Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #55295320

Справа № 308/3187/16-а


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Шепетко І.О.,

при секретарі – Терпай С.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 прикордонного загону – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

перекладача – Джаміль ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення іноземця з України та про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 27.03.2016 року відповідач був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби «Ужгород» при спробі незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, без відповідних документів, які посвідчують особу. Позивач вказує, що відповідач, реалізуючи свої права та свободи, міг у встановленому законом порядку емігрувати в Європейські країни на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством іноземних держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Однак, знаючи про можливість легального в’їзду до Європейських країн, відповідач вибрав незаконний спосіб досягнення своєї мети. Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від самостійного виїзду за межі України і спробує повторно незаконно перетнути державний кордон України є: відсутність можливості самостійного повернення на батьківщину у зв’язку з нестачею коштів для легального повернення на територію ОСОБА_5; відсутність документів на право перебування на території України та легального виїзду з України; відсутність на території України родинних зв’язків; відкритий намір потрапити в країни Західної Європи незаконним шляхом з метою пошуку кращих умов проживання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити.

Відповідач, через свого перекладача пояснив, що у зв’язку з важким матеріальним становищем мав намір потрапити до країн Західної Європи з метою працевлаштування та покращення умов життя. Хоча на територію України потрапив незаконно, заперечує проти позову та видворення його за межі України в країну походження ОСОБА_5. Просив дозволити йому залишитись в Україні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 6 ст. 6 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач – громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 (MOHAMED IBRAGIM), ІНФОРМАЦІЯ_1, був виявлений та затриманий за спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 27.03.2016 року, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.03.2016 року. На момент затримання документів, що посвідчують особу не мав.

27.03.2016 року начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу ОСОБА_1 прикордонного загону відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі України, відповідачу було роз’яснено, що він зобов’язаний покинути територію України до 28.03.2016 року.

Як вбачається із пояснень сторін та матеріалів справи, рішення про примусове повернення за межі України відповідачем не виконано, оскільки у нього відсутні документи, що дають право на перетин державного кордону України, а також необхідні для цього грошові кошти. Із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів влади відповідач не звертався.

Згідно вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.

Позивачем також заявлена вимога про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців. Дана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні відповідача ідентифіковано як громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 43/162 від 28.03.2016 року та не спростовувалося самим відповідачем.

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що відповідач потрапив на територію України незаконно, порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагався незаконно перетнути державний кордон України з Словацькою Республікою, беручи до уваги відсутність у відповідача документів, що дають право на перетин державного кордону України та відсутність необхідних для цього коштів, а також відсутність близьких родичів на території України, власного житла, постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, враховуючи наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, суд вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься в подальшому від самостійного та добровільного виконання рішення про повернення за межі території України, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме примусове видворення за межі України.

Обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або в статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України, судом не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині видворення громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відтак є підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

У судовому засіданні відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 158-163, 183-5, 256 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення іноземця з України та про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення – задовольнити частково.

Примусово видворити громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Дозволити затримання громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення на строк, необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                                                              ОСОБА_6


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація