КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2009 № 8/108
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
Ропій Л.М.
при секретарі: Москаленко М.М.
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача -Куценко Т. В. – керівник
Дьоміна Л. І. – представник за довіреністю № 22 від 01.07.2009 року
від третьої особи: Долінський О. В. – директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2009
у справі № 8/108 (суддя Катрич В.С.)
за позовом Фірми "Техтранс Гмбх"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум"
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
про стягнення 54818,83 ЄВРО
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 54818,83 Євро збитків, завданих пошкодженням вантажу при міжнародному перевезенні за транспортним замовленням - договором № 0808042 від 28.07.2008 про організацію перевезення негабаритних та важковагових вантажив.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2009, повний текст якого підписаний 08.04.2009, позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача в порядку регресу стягнуто 54818,83 Євро збитків, з яких 47253,83 Євро – вартість пошкодження вантажу, 6800,00 Євро – вартість послуг відповідача за умовами замовлення – договору № 0808042, 765 Євро – доплата за оформлення дозволів на перевезення, а також 548,20 Євро державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд першої інстанції, виходячи з норм статей 525, 526, 530, 924, 926 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, яка ратифікована та набрала чинності для України 17.05.2007, визнав доведеним завдання відповідачем позивачеві збитків на заявлену до стягнення суму.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати як необґрунтоване рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2009 року у справі № 8/108 повністю та направити справу № 8/108 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем до позовної заяви додано в якості доказів копії документів, котрі не були, згідно вимог пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003, належним чином засвідчені, як того вимагає ст. 36 ГПК України;
- що в порушення ст. 10 Конституції України, ст. 10 Закону України „Про судоустрій”, ст.-ст. 18-21 Закону України „Про мови в Українській РСР”, документи, копії яких додано позивачем, виконані на іноземних мовах різних країн, без додання їх належним чином здійснених та посвідчених перекладів, і, в порушення ст. 13 Закону України „Про міжнародне приватне право”, додані документи належним чином не легалізовані, незважаючи на що, суд першої інстанції не зобов’язав позивача виконати дії по належному оформленню наданих доказів;
- що суд не задовольнив клопотання відповідача та третьої сторони про перенесення розгляду справи і прийняв рішення у справі в першому ж засіданні, чим позбавив їх можливості представити свої пояснення та докази, прийнявши рішення без дослідження всіх обставин справи, зокрема: вартості спірного вантажу, доказів замовлення відповідачем послуг з його перевезення саме у третьої особи, доказів на підтвердження твердження позивача про те, що він взяв на себе обов’язок по доставці негабаритного вантажу придбаного заводом „Квінт” у італійської компанії „Дельта Тофолла” тощо;
- що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 4-2 ГПК України щодо змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Ухвалою від 14.05.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. відновлено строк подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Магнум” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 16.06.2009 справу № 8/108 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Ропій Л.М.
Під час розгляду справи представник відповідача звертався до суду з заявами про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, вантажоотримувача – ЗАТ Тираспольський вино–коньячний завод „KVINT” (двічі) та вантажовідправника – Італійську компанію „Дельта Тофолла”.
В задоволенні заяв колегією суддів відмовлено з тих підстав, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що рішення у цій справі може вплинути на права та обв’язки зазначених осіб щодо однієї з сторін.
В судовому засіданні 13.07.2009 відповідачем заявлено клопотання про витребування додаткових доказів, а саме, доказів сплати німецькою страховою компанією страхової виплати на користь Фірми „Техтранс Гмбх”, та витребування підтвердження від Торгово – промислової палати Республіки Молдова щодо видачі останньою Акту експертизи № 073714 від 20.08.2008.
Колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання про витребування зазначених доказів як таких, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.
В судовому засіданні 13.07.2009 відповідачем заявлено клопотання про направлення матеріалів справи до Генпрокуратури України для порушення кримінальної справи, з тих підстав, що у зв’язку з розглядом цієї справи було виявлено обставини, які мають ознаки злочину.
