КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.07.2009                                                                                           № 6/170

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Кондратової  І.Д.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - Звіряка О.О. дов. від 29.01.2009р. № 63

 від відповідача -не з’явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009

 у справі № 6/170 (суддя Ковтун С.А.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"

 про                                                   стягнення 1849179,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стіомі-Холдінг” (надалі відповідач) 1849179,88 грн., з яких 1571727 грн. складає сума основного боргу за поставлений позивачем товар, 167388,93 грн. – сума відсотків за користування товарним кредитом та 110063,95 грн. – сума пені за порушення термінів оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 1571727 грн. заборгованості, 110063,95 грн. пені та  167388,93 грн. відсотків на прострочену заборгованість за товарним кредитом Рішення мотивоване невиконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати товару за договором купівлі-продажу № 208-СК від 8.08.2008р. у встановлені строки.  Враховуючи приписи ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України, ч. 3 статті 692 та ч. 5 статті 694 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 208-СК від 8.08.2008р., суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110063,95 грн. пені та 167388,93 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за товарним кредитом за період з 25.10.2008р. по 24.02.2009р.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Стіомі-Холдінг” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2009р. у цій справі просить його скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом не надано оцінку умовам договору, зокрема п. 4.10, який не виконаний позивачем. При цьому, доказів, які б свідчили про надання відповідачу рахунку на оплату товару та свідоцтво якості товару, позивачем не надано.

- відповідач, посилаючись на приписи ч. 3 статті 549 та статті 694 Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що позивач одночасно нараховує відсотки за товарним кредитом і пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. При цьому, пеня за несвоєчасний розрахунок за товарним кредитом чинним законодавством не передбачена.

7.07.2009р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні. Згадане клопотання було задоволено Київським апеляційним господарським судом та згідно вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 21.07.2009р., про що винесено відповідну ухвалу від 7.07.2009р.

У судове засідання 21.07.2009р. з’явився лише представник позивача. Представники відповідача у судове засідання не з’явились,  однак від представника ТОВ „Стіомі-Холдінг” надійшла заява, у якій останній просять повідомити про результати розгляду заяви відповідача про відвід суддів у даній справі та скерувати на їх адресу ухвалу про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на залишення без розгляду заяви представника ТОВ „Стіомі-Холдінг”  про відвід складу суду у цій справі (питання про відвід було розглянуте Головою Київського апеляційного господарського суду до початку судового засідання у цій справі, про що винесена відповідна ухала),  а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія визнала за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги, рішення просив залишити без змін, з підстав у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 серпня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера»  (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ- Холдінг» (покупець), укладений договір № 208-СК купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість насіннєвого матеріалу (в подальшому товар), відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього). При цьому, конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати кожної партії товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід’ємною частиною договору. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних у рамках цього договору, які є його невід’ємною частиною ( п.3.1, 3.2 договору).  

До матеріалів справи залучена специфікація № 1 від 8.08.2008р. до договору купівлі-продажу № 208-СК, у якій зазначений перелік насіннєвого матеріалу, що поставляється продавцем на загальну суму 1571727 грн., специфікація підписана та скріплена печатками обох сторін.

Згідно п. 4.1. та 4.2. згаданого договору купівлі-продажу, умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації до договору, товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користуванням товарним кредитом.

Як вбачається з специфікації № 1 від 8.08.2008р. до договору купівлі-продажу № 208-СК, сторони погодили наступні умови оплати товару: оплата по договору здійснюється на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу у два етапи. Перший етап полягає у сплаті 50 % від суми вартості всього товару до 25.10.2008р., другий етап оплати – 50 % від суми вартості всього товару до 25.11.2008р.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера», на виконання умов згаданого договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 571 727 грн., а відповідач  прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матерів справи копіями видаткових накладних № 140840/00 від 14.08.2008р. та № 210863/00 від 21.08.2008р., та довіреності серія НБЙ № 713003 від 11.08.2008р.

На суму 1571727 грн. позивачем 08.08.2008р. було виставлено відповідачеві рахунок на оплату товару за № 32288/208-СК/1.

Згадані документи обґрунтовано прийняті судом І інстанції  у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за договором № 208-СК від 08.08.2008р. щодо поставки товару (насіннєвого матеріалу) відповідачеві згідно специфікації № 1 від 8.08.2008р на суму 1 571 727,00 грн.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Специфікації № 1 до договору, сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар не розрахувався.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні № 140840/00 від 14.08.2008р. та № 210863/00 від 21.08.2008р., а також довіреність серія НБЙ № 713003 від 11.08.2008р. на отримання матеріальних цінностей. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у специфікації до договору чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, тобто 50 % від суми вартості всього товару до 25.10.2008р. та 50 % від суми вартості всього товару до 25.11.2008р.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт неоплати з боку останнього отриманого за договором  купівлі-продажу № 208-СК від 8.08.2008р. товару на загальну суму 1571727 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 1 571 727,00 грн. боргу за договором купівлі-продажу від 08.08.2008р. № 208-СК. за поставлений товар згідно  специфікації № 1.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 110063,95 грн. пені за порушення термінів оплати товару, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції про їх правомірність та обґрунтованість з огляду на наступне:

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору купівлі-продажу від 08.08.2008р. № 208-СК. сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати він оплачує продавцеві неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, Господарський суд міста Києва  правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110 063,95 грн. – пені. При цьому, розмір та період нарахованих сум є обґрунтованим.

Окрім цього, позивачем заявлялась вимога про стягнення з відповідача 167388,93 грн. – суми відсотків за користуванням товарним кредитом. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані приписами ч. 3 статті 692 та ч. 5 статті 694 Цивільного кодексу України та умовами п. 7.2 договору купівлі-продажу від 08.08.2008р. № 208-СК.

Відповідно до ч. 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно приписів п. 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної плати. Договором купівлі-продажу може  бути  передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Вимогами статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 7.2 договору купівлі-продажу від 08.08.2008р. № 208-СК сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно з умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

Отже, приписами чинного законодавства передбачено нарахування та стягнення  процентів за прострочення оплати товару покупцем, так само і щодо товару, проданого в кредит.

Заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 167388,93 грн., помилково визначена ним у якості суми відсотків за користування товарним кредитом, оскільки є саме відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за товарним кредитом, і як вбачається з позовної заяви, вимога про їх стягнення обґрунтована позивачем саме як відповідальність за порушення грошового зобов’язання з оплати  товарного кредиту з посиланням на вимоги ч. 3 статті 692 та ч. 5 статті 694 Цивільного кодексу України та умови п. 7.2 договору купівлі-продажу від 08.08.2008р. № 208-СК.

Наведені обставини унеможливлюють для апеляційного суду висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, Господарський суд м. Києва правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув з відповідача 167388,93 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість за товарним кредитом.

Доводи відповідача щодо одночасного нарахування позивачем  відсотків за товарним кредитом та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання визнаються помилковими та спростовуються матеріалами справи.  Так само є юридично неспроможним посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення пені за несвоєчасний розрахунок за товарним кредитом.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  «СТІОМІ- Холдінг»  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 6/170 –залишити  без змін.

3.          Справу № 6/170 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Кондратова  І.Д.

 27.07.09 (відправлено)