Справа № 461/5495/15-к

пр.№ 1-кп/464/25/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2016 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

при секретарі судового засідання Гривнак Ю.І.

за участі сторін кримінального провадження

прокурора Максимціва Б.Б.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Львова, громадянина України, українця,

з вищою освітою, одруженого, несудимого,

зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_2 в період часу з грудня 2014 року по 17 березня 2015 року, перебуваючи на території м.Львова, зокрема, на вулицях Сосенка, Яцкова, Шевченка, Городоцькій, Б.Лепкого, Університетській, Словацького, Стефаника, Дудаєва, проспекті Шевченка, вулицях Саксаганського, Ів.Франка, площі Петрушевича, вулиці Зеленій, проспекті Червоної Калини, діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_7, ОСОБА_8, які засуджені вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2015 за ч.2 ст.355 КК України, з метою примушування ОСОБА_9 до виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло в зв'язку з позикою коштів у ОСОБА_7, неодноразово погрожуючи застосуванням до потерпілого та його близьких родичів насильства, а також застосувавши до ОСОБА_9 насильство, внаслідок якого у потерпілого виявлено садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, що відносяться до легкого тілесного ушкодження, примушували до повернення боргу в сумі 1800 доларів США. 17.03.2015 злочинні дії ОСОБА_2 викрито працівниками міліції і останній затриманий під час вчинення кримінального правопорушення на пр.Ч.Калини, 60 у м.Львові.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, показав, що будучи знайомим з ОСОБА_7 і обізнаним стосовно існування перед ним боргу, погодився під'їхати до ОСОБА_9 щоб побесідувати і запропонувати останньому повернути позику в розмірі 1800 доларів США ОСОБА_7 У грудні 2014 року він зустрічався з потерпілим і останній пообіцяв, що буде повертати гроші при свідках. В березні 2015 року до нього зателефонував ОСОБА_7 і повідомив про призначену зустріч, під час якої ОСОБА_9 пообіцяв віддати гроші. Він спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приїхали на зустріч, але потерпілий сказав, що віддасть гроші наступного дня. 17.03.2015 на пр.Ч.Калини приїхав ОСОБА_9, який поводив себе провокаційно, став відмовлятись від того, що він комусь винен гроші. Категорично заперечив нанесення ударів потерпілому. Вказав, що після затримання на нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чинився тиск з боку працівників міліції, тому останні погодились на укладення угоди про примирення. Вважає себе невинуватим, просить виправдати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, доводиться наступними зібраними, оголошеними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий показав, що в грудні 2014 року він вийшов з під'їзду будинку по вул.Сосенка у м.Львові, сів у автомобіль і до нього підбігли ОСОБА_2, ОСОБА_8 і невідомий, які з погрозами запропонувати під'їхати на розмову з ОСОБА_7 В салон його транспортного засобу сів ОСОБА_8 і став показувати напрямок, в якому слід їхати, а ОСОБА_2 сів за кермо власного автомобіля і став рухатись за ними. Під час керування ним автомобілем ОСОБА_8 висловлював на його адресу погрози і вимагав повернення грошей ОСОБА_10 Рухаючись по вулицях Львова він прибув на пр.Ч.Калини, де зустрівся з ОСОБА_10 і пообіцяв в найближчій час повернути гроші, тоді як він не був нікому винен. Зазначив, що погрози, які сприймалися ним реально, висловлювалися не тільки на його адресу, але і стосовно всієї його родини, у зв'язку з чим став побоюватися їх реалізації. Наступного дня звернувся до райвідділу міліції з заявою про вчинення відносно нього злочину. 16.03.2015 він зустрівся з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 При зустрічі отримував погрози в свою адресу і в адресу родини у випадку неповернення 1800 доларів США. Так як обвинувачений ОСОБА_2 поводив себе агресивно, тому домовились зустрітись наступного дня. 17.03.2015 він приїхав на пр.Ч.Калини у м.Львові, де вже знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 Під час розмови обвинувачений вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав і втратив свідомість. Зазначив, що між ним та ОСОБА_7 після 2010 року не існувало жодних боргових зобов'язань. Заявив цивільний позов в розмірі 10 000 грн., який просить задоволити. У вирішенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду. В останнє судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що за дорученням слідчого проводились негласні слідчі дії, тому 17.03.2015 він прибув на пр.Ч.Калини у м.Львові, де ОСОБА_8, ОСОБА_7 і обвинувачений розмовляли з потерпілим, якого схиляли до вчинення дій - повернення коштів. Бачив як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_9, від удару якого потерпілий впав. Протиправні дії були присічені працівниками міліції шляхом затримання трьох осіб.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що за дорученням слідчого Шабанова 17.03.2015 під час проведення негласних слідчих дій перебував на автомобільному паркінгу по пр.Ч.Калини, де відбувались події, під час яких ОСОБА_2 агресивно себе поводив по відношенню до потерпілого, вдарив ОСОБА_9, після чого той впав на землю.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_9 звернувся Галицького райвідділу міліції із заявою про вчинення відносно нього злочину, тому ним згідно ухвали апеляційного суду Львівської області виконувались негласні слідчі дії. 16.03.2015 ОСОБА_9 зустрівся біля ТЦ «Арсен» з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_2, які агресивно поводились по відношенню до потерпілого. Під час розмови ОСОБА_9 повідомив вказаних осіб, що віддасть гроші наступного дня. Під час зустрічі 17.03.2015 потерпілому наніс удар обвинувачений ОСОБА_2 Усі зустрічі потерпілого з агресивно налаштованими особами, котрі вимагали повернення коштів, фіксувались засобами аудіо- відеоконтролю.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що 17.03.2015 за дорученням слідчого прибув на автопаркінг по пр.Ч.Калини, де зустрічались потерпілий з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та обвинуваченим, котрі погрожували потерпілому. Показав, що ОСОБА_9 вдарив обвинувачений ОСОБА_2 і потерпілий від отриманого удару впав, але відразу самостійно піднявся.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що на виконання вказівок керівництва виїхав за дорученням слідчого в групі з іншими оперуповноваженими 17.03.2015 на пр.Ч.Калини, де бачив як обвинувачений ОСОБА_2 вдарив потерпілого безпосередньо перед затриманням.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що бачив як 17.03.2015 ОСОБА_2 вдарив потерпілого, від якого останній впав. Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_17

