страхового відшкодування, які банком було зараховано на рахунок та, до липня 2013 року, за рахунок даних коштів банк здійснював погашення заборгованості ОСОБА_1, що передбачено у п.1.1 та 1.2 кредитного договору, згідно з яким банк міг спрямовувати кошти на дострокове погашення заборгованості тільки за заявою ОСОБА_1, яку він не подав, а тому банк погашав заборгованість за рахунок вищевказаних коштів. Дана обставина ніяк не впливає на виконання зобов'язань, які взяв на себе ОСОБА_1, укладаючи кредитний договір з ПАТ КБ « Приват Банк». Заборгованість, яка виникла у ОСОБА_1 станом на 23.07.2015 року у сумі 9752,76 доларів США, є непогашена повністю, належним чином свої зобов'язань перед Банком, ОСОБА_1, не виконав. Судом першої інстанції, стороною відповідача не наведено жодного зв'язку між тим, що Банк погашав заборгованість за рахунок отриманих як страхове відшкодування у розмірі 18475,68 доларів США та наявною заборгованістю ОСОБА_1, яка станом на 23.07.2015 року становить 9752,76 доларів США і є непогашена. На а.с. 117 міститься виписка з рахунку на яку посилається суд першої інстанції. Дана виписка не завірена належним чином безпосередньо Банком або його представником, або стороною відповідача, невідоме джерело походження даної виписки, дана виписка зроблена в період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року, що не дає повної картини руху коштів по рахунку відповідно до розрахунку заборгованості наданого Банком ( а.с. 4-10), тому є сумніви щодо належності і допустимості даного доказу по справі і як доказ щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1, натомість представником Банку надано розширений розрахунок заборгованості, який завірений належним чином, в якому видно рух коштів по рахунку за кредитним договором. Висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування відсотків за користування Кредитом у розмірі 27,24 % за період з 05.09.2006 року по 23.07.2015 року, а також безпідставність нарахування пені Банком у розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки платежу є неправильним, адже, відповідно до п.2.2. кредитного договору при порушенні Позичальником зобов'язання по сплаті Кредиту, Позичальник платить Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 27,24 % розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за Кредитом. Розраховані згідно уього пункту договору відсотки сплачуються Позичальником окремо понад вказаної в п. 1.1., суми щомісячного платежу за Кредитом разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу. Відповідно до п.3.1 кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договру, Банк має право нараховувати, а позичальних зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості на кожний день прострочки платежу. Даний Договір був підписаний ОСОБА_1, і цього відповідач не оспорював, так само не оспорювався Кредитний Договір в цілому чи окремі його пункти, тому висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом, а також відсотків від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу не грунтуються на належних і допустимих доказах, не підтвердженні жодним документом. Твердження суду першої інстанції щодо відсутності доказів щодо отримання кредиту в доларах США, спростовується наявною в матеріалах справи (а.с. 157) заявою на видачу готівки від 04 серпня 2005 року в сумі 30 000 доларів США., де отримувачем значиться ОСОБА_1, вищевказана заява була надана в судовому засіданні апеляційної інстанції 04 квітня 2016 року. Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч.1. ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.1, ч.3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що борг ОСОБА_1, перед ПАТ КБ « Приват Банк» повністю не погашений, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1, належним чином не виконав, позовні вимоги ПАТ КБ « Приват Банк» заявлені до ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають до задоволення. Суд першої інстанції належним чином не дослідив розрахунок заборгованості наданий представником ПАТ КБ « Приват Банк» до позовної заяви, не надав належну оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи. Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ « Приват Банк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості задовольнити. Відповідно до ч.1.ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Керуючись ст.ст. 307, 309,314,316,317,319, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити. 2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 лютого 2016 року скасувати. 3. Позовні вимоги задовольнити. 4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» суму заборгованості в розмірі 9752 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят ) доларів США 76(сімдесят шість) центів, що за курсом НБУ станом на 23.07.2015 року становить 214658(двісті чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень, 25(двадцять п'ять) копійок та судові витрати в розмірі 4507 (чотири тисячі п'ятсот сім ) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

5. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: