ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.07.2009 року Справа № 18/71пн(10/273пн)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Єжової С.С.
Перлова Д.Ю.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
за участю прокурора Гришина Т.А., посвідчення від 08.08.2008 № 551,
та представників сторін:
від позивача Мельник О.М., дов. від 25.03.2008 № 23,
від відповідача Клепіков Г.Л., дов. від 15.04.2009 б/н,
від третіх осіб повноважні представники не прибули,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Служби автомобільних доріг України у
Луганській області, м. Луганськ
та Закритого акціонерного товариства „Народна
фінансово-страхова компанія „Добробут”,
м. Київ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 08.05.2009
у справі № 18/71пн(10/273пн)
(суддя –Корнієнко В.В.)
за позовом Прокурора м. Свердловська Луганської
області в інтересах держави в особі
Луганської обласної державної адміністрації,
м. Луганськ
до відповідача Закритого акціонерного товариства „Народна
фінансово-страхова компанія „Добробут”,
м. Київ в особі Луганського представництва
Закритого акціонерного товариства „Народна
фінансово-страхова компанія „Добробут”,
м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Свердловське міське управління земельних
ресурсів, м. Свердловськ Луганської області
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг України у
Луганській області
про звільнення самовільно зайнятої земельної
ділянки
За результатами розгляду апеляційних скарг Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 27.05.2009, від 02.06.2009 та від 22.06.2009
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов’язання Луганського представництва Закритого акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” (далі –ЗАТ „НФСК „Добробут”) привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю позивачу.
Ухвалою суду від 24.05.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Свердловське міське управління земельних ресурсів.
Заявою від 19.06.2008 прокурор уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати Луганське представництво ЗАТ „НФСК „Добробут” привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0030 га, на якій розташований павільйон для надання страхових послуг, розміром 6х3 м, біля магістральної автомобільної дороги державного значення М-03 Київ – Харків –Довжанський, км 875 + 960, праворуч по ходу кілометражу біля прикордонного пункту „Довжанський” та повернути її позивачу.
Ухвалою суду від 03.07.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Службу автомобільних доріг України у Луганській області.
Листом від 14.07.2008 № 1170 вих. 08 прокурор знов уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати Луганське представництво ЗАТ „НФСК „Добробут” привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю позивачу, а саме: звільнити вказану земельну ділянку від розташованого на неї павільйону для здійснення реалізації страхових полісів.
Рішенням місцевого господарського суду від 30.07.2008 позов задоволений. Вказане рішення скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.10.2008, якою у задоволенні позову відмовлено.
Вказані судові рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009 з підстав неповного з’ясування судами обставин справи: правового режиму земельної ділянки, її місцезнаходження та межі, щодо власника та до компетенції якого органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади належать повноваження спірною земельною ділянкою.
Рішенням місцевого господарського суду від 08.05.2009 позов задоволений у повному обсязі.
Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, підтвердженням їх матеріалами справи, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч.ч 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 125, ст. 212, п. 12 Розділу Х. „Перехідні положення” Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, п.п. 1.4, 1.5 Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 № 414 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2005 за № 1266/11546 (далі –Порядок).
Місцевим господарським судом встановлений факт самовільного, без одержання рішення органу виконавчої влади та оформлення відповідного права на спірну земельну ділянку розміщення відповідачем на ній павільйону (пункту) для надання страхових послуг населенню.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів, при чому розмежування земель державної та комунальної власності не проведено, суд першої інстанції дійшов висновку, що повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою на підставі п. 12 Розділу Х. „Перехідні положення” Земельного кодексу України належать Луганській обласній державній адміністрації, так як іншого відповідного органу виконавчої влади не має.
Доводи відповідача про те, що він правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі дозволу на розміщення малої архітектурної форми від 24.07.2006 № 00289/71/05-06, виданого ДП „Український дорожній сервіс”, а також доводи про те, що він не повинен оформлювати право користування земельною ділянкою відповідно до вимог Земельного кодексу України, судом першої інстанції не прийняті до уваги за безпідставністю та незаконністю. За висновком суду, відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Порядку дозвіл, не є правовстановлювальним документом на земельну ділянку, а є лише одним з додаткових дозвільних документів, який дозволяє розташовувати певні об’єкти на землях дорожнього господарства або суміжних з ними землях, уздовж автомобільних доріг загального користування.
Щодо виконання вказівок Вищого господарського суду України за постановою від 15.01.2009 місцевим господарським судом з’ясовано місцезнаходження спірної земельної ділянки, її межі та знаходження на ній об’єктів відповідача, з’ясовано режим цієї ділянки та зазначено за рішенням про неможливість витребувати та дослідити відомості із книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю постійного користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок у зв’язку з відсутністю таких у природі.
Служба автомобільних доріг України у Луганській області та ЗАТ „НФСК „Добробут” не погодилися з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.
Служба автомобільних доріг України у Луганській області за апеляційною скаргою просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог Служба автомобільних доріг України у Луганській області посилається на необґрунтованість та незаконність рішення, на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на положення ст.ст. 67, 71 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 9, 10 Закону України „Про автомобільні дороги”, ст. 31 Закону України „Про транспорт”, Порядку.
Висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у Служби автомобільних доріг України у Луганській області права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв’язку з неоформленням нею у встановленому порядку документів на землю третя особа вважає безпідставним та з посиланням на Державний акт на право постійного користування 268,16 гектарів землі для будівництва автомобільних доріг серія Б № 007010від 1977 року, накази корпорації по будівництву, ремонту та обслуговуванню автомобільних доріг від 20.12.1994 № 35 та від 20.06.2000 № 116, Міністерства транспорту України від 28.03.2000 № 121, Державної служби автомобільних доріг України від 15.03.2002 № 113 та витяг із земельного кадастру управління Держкомзему у м. Свердловську стверджує, що землі під магістральною автомобільною дорогою державного значення М-03 Київ –Харків –Довжанський, на яких знаходиться спірний об’єкт, відносяться до земель дорожнього господарства.
Також даний скаржник зазначає, що місцевий господарський суд у порушення вимог п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України залишив поза увагою рішення господарського суду Луганської області від 12.05.2008 по справі № 2/562пн, яким встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об’єкт відповідача, відноситься до земель дорожнього господарства та на даний час знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Луганській області.
На думку цього апелянта, суд першої інстанції у рішенні надав перевагу тільки доводам прокурора та позивача та не навів мотивів, з яких він не приймає або спростовує докази, на які посилається Служба автомобільних доріг у Луганській області, чим фактично позбавив її права землекористування на земельну ділянку, на якій розташований спірний об’єкт та яка знаходиться на балансі третьої особи та має визначену вартість.
ЗАТ „НФСК „Добробут” за апеляційною скаргою також просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі, на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, на неправильне застосування судом норм матеріального права, на положення ч. 2 ст. 71, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про автомобільні дороги”, абз. 2 підп. 26 п. 5 постанови Кабінету міністрів України від 30.03.1994 № 198 „Про затвердження Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”, постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.06 № 865 „Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення”, наказу Голови Державної служби автомобільних доріг України від 25.09.2008 № 573 „Про заборону надання згоди на вилучення земельних ділянок”.
Як зазначає відповідач, місцевим господарським судом всупереч вказівкам Вищого господарського суду України за постановою від 15.01.2009 по справі № 10/273пн не досліджено відомості із книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю постійного користування із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, а позивачем у порушення ч. 1 ст. 33 Господарського кодексу України не надано доказів наявності у нього повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Посилаючись на положення ст. 10 Закону України „Про автомобільні дороги”, абз. 2 підп. 26 п. 5 постанови Кабінету міністрів України від 30.03.1994 № 198 „Про затвердження Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”, постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.06 № 865 „Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення” ЗАТ „НФСК „Добробут” стверджує, що дозвіл Державної служби автомобільних доріг України від 24.07.2006 № 00289/71/05-06 є обов’язковим та достатнім правовстановлюючим документом для розміщення малої архітектурної форми на землях дорожнього господарства.
Прокурор, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача доводи скаржників оспорюють, просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свердловське міське управління земельних ресурсів у відзиві на апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Луганській області також вважає рішення господарського суду обґрунтованим та законним та з посиланням на положення ст. 92, ч. 1 п. 12 Розділу Х. „Перехідні положення” Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 324 Цивільного кодексу України стверджує про відсутність у Служби автомобільних доріг у Луганській області права від імені держави розпоряджатися земельними ділянками.
Служба автомобільних доріг України у Луганській області з доводами відповідача за апеляційною скаргою погоджується, стверджує про те, що відповідач займає земельну ділянку на законних підставах за дозволом, одержаним в установленому порядку. У підтвердження своїх доводів Служба автомобільних доріг України у Луганській області, як і відповідач, посилається на неможливість вилучення земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 116, ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу України, оскільки це порушує права Служби автомобільних доріг України у Луганській області як землекористувача.
До судового засідання 21.07.2009 представники третіх осіб не прибули. Про час і місце проведення судового засідання треті особи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні відмітки на ухвалах суду апеляційної інстанції та повідомлення про вручення поштових відправлень.
08.07.2009 Служба автомобільних доріг України у Луганській області звернулася з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на знаходження його представника у щорічній відпустці. Вказане клопотання відхиляється судовою колегією з врахуванням положень ст. 28 Господарського процесуального кодексу України щодо представників сторін і третіх осіб. Представник Служби автомобільних доріг України у Луганській області приймав участь у судовому засіданні 23.06.2009 та надавав пояснення. 08.07.2009 апеляційному господарському суду надані письмові пояснення Служби автомобільних доріг України у Луганській області на відзив прокуратури.
За таких обставин судова колегія вважає можливим перегляд справи за відсутністю представників третіх осіб.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, заслухав прокурора, представників позивача та відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних положень згідно ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем на земельній ділянці площею 0,0030 га встановлено павільйон розміром 6х3 м для надання страхових послуг населенню (реалізація страхових полісів).
Факт розміщення на спірній земельній ділянці павільйону підтверджений актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.12.2005, від 09.02.2006, що складені Свердловським міським управлінням земельних ресурсів у присутності представника відповідача, наданими відповідачеві приписами вказаного управління про необхідність оформлення договору оренди, протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Земельна ділянка, на якій відповідачем розташований вказаний кіоск, знаходиться за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується за Бірюківською селищною радою Свердловського району.
Документи у докази знаходження спірної земельної ділянки в комунальній власності територіальної громади селища Бірюківка Свердловського району матеріали справи не містять.
Районна адміністрація на території Свердловського району відсутня. Отже, право розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться павільйон відповідача, має Луганська обласна державна адміністрація за приписами п. 12 Розділу Х. „Перехідні положення” Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 та п. 4 ст. 122 цього кодексу.
На обґрунтування законності зайняття ним спірної земельної ділянки відповідач посилається на дозвіл від 24.07.2006 № 00289/71/05-06 на розміщення малої архітектурної форми на землях дорожнього господарства вздовж автомобільної дороги М-03 Київ –Харків –Довжанський, що 03.08.2006 затверджений заступником голови Державної служби автомобільних доріг України.
Проте, як правомірно зазначено судом першої інстанції, дозвіл, який включає в себе схему розміщення малої архітектурної форм та яким визначено місцезнаходження павільйону, не є правовстановлювальним документом на земельну ділянку, а є лише одним з додаткових дозвільних документів.
Рішенням повноважного органу вказаний дозвіл в розумінні ст. 124 Земельного кодексу України не може бути.
Твердження відповідача про достатність дозволу для використання ним земельної ділянки спростовуються п. 1.5 Порядку, на який він посилається, та згідно якого надання у тимчасове користування земельних ділянок уздовж автомобільних доріг загального користування здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Розміщення малої архітектурної форми на земельній ділянці передбачає її використання, а використання згідно ст. 2 Закону України „Про плату за землю” є платним. За приписами вказаної норми плата за землю сплавляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Земельний податок сплачується власниками земельних ділянок. Орендна плата справляється за земельні ділянки, надані в оренду. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України).
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).
Передбачені Земельним кодексом України документи на підтвердження передачі йому повноважним органом спірної земельної ділянки у користування відповідачем не надані.
Певні дії відповідача щодо оформлення права землекористування, про що свідчать матеріали справи, не можуть бути враховані як такі, що дають право на користування земельною ділянкою до отримання визначених законом правовстановлюючих документів.
Право Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) з надання дозволів на розміщення об’єктів дорожнього сервісу, на що посилається Служба автомобільних доріг України у Луганській області, не свідчить про наявність у цій Служби права на передачу землі у користування.
Повноваження з надання земельних ділянок у користування за приписами ст. 116 Земельного кодексу України надані лише органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування.
Крім того, належні докази наявності у Служби автомобільних доріг України у Луганській області права користування стосовно спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Державний акт на право постійного користування 268,16 гектарів землі для будівництва автомобільних доріг серія Б № 007010 від 1977 року, на який посилається Служба автомобільних доріг України у Луганській області, не є доказом наявності у неї права користування спірною земельною ділянкою, оскільки виданий вказаний Державний акт дорожньо-експлуатаційній дільниці № 644 40-го експлуатаційного управління автомобільних доріг у м. Антрациті, а не Службі автомобільних доріг України у Луганській області.
Висловлення суду першої інстанції за рішенням від 12.05.2008 по справі № 2/562пн стосовно того, що земельна ділянка, на якій розташований павільйон відповідача, знаходиться у постійному користуванні Служби автомобільних доріг України у Луганській області не має преюдиційного значення в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, тому посилання Служби на дане рішення на підтвердження своїх доводів не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема, згідно довідки Управління Держкомзему у м. Свердловську Луганської області від 05.02.2009 № 07/1568 (т. 3, а.с. 12) правовстановлюючі документи на землі автомобільного транспорту, що враховуються на території Бірюківської селищної ради, відсутні.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та відсутність у відповідача документів, що згідно з приписами ст. 126 Земельного кодексу України посвідчують право власності або право постійного користування, висновок суду першої інстанції щодо самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки судова колегія вважає таким, що відповідає нормам земельного законодавства та фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційними скаргами підлягають віднесенню на їх заявників відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За апеляційною скаргою відповідача підлягає сплаті держмито в розмірі 42 грн. 50 коп. Відповідачем за платіжним дорученням від 22.05.2009 № 1673 перераховане держмито в сумі 43 грн. 00 коп. Зайве сплачене мито в розмірі 50 коп. підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг України у Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 08.05.2009 по справі № 18/71пн(10/273пн) залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” на рішення господарського суду Луганської області від 08.05.2009 по справі № 18/71пн(10/273пн) залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 08.05.2009 по справі № 18/71пн(10/273пн) залишити без змін.
4. Повернути Закритому акціонерному товариству „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут”, м. Київ, вул. Сагайдачного, 10/Ігорівська, 5-а, ідентифікаційний код №31093336, з Державного бюджету України 50 коп. державного мита, що зайве сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за платіжним дорученням від 22.05.2009 № 1673, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Повернення зайве сплаченого державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Суддя Д.Ю.Перлов