ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.04.07р. | Справа № А36/195-07 |
за позовом Малого приватного підприємства "Каісса", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №571/0000872301/0/8272 від 11.05.2006р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
від позивача Ямковий В.І., довіреність від 23.03.2007р.
Ємельянов Г.В., паспорт АК 925059 від 21.07.2000р.( рішення № 1 від 09.08.2006р.)
від відповідача Чижиченко Т.О., довіреність № 965/Ч/10 від 23.01.2007р.
Курченко О.Г., довіреність № 23775/К/10 від 15.11.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006р. №571/0000872301/0/8271 Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження ним податкового зобов'язання минулих податкових періодів і відобразив суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
МПП "Каісса" вважає, що податковий орган безпідставно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно виявленого та добровільно включеного підприємством до своїх податкових зобов'язань, а також в порушення вимог чинного законодавства незаконно застосував фінансову санкцію та неправомірно прийняв оскаржуване повідомлення-рішення.
Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №42/231 від 21.04.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006р. №571/0000872301/0/8272, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 6076грн.50коп, в тому числі за основним платежем 4051грн.00коп., штрафні фінансові санкції 2025грн.50коп.
Визначення спірного податкового зобов’язання відповідачем пов’язується з наступним.
Так, згідно з актом перевірки підставою для прийняття оскаржуваного рішення було заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4051,00 грн., в т.ч. по періодам: Зза червень 2003 р. - 3381,00 грн., за січень 2004 р. - 670,00 грн. Вказане порушення стало наслідком нездійснення позивачем відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" перерахунку раніше нарахованого податку на додану вартість у зв'язку з визнанням безнадійною заборгованості перед ТОВ "Укрпартнер", строк позовної давності за якими минув.
Позивач, визнаючи факт порушення ним податкового законодавства в частині заниження податкового зобов’язання, зазначає, що ним вчасно до початку перевірки його відповідачем було виявлено факт заниження податкового зобов’язання і він правомірно скористався правом, наданим йому п. «б»п.17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” і відобразив суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Суд не погоджується із вказаним твердженням позивача і вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено в акті перевірки перевірка проводилась з 07.04.2006р. по 13.04.2006р.
Позивачем декларація з податку на додану вартість за березень 2006р., у якій він відобразив суму вказаного заниження податкового зобов’язання у складі декларації з цього податку (рядки 8 та 8.4) та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за березень 2006р було подано до податкового органу 14.04.06р., тобто, після закінчення перевірки, якою було встановлено вказаний факт заниження податкового зобов’язання.
Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (далі Закон №2181), на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
Відповідно до п.1 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що моментом самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів є саме день подання податкової декларації із виправленними показниками чи день надання уточнюючого розрахунку. До вказаного дня податкове зобов’язання не є узгодженим, оскільки воно не визначено платником податків у податковій декларації і в платника податку, відповідно, не виникає обов’язку щодо його сплати.
Відповідно до ч. 4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Документом, що підтверджує самостійне виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів є податкова декларація із виправленними показниками чи уточнюючий розрахунок
Таким чином, є безпідставним посилання позивача на відомості його системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, оскільки виявлення помилок у відомостях бухгалтерського обліку не збігається з моментом виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Крім того, як зазначає позивач, виявлення помилок у відомостях бухгалтерського обліку підприємства було здійснено у січні 2006р., а до податкової звітності зміни були внесені лише через два податкові періоди –у квітні 2006р. (податкова декларація з ПДВ за березень 2006р.).
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності з діючим законодавством.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 06.04.2007р.