Враховуючи, що представники відповідача не змогли доказово пояснити суду, які саме ознаки і якого саме злочину містять матеріали справи, а у клопотанні не зазначається підстав для направлення матеріалів справи до Генеральної прокуратури України для порушення кримінальної справи, судом у задоволенні клопотання відмовлено.
Розгляд апеляційної скарги відкладався.
08.07.2009 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача, в якому він просив в зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання 13.07.2009 року, розглянути справу за його відсутністю.
Під час розгляду справи представники відповідача надали пояснення по суті спору в яких апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
17.09.2007 між Закритим акціонерним товариством „Тираспольський винно-коньячний завод “Kvint” (Молдова, Придністров’я) (далі Завод „Квінт”) як Замовником та позивачем як Перевізником укладено договір № 32/02-07 на перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с.105-107), яким регулюються основні умови здійснення Перевізником транспортних послуг з перевезення вантажив Замовника територією Європейських держав і України, та взаємовідносини сторін при наданні Перевізником інших транспортних послуг за замовленням Замовника.
Додатковою угодою до зазначеного договору (Додаток № 8 від 01.08.2008) (а.с. 108) договір № 32/02-07 від 17.09.2007 доповнено Специфікацією, якою сторони встановили вартість послуг з перевезення обладнання виробництва „Della Toffola S.p.a.” за маршрутом: Della Toffola S.p.a., Італія, Via Feltrina, 72 – ЗАТ „ТВКЗ “Kvint”, м. Тирасполь, Молдова, Придністров’я, вартість перевезення 30788,00 Євро.
28.07.2008 позивач як Замовник-експедитор та відповідач як Виконавець підписали транспортне замовлення-договір № 0808042 про організацію вантажоперевезення негабаритних та важковагових вантажів, згідно якому відповідач прийняв на себе зобов’язання доставити автомобілем АА 7662 з напівпричепом АА 2516 ХТ, водій Волошенко, за маршрутом: Італія 14042, Calamandrana – Молдова, Тирасполь ємності для вина у кількості 2 одиниці вартістю 60000 Євро, вантажоодержувач Завод „Квінт”, м. Тирасполь.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 12.08.2008 о 19 год. 15 хв. під час перевезення спірного вантажу територією України на автодорозі „Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка” від м. Підволочийськ в напрямку м. Тернопіль в с. Кам’янки, сталось ДТП (лобове зіткнення Автомобілю з джипом).
Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями постанови слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.2008 (а.с. 113), постановою заступника начальника відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області про порушення кримінальної справи № 1122966 та прийняття її до свого провадження від 05.02.2009 (а.с. 112) та листуванням сторін.
Листом № 13/08 від 13.08.2008 (а. с. 10) відповідач повідомив позивача про факт ДТП, зазначивши, що станом на 13.08.2008 вантаж знаходиться в м. Підволочийськ Тернопільської області і що подальше транспортування вантажу після проведення експертизи і оформлення перечеплення в таможні Тернопіль буде здійснювати тягач д. н. АА 60–53 ЕС.
19.08.2008 спірний вантаж доставлений вантажоотримувачу – Заводу „Квінт”, що учасниками судового засідання не заперечується.
20.08.2008 експертом Торгово–промислової палати ПМР з метою визначення зовнішнім оглядом якості вантажу проведено експертизу, за наслідками якої складено Акт експертизи № 073714, згідно п. 17 якого ємності для вина, які доставлені автомобілем АА 6053/АА2516ХТ, мають механічні пошкодження корпусу, які не сумісні з можливістю їх експлуатації, і які виникли при транспортуванні в результаті просунення вантажу при ДТП. (а.с. 21-22).
03.10.2008 Завод „Квінт” виставив позивачу рахунок № 250 (а.с. 31) на 47253,83 Євро страхового відшкодування за два пошкоджених виніфікатора, який позивач оплатив.
Факт оплати підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до виписок з рахунку (а.с. 114–117) та довідкою вантажоотримувача Заводу №Квінт” № 01-19/231 від 16.03.2009 про строки та розмір одержаного страхового відшкодування (а.с.39).
Сплативши страхове відшкодування вантажоодержувачу, позивач в порядку регресу звернувся до відповідача за відшкодуванням завданих збитків, які за розрахунком позивача дорівнюють 54818,83 Євро, з яких 47253,83 Євро - страхове відшкодування, виплачене вантажоодержувачу, 6800 Євро - плата відповідачу за перевезення (а.с. 26-29), 765 Євро - плата за оформлення дозволів щодо спірного перевезення (а. с. 29-30).
Суд першої інстанції зазначені вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, позивач, укладаючи з відповідачем замовлення-договір № 0808042, діяв як Замовник.
В свою чергу, відповідач, прийнявши на себе за цим Договором зобов’язання здійснити перевезення, долучив до виконання цього зобов’язання транспортну компанію ТОВ 1ІФ-10 Лайнер”, що підтверджується CMR №100 (а.с.14), листом № 15/08 від 6.08.2008 (а.с. 7) та не заперечується учасниками судового процесу.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Враховуючи, що відповідач до виконання прийнятого на себе за умовами укладеного з позивачем Договору зобов’язання щодо перевезення спірного вантажу залучив іншу особу, і під час цього перевезення трапилася ДТП, - саме відповідач має відшкодувати позивачу збитки у випадку, якщо позивач зазнав їх внаслідок ДТП.
Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).
Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.
За відсутності хоча б одної з зазначених умов, у суду відсутні правові підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
На підтвердження розміру завданих пошкодженням спірного вантажу збитків позивач додає до матеріалів справи рахунок вантажоотримувача Заводу „Квінт” № 250 від 03.10.2008.
Проте, суд не може прийняти вказаний документ як належний доказ на підтвердження розміру збитків, які відповідач має відшкодувати позивачу, з огляду на таке.
За умовами укладеного між позивачем та Заводом „Квінт” договору № 32/02-07 від 17.09.2007 позивач є Перевізником.
Правовідносини між позивачем як Перевізником та Заводом „Квінт” як Замовником щодо спірного вантажу за умовами укладеного між ними договору № 32/02-07 на перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.09.2007 регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), яка ратифікована Україною 17.05.2007 (далі Конвенція).
Згідно ч. 1 ст. 1 Конвенції „настоящая Конвенция применяется ко всякому договору дорожной перевозки грузов за вознаграждение посредством автомобилей, когда указанные в договоре место принятия к перевозке груза и место, предусмотренное для сдачи груза, находятся на территории двух различных стран, из которых по крайней мере одна является участвующей в Конвенции. Применение Конвенции не зависит от местожительства и национальности заключающих договор сторон”.
Згідно ст. 3 Конвенції „При применении настоящей Конвенции транспортер отвечает, как за свои собственные действия и упущения, за действия и упущения своих агентов и всех других лиц, к услугам которых он прибегает для выполнения перевозки, когда эти агенты или лица выполняют возложенные на них обязанности.
Згідно част. 1, 3 ст. 17 Конвенції „транспортер несет ответственность за полную или частичную потерю груза или за его повреждение, происшедшее в промежуток времени между принятием груза к перевозке и его сдачей, а также за просрочку доставки.
Транспортер не может ссылаться для сложения с себя ответственности ни на дефекты автомобиля, которым он пользуется для выполнения перевозки, ни на вину лица, у которого был нанят автомобиль, или агентов последнего.”
Згідно ст. 25 Конвенції „В случае повреждения груза транспортер должен уплатить сумму, соответствующую обесценению груза, исчисляемую с принятием за основу стоимости груза, установленной в соответствии с положениями пунктов 1, 2 и 4 статьи 23.