На підставі ч.1 ст.358 КПК України в судовому засіданні також оголошено докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого.

З заяви, датованої 26.02.2015, вбачається, що ОСОБА_9 звернувся до Галицького райвідділу міліції міста Львова про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інші події 26.02.2015.

Постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.03.2015.

З результатів аудіо - відео контролю на пр.Ч.Калини, протоколів затримання від 17.03.2015 та доданих до нього відеозаписів, які досліджені в судовому засіданні вбачається, що під час зустрічі ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_2 з ОСОБА_9 17.03.2015 на пр.Ч.Калини у м.Львові між ними велася розмова з приводу повернення боргу. Спілкування відбувалося в агресивній формі, з нецензурною лексикою з боку вимагачів, при цьому, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 наполягали, щоб ОСОБА_9 повернув борг ОСОБА_7 Розмова відбувалась на підвищених тонах, в процесі якої ОСОБА_2 вдарив потерпілого і останній впав.

Аудіо, відео файлами до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео контроль за особою), які були належно оформлені і опечатані, на яких зафіксовані події, що мали місце 16.03.2015, 17.03.2015 до та під час затримання обвинуваченого, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Даючи оцінку аудіо - відео контролю суд робить висновок про те, що ОСОБА_2 діяв умисно, спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_7, вчиняв активні агресивні дії, діючи в інтересах ОСОБА_7, примушуючи потерпілого повернути останньому борг.

З висновку судово-медичної експертизи №410 від 18.03.2015 вбачається, що у ОСОБА_9 виявлено садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів та при ударі по таких під час падіння на коліно, могли виникнути 17 березня 2015 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження.

