ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий),
Бутенка В.І.,
Гашицького О.В. (суддя-доповідач),
Мойсюка М.І.,
Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України (третя особа - управління праці та соціального захисту населення Кузнецовської міської ради Рівненської області) про визнання частково нечинними окремих положень нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України (за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2006 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року),
встановила:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - постанова КМУ № 936) не відповідає статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2006 року позов залишено без задоволення із зазначених в мотивувальній частині судового рішення мотивів необґрунтованості позовних вимог та пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності оскарження нормативно-правового акту.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року залишено без задоволення апеляційну скаргу позивача і змінено постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2006 року: у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.
Перевіривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, якого відповідно до положень Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ) віднесено до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживав до квітня 2005 року за місцем проходження військової служби у м. Фастів Київської області, отримував за місцем тимчасового проживання грошову компенсацію вартості продуктів харчування.
У зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Кузнецовська Рівненської області позивач у січні 2006 року став на облік в УПСЗН, а в лютому 2006 року звернувся до УПСЗН із заявою про виплату заборгованості по грошовій компенсації за травень - вересень 2005 року в сумі 445 грн., однак йому відмовлено у здійсненні зазначених виплат з посиланням на пункт 3 постанови № 936.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до пункту 6 статті 21 Закону № 796-ХІІ особи, віднесені до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на компенсацію 25 % вартості продуктів харчування за медичними нормами.
З метою вдосконалення системи проведення соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 936 затвердив Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), згідно з абзацом п'ятим пункту 3 якого у разі зміни місця реєстрації або місця роботи громадянин для отримання виплати за новим місцем реєстрації або місцем роботи має подати протягом трьох місяців заяву та довідку про отримані виплати (нарахування).
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що у пункті 3 Порядку не йдеться про будь-яке обмеження в реалізації встановленого положеннями пункту 6 статті 21 Закону № 796-ХІІ права громадян, віднесених до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на компенсацію 25 % вартості продуктів харчування за медичними нормами. Затверджений постановою КМУ № 936 Порядок, до складової якого відносяться, зокрема, і положення його пункту 3, визначає механізм використання, обліку, звітності та контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі порядок призначення та виплати громадянам компенсацій, певних видів допомоги та надання пільг. З наведеним обґрунтуванням відмови в позові погоджується і судова колегія.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні згаданих вище правових норм. Не встановлено і порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року та змінену нею постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України та управління праці та соціального захисту населення Кузнецовської міської ради Рівненської області про визнання частково нечинними окремих положень нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Cудді М.І. Цуркан
В.І. Бутенко
О.В. Гашицький
М.І. Мойсюк
Т.С. Розваляєва