Размер возмещения не может, однако, превышать:
a) в случае если вследствие повреждения обесценению подвергся весь перевозимый груз, суммы возмещения, которое причиталось бы при потере всего груза;
b) в случае если вследствие повреждения обесценению подверглась лишь часть перевозимого груза, суммы, которая причиталась бы при потере той части груза, которая оказалась поврежденной.”
Згідно част. 1, 2 ст. 23 Конвенції „Когда, согласно постановлениям настоящей Конвенции, транспортер обязан возместить ущерб, вызванный полной или частичной потерей груза, размер подлежащей возмещению суммы определяется на основании стоимости груза в месте и во время принятия его для перевозки.
Стоимость груза определяется на основании биржевой котировки или, за отсутствием таковой, на основании текущей рыночной цены, или же, при отсутствии и той и другой, на основании обычной стоимости товара такого же рода и качества.”
Отже, позивач як Замовник має право вимагати стягнення в порядку регресу з відповідача як Перевізника за умовами укладеного між ними Договору збитків у розмірі, визначеному в порядку та у спосіб, встановлений Конвенцією.
Єдиним доказом, на який на підтвердження розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу, посилається позивач, є рахунок вантажоотримувача Заводу „Квінт” № 250 від 03.10.2008.
Проте, документальні докази того, що розмір страхового відшкодування, на сплату якого виставлений зазначений рахунок, визначений у відповідності до положень Конвенції, а також будь-які документальні докази на підтвердження того, що спірному вантажу було завдано пошкоджень саме на суму 47253,83 Євро, в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, розмір збитків, які позивач вимагає стягнути з відповідача за пошкоджений вантаж, визнається недоведеним.
Враховуючи, що позивачем не доведено, що вантажоодержувачу Заводу „Квінт” пошкодженням ємностей для вина завдано збитків в сумі 47253,83 Євро, з урахуванням правил ч. 4 ст. 23 Конвенції, згідно якій „плата за перевозку, таможенные сборы и пошлины, а также прочие расходы, связанные с перевозкой груза, подлежат возмещению полностью в случае потери всего груза и в пропорции, соответствующей размеру ущерба при частичной потере”, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6800 Євро збитків, що становлять плату за перевезення, та 765 Євро, що становлять плату за оформлення дозволів щодо спірного перевезення, задоволенню не підлягають як необгрунтовані.
Крім того, сам факт завдання спірному вантажу збитків саме під час транспортування підтверджується лише Актом експертизи № 073714 складеним 20.08.2008 року Торгово – промисловою палатою ПМР.
Проте вказаний документ не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин з огляду на лист Міністерства закордонних справ № 106/36-110-63 від 05.05.2009, згідно якому на сьогоднішній день у двохсторонніх відносинах між Україною та Республікою Молдова діє Договір „Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах” і МЗС України не визнає документів, що видаються Придніпровською стороною, в тому числі ТПП Придністров’я.
В той же час, незважаючи на те, що листом від 13.08.2008 № 13/08 відповідач повідомив позивачу про ДТП і про місце перебування вантажу, докази здійснення будь-яких дій для з’ясування стану вантажу відсутні, вантаж не оглядався, експертиза не проводилась, стан вантажу після ДТП та на таможні Тернопіль не фіксувався.
Отже, позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір, як передбачених законом умов виникнення цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання позивачу збитків, а тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 54818,83 Євро задоволенню не підлягають як недоведені.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2009 по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Магнум” на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2009 року у справі № 8/108 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2009 року у справі № 8/108 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Фірми „Техтранс Гмбх” (Pommernstr, 13, 80809, Munchen, Germany; Deutsche Bank AG, Muenchen, BLZ: 700 700 24, Konto Nr.:3336013 00, BIC: DEUTDEDBMUC; IBAN: DE88 7007 0024 0333 6013 00, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магнум” (05680, м. Київ, вул. Качалова, 5–Д, ідентифікаційний код 32047909) 2763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 34 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 8/108.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Пашкіна С.А.
Ропій Л.М.
20.07.09 (відправлено)