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 19.03.2015 вбачається, що він отримав від ОСОБА_9 повний розрахунок за безпроцентну позику в розмірі 14360 грн., що в еквіваленті становить 1800 доларів США, яка надавалась ним у квітні 2011 року. При цьому, судом враховується, що така заява була оформлена ОСОБА_7 після того, як він 17.03.2015 був затриманий працівниками Галицького райвідділу міліції під час вимагання повернення боргу у ОСОБА_9

Протоколом проведення слідчого експерименту від 01.04.2015 за участю потерпілого ОСОБА_9 з фототаблицею.

План-схемою руху транспортного засобу ОСОБА_9, з якої вбачаються події, які мали місце на початку грудня 2014 року.

Протоколом від 26.03.2015 про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відео контролю).

Даючи оцінку оглянутим доказам, суд робить висновок, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_7, був обізнаний про відносини, які існували між останнім та ОСОБА_9 Обвинувачений ОСОБА_2 діяв умисно, спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, вчиняв активні дії, пов'язані з психологічним тиском на потерпілого для примушування того повернути борг, застосовував відносно потерпілого фізичне насильство.

Тому суд вважає, що дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 були узгоджені між собою, вони діяли узгоджено за попередньою змовою групою осіб.

З інформації мобільного оператора ПрАТ «Київстар» про зв'язки абонентів вбачається, що в період з 10.03.2015 по 17.03.2015 ОСОБА_7 двічі дзвонив потерпілому, один вхідний дзвінок на абонентний номер потерпілого відбувся з абонентного номера телефону, що належить ОСОБА_18

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що є чоловіком рідної сестри обвинуваченого ОСОБА_2 Показав, що йому відомо, що потерпілий у 2011 - 2012 роках позичав гроші у ОСОБА_7, який на той час працював водієм маршрутного таксі і перебував у трудових відносинах з ОСОБА_9

З копії вироку Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2015 вбачається, що судом затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_9 з одного боку та підозрюваними ОСОБА_8, ОСОБА_7, з другого боку, які засуджені за ч.2 ст.355 КК України до 3 років позбавлення волі. Вказаний вирок ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 08.12.2015 змінено в частині викладення фактичних обставин справи. Оскільки матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були виділені в окреме провадження, апеляційний суд у мотивувальній частині вироку змінив формулювання мотивувальної частини, а саме: вчинення злочину у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на вчинення злочину у групі осіб з ОСОБА_7 та особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження.

Суд вважає, що зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими.

Покликання обвинуваченого на ту обставину, що він у грудні 2014 року дійсно зустрічався з потерпілим на вул.Сосенка, але в подальшому він не супроводжував автомобіль потерпілого, а керував власним автомобілем і рухався власним маршрутом, судом не можуть бути прийняті судом, оскільки на підтвердження своїх доводів стороною захисту суду не надано жодних належних та допустимих доказів, а позиція обвинуваченого про випадковість прибуття того ж дня на пр.Ч.Калини у м.Львові на зустріч потерпілого з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, під час якого останні вимагали і погрожували ОСОБА_9, є нелогічною і повністю спростована показаннями потерпілого. При цьому, обвинувачений визнає, що зустрічався з потерпілим у грудні 2014 року, в березні 2015 року, пояснюючи свої дії намаганням допомоги своєму товаришу ОСОБА_7 у поверненні боргу, який ОСОБА_9 протягом тривалого часу не повертав, вказуючи що діяв правомірно. При цьому, судом враховано, що обвинувачений має вищу юридичну освіту і є обізнаним стосовно передбаченого законодавством порядком при вирішення спорів, пов'язаних з борговими зобов'язаннями.

Показання обвинуваченого про те, що він невинуватий в інкримінованому кримінальному правопорушенні і жодних тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв, суд розцінює як намагання завадити встановленню істини по справі, уникнути покарання за умисний злочин. Такі показання обвинуваченого повністю спростовуються показаннями потерпілого, свідків, допитаних у судовому засіданні, які узгоджуються між собою і на підставі яких суд встановив обставини подій та має можливість надати їм належну правову оцінку, оглянутими в судовому засіданні матеріалами аудіо - відео фіксації проведених негласних слідчих дій.

