УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "23" липня 2009 р. | Справа № 10/848 |
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю представників сторін
від позивача Дзюбаненко В.І. - довіреність ВМВ №099939 від 26.12.2008р.;
від відповідача не з'явився;
розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (м.Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (смт.Миропіль Романівського району)
про стягнення 6519,93 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 6519,93грн., з яких: 5970,32грн. заборгованість за транспортування природного газу, 195,86грн. інфляційні, 299,27грн. пені, 37,40грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач після порушення провадження у справі платіжними дорученнями №619 від 12.06.2009р. та №568 від 30.06.2009р. перерахував позивачу заборгованість на загальну суму 6519,93грн., однак в графі "Призначення платежу" зазначив, що оплата здійснена саме за транспортування газу. Що стосується нарахованих відповідачу інфляційних, пені та річних на загальну суму 549,61грн., то вказана сума залишилась несплаченою, оскільки залишок коштів від сплати основного боргу буде перерахований на оплату за транспортування природного газу наступних періодів відповідно до вказаного в платіжних дорученнях призначення платежу. Також представником позивача надано в судовому засіданні заяву за вих. №1236 від 23.07.2009р., в якій позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5970,32грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України та стягнути з відповідача 299,27грн. пені, 195,86грн. інфляційних та 37,40грн. 3% річних.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив. Раніше, в адресованому господарському суду відзиві на позовну заяву за вих. №460 від 30.06.2009р. (а.с.27) відповідач зазначив про добровільну сплату позивачу заборгованості в розмірі 6519,93грн., а тому просив суд провадження у справі припинити, розгляд справи проводити без участі його представника. На виконання вимог ухвали суду відповідач надав акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що сума 6519,93грн. сплачена відповідачем саме за транспортування газу в 2009р.; доказів сплати пені, інфляційних та 3% річних відповідачем не надано.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд враховує, що:
14.01.2009 року між сторонами по справі укладено Договір №ПР/2009-Т/8.0060 з транспортування природного газу магістральними газопроводами (а.с.18), відповідно до умов якого виконавець (позивач) здійснює для замовника (відповідача) за встановленими тарифами транспортування імпортованого газу; газу, видобутого на території України; газу, відібраного із підземних сховищ та/або з ресурсів постачальників, які не мають з ДК "Укртрансгаз" договорів на транспортування природного газу (п.1.1, п.3.1).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу проводиться платіжним дорученням на рахунок виконавця згідно з реквізитами, вказаними в розділі 10 цього договору, до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів приймання-передачі послуг з транспортування газу. У разі ненадходження актів приймання-передачі послуг з транспортування газу, замовник самостійно проводить оплату на підставі даного договору та актів приймання-передачі газу, які надаються ФЕГГ ВАТ "Житомиргаз", згідно діючих тарифів, визначених п.3 цього договору. В платіжному дорученні замовник вказує за яким договором та за який період проводиться оплата. У випадку, коли замовник у платіжному дорученні не зазначив, за яким договором чи за який період проводиться оплата, виконавець має право віднести оплату на погашення заборгованості замовника за минулі періоди. При наявності заборгованості за минулі періоди виконавець має право віднести оплату на погашення цієї заборгованості самостійно, без узгодження з замовником навіть, якщо в платіжному дорученні вказано за який період здійснена ця оплата.
На виконання умов договору, за період з лютого 2009 року по квітень 2009 року відповідачу надано послуги з транспортування 648616 м. куб. природного газу; загальна вартість наданих послуг складає 20470,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг з транспортування газу від 27.02.2009р., 31.03.2009р. та 30.04.2009р. (а.с.19-20).
Відповідач свої зобов'язання по проведенню розрахунків за надані послуги виконав лише частково на суму 14500,00грн.
Таким чином внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість, яка станом на час подачі позову до суду складала 5970,32грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачу заборгованість за транспортування природного газу на загальну суму 6519,93грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-32), з яких вбачається, що оплата здійснена платіжними дорученнями №619 від 12.06.2009р. та №568 від 30.06.2009р. відповідно на суми 5000грн. та 1519,93грн., тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5970,32грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.
Крім того, позивач на підставі п.5.5 договору просив суд стягнути з відповідача 195,86грн. інфляційних, 299,27грн. пені, 37,40грн. 3% річних.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті послуг з транспортування газу у строки, зазначені у пункті 4.1 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня .
Так, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного господарським судом, сума пені становить 299,27грн.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок вказаних інфляційних та 3% річних, суд також вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що заборгованість погашена у повному обсязі до початку розгляду справи, не можуть бути враховані господарським судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 5000,00грн. та 1519,93грн. перераховані відповідачем платіжними дорученнями №619 від 12.06.2009р. та №568 від 30.06.2009р., тоді як позовна заява надійшла до суду 03.06.2009р. (про що свідчить відбиток печатки канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто відповідач сплатив заборгованість за транспортування природного газу після звернення позивача до суду з позовом.
Крім того, як свідчать банківські виписки (а.с.31-32) відповідач спрямував кошти в сумі 6519,93грн. саме на погашення заборгованості за транспортований природний газ, оскільки в розділі вищевказаних платіжних доручень "Призначення платежу" вказав "оплата за транспортування газу"; заборгованість по сплаті пені, інфляційних та 3% річних залишилась непогашеною.
Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Частина 2 ст.1090 ЦК України передбачає, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Аналогічні положення містяться і у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).
Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".
Таким чином, банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу тільки однієї сторони грошового переказу, відповідальність за заповнення графи "Призначення платежу" лежить на платнику.
Як вбачається з умов п. 4.1 договору № ПР/2009-Т/8.0060 від 14.01.2009р., сторони погодили, що замовник вказує у платіжних дорученнях, за яким договором та за який період проводиться оплата.
Оскільки вищезазначені платіжні документи не містили відповідних даних про погашення відповідачем штрафних санкцій, позивач на підставі п.4.1 договору відніс суму 5970,32грн., як оплату на погашення заборгованості минулих періодів (в межах суми позову), а залишок коштів в сумі 549,61грн. зарахував на оплату за транспортування природного газу наступних періодів відповідно до вказаного в платіжних дорученнях призначення платежу.
Отже, 299,27грн. пені, 195,86грн. інфляційних та 37,40грн. 3% річних залишились несплаченими.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення заборгованості пені, інфляційних та 3% річних не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 299,27грн. пені, 195,86грн. інфляційних та 37,40грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 5970,32грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 625,1089,1090 ЦК України, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (смт.Миропіль, Романівський район, Житомирська область, вул.Фабрична, 1, код ЄДРПОУ 05773698, р/р 260064359 в ВАТ "Райфайзен Банк "Аваль", МФО 311528)
на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз " (03065, м.Київ, проспект Комарова, 44, р/р 26002301175955 в Промінвестбанку м.Житомира, МФО 311056, код ЄДРПОУ 20403361):
- 299,27грн. пені;
- 195,86грн. інфляційних;
- 37,40грн. 3% річних;
- 102,00 грн. витрат по сплаті держмита;
- 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5970,32грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя | Соловей Л.А. |
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам