ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа № 922/6564/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 01.04.2016

відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю №39 від 09.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. №938 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.03.16 у справі № 922/6564/15

за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2015 у справі № 922/6564/15 (суддя М.В.Калантай) позов задоволено. Скасовано рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 08.10.2015 №123-р/к по справі №3/12-111-15. Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" 1218,00грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що викладені в рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції в порушення ст. 83 ГПК України, під час прийняття рішення у справі вийшов за межі позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що позивач просив визнати недійсним рішення № 123-р/к, натомість суд визнав неправомірним направлення вимоги до позивача та на цій підставі скасував вказане рішення, не спростувавши висновків та встановлених фактів у справі. Відповідач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні суду відсутня аргