Справа № 11-348/2009 р.                                   Головуючий у І інстанції - Меженнікова С.П.

Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України.                Доповідач            - Баглай І.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 липня 2009 року         Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області  в складі:

головуючого судді     Баглая І.П.,

суддів               Акуленко С.О., Борисенко І.П.,

з участю засудженого     ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року.

Цим вироком     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кувечичі, Чернігівського району та області, громадянин України, розлучений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений

за ч. 2 ст.125 КК України до 150 годин громадських робіт.

    Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди.

    Судом ОСОБА_1 було засуджено за умисне спричинення 8 листопада 2008 року, близько 15 год., у дворі господарства, розташованого АДРЕСА_1 та області, легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_2.

    Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 подали апеляції, в яких:

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що суд в обґрунтування доведеності його вини послався тільки на покази потерпілої, з якою у нього на протязі тривалого часу склалися неприязні відносини, а також на покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є знайомими потерпілої. Вважає, що суд не надав зазначеним доказам належної оцінки у сукупності з іншими матеріалами справи. Стверджує, що він потерпілої не бив, а тілесні ушкодження вона отримала при падінні на землю, що не спростовується висновком судово-медичної експертизи, проведеної по справі. Крім того вказує, що в ході перевірки по заяві потерпілої органами досудового слідства була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо нього, яка не скасована. У зв'язку з цим вважає, що суд порушив кримінальну справу незаконно, з порушенням п. 10 ст. 6 КПК України;

- потерпіла ОСОБА_2, не заперечуючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що суд при визначенні сум, які підлягають стягненню на її користь в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не врахував, що внаслідок скоєного злочину вона витратила на ліки та медичну допомогу 175 грн. 56 коп., після побиття пережила глибокий стрес, була вимушена змінити спосіб життя, замкнулася в собі та припинила спілкування з оточуючими та рідними людьми. Вказує, що внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень їй було завдано фізичного болю та страждань. Також вказує, що засуджений при повній доведеності його вини, продовжує вину заперечувати, цинічно поводиться та ставиться до неї без поваги.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 який просив задовольнити його апеляцію з викладених в ній підстав, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого йому злочину, при обставинах встановлених судом, відповідає дослідженим судом першої інстанції доказам та є обґрунтованим.

В судовому засіданні місцевого суду засуджений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, але не заперечував конфлікт між ним та потерпілою ОСОБА_2. Показав, що фізичної сили до потерпілої не застосовував, тілесних ушкоджень їй не наносив. Зазначив, що тілесні ушкодження у потерпілої виникли 08.11.2008 року від падіння на землю.

Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини у скоєнні злочину, його вина підтверджується іншими доказами по справі.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком. 08.11.2008 року, приблизно, о 15 годині у дворі їх дачного господарства, АДРЕСА_1, між ними виник конфлікт під час якого ОСОБА_1 підбіг до неї і вдарив рукою в обличчя, після чого вона впала на землю. Всього ОСОБА_1 наніс їй чотири удари рукою по обличчю, і від кожного удару вона падала на землю.

З показань допитаної судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 вбачається, що 08.11.2008 року, під вечір до неї додому прийшла потерпіла у знервованому стані, плакала та розповідала, що її побив чоловік, наніс їй 3 - 4 удари, від яких вона падала. Лице у неї було припухле, на одязі була кров.

З показань допитаної судом першої інстанції свідка ОСОБА_4 вбачається, що 8 листопада 2008 року, приблизно о 19 год. 20 хв., вона зайшла до сусідів ОСОБА_3, де побачила потерпілу, яка розповіла, що її побив чоловік, вдарив 2 - 3 рази, від чого вона падала на землю. Лице у потерпілої було припухле.

Окрім показань потерпілої та свідків, вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину також доводиться висновком судово-медичної експертизи № 607 від 30.01.2009 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток спинки носа без зміщення уламків, синців та забиття м'яких тканин обличчя, котрі виникнули від дії тупих твердих предметів, в тому числі і від  нанесення ударів кулаками,  могли утворитися 08.11.2008 року, при обставинах на які вказує потерпіла, і носять характер легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Враховуючи характер та локалізацію, утворення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту є малоймовірним, а також практично неможливо спричинити їх власноручно.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними та такими що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності посилання засудженого в апеляції, що він потерпілу не бив, а вона отримала тілесні ушкодження при падінні. Сам засуджений не заперечує конфлікту з потерпілою, а його вина у спричиненні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, доводиться сукупністю вищезазначених доказів у справі, які узгоджуються між собою.

При вирішенні цивільного позову, місцевий стягнув матеріальну шкоду, розмір якої визнав доведеним. Стягуючи 500 грн. на відшкодування  моральної шкоди суд врахував завдання потерпілій фізичного болю, душевних страждань та виходив із міркувань розумності і справедливості.

При обранні виду та міри покарання засудженому, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його особу, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцями проживання і роботи, врахував відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання засудженому, та обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції інкримінованої статті.

Отже підстав для скасування чи зміни вироку суду колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляції потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року щодо останнього - без змін.

Судді:

І.П. Баглай                             С.О. Акуленко                            І.П. Борисенко