Показання потерпілого та свідків дані під присягою, за своїм змістом істинні, отримані в судовому засіданні у відповідності до вимог КПК України, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Недостовірність показань потерпілого та свідків в процесі судового розгляду встановлена не була, підстав оговорювати обвинуваченого у допитаних судом потерпілого та свідків чи наявності неприязних стосунків між ними судом не встановлено, а наведені підстави стороною захисту є безпідставними.

Відповідно до ст.22 КПК України судом були створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Сторони кримінального провадження під час судового слідства у відповідності до ст.96 КПК України реалізували свої права стосовно з'ясування достовірності показань свідків.

Суд відхиляє твердження сторони захисту про недопустимість доказів.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим кодексом. Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Захист вважає недопустимими всі докази, які отримані і зібрані СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області в незаконний спосіб, а саме з порушенням правил територіальної підслідності і як наслідок неуповноваженим органом, з порушенням прав і свобод людини та з порушенням вимог КПК України, ставить під сумнів існування ухвали слідчого судді апеляційного суду Львівської області, якою надавався дозвіл на проведення негласних слідчих дій.

Судом встановлено, що в кримінальному провадженні №12015140050000687 апеляційним судом надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у період з 02.03.2015 терміном на 30 днів ухвалою судді апеляційного суду Львівської області від 02.03.2015 №0839т. На час розгляду справи апеляційним судом повідомлено, що гриф секретності у даній ухвалі не знятий. У суду, який розглядає вказане кримінальне провадження відсутні повноваження перевіряти законність рішень слідчих суддів апеляційного суду.

Суд приходить до переконання, що з підстав, викладених захисником обвинуваченого вказаний доказ не може бути визнаний недопустимим.

Суд вважає доводи сторони захисту безпідставними і не вбачає порушень з боку органу досудового і судового слідства при їх зібранні і дослідженні, тому визнає їх допустимими доказами в порядку, визначеному ч. 2 ст.97 КПК України. Питання про порушення правил територіальної та інстаційної підсудності, на думку сторони захисту, було неодноразовим предметом розгляду різними судовими інстанціями, з приводу чого було з'ясовано, що кримінальне правопорушення було розпочате, відбувалось та було закінчене на різних вулицях різних районів міста Львова, у тому числі Галицького.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів, яким суд дав всебічну і об'єктивну оцінку в їх сукупності. Доводи обвинуваченого суд розцінює як такі, що надаються з метою пом'якшення покарання та уникнення обвинуваченого від відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги.

Оцінюючи всі зібрані в кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд вважає, що вони об'єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 355 КК України - у вчиненні примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання з погрозою застосування насильства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_4, вперше притягається до кримінальної відповідальності, перебуває у декретній відпустці, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах та відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи думку потерпілого, його представника, які у вирішенні покарання покладаються на розсуд суду, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства. Томуобвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.355 КК України у виді позбавлення волі і його можливо звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю в один рік, який буде для нього оптимальним, надасть можливість пересвідчитися у стійкості такого виправлення, з покладенням на нього обов'язків, передбачених в ст.76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам.

Процесуальних витрат у справі немає, клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили сторонами кримінального провадження не заявлялось.

Заявлений потерпілим цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи за наступного.

Розглядаючи питання цивільного позову у справі, у відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику про відшкодування моральної немайнової шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазначив позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як вбачається із матеріалів справи, потерпілий переніс фізичні страждання, змушений тривалий час лікуватись, в тому числі стаціонарно, на даний час стан його здоров'я не покращився. При цьому, суд враховує поведінку обвинуваченого, його участь і роль. Тому враховуючи факт порушення прав цивільного позивача, який знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на доведеність вини обвинуваченого, суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди з 10 000 грн. до 3000 грн., що буде достатнім та реальним відшкодуванням завданих моральних страждань потерпілого і це відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.370, 373,374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, протягом якого він не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язок, передбачений п.2 ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.Ю.Горбань