Справа № 11-353/2009 р. Головуючий у І інстанції - Стеблина А.В.
Категорія - ч. 4 ст. 187 КК України. Доповідач - Баглай І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Акуленко С.О., Широян Т.А.,
з участю прокурора Басюка С.В.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 травня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ваніно, Ванінського району, Хабаровського краю, Російської Федерації, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий 19.04.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, засуджений
за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2007 року та остаточно призначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено у виді взяття під варту та постановлено обчислювати строк покарання з дня його затримання, тобто з 17.09.2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_2:
- на користь ОСОБА_3 - 4000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди;
- на користь фінансового відділу Чернігівської міської ради народних депутатів - 3881 грн. 82 коп. за лікування потерпілого.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Судом першої інстанції ОСОБА_2 було засуджено за скоєний на вул. 1 Травня у м. Чернігові, 31.10.2007 року, у вечірній час, у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, розбійний напад на ОСОБА_3, поєднаний із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та заволодінням його майном і грошима на загальну суму 609 грн. 20 коп..
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просив вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 186 КК України та пом'якшити призначене покарання. Вважає вирок необґрунтованим та незаконним. Вказує, що в ході судового засідання він заявляв клопотання про направлення справи на додаткове розслідування для встановлення іншої особи - співучасника скоєння злочину, проте в задоволенні вказаного клопотання було необґрунтовано відмовлено. Зазначає, що умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у нього не було, він особисто тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав, а тому його дії повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як пограбування.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого та його адвоката задовольнити апеляцію з викладених в ній підстав, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без змін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає її необґрунтованою.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, за обставин наведених у вироку, повністю підтверджується сукупністю зібраних і перевірених судом першої інстанції доказів, які узгоджуються між собою та з матеріалами справи.
Зокрема із матеріалів справи видно, що дії особи, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2 були узгоджені між собою і останній не тільки ніяким чином не перешкоджав своєму співучаснику у виконанні об'єктивної сторони злочину, а і сам приймав активну участь у його скоєнні.
Отже вирок суду ґрунтується та достатніх та достовірних доказах, а твердження засудженого, що у нього був умисел на грабіж, а не на розбій, слід розцінювати як намагання уникнути відповідальності за скоєне.
При обранні засудженому міри та виду покарання, місцевий суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням його особи та характеру і ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину.
Отже підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 травня 2009 року щодо нього - без змін.
Судді:
І.П. Баглай С.О. Акуленко Т.А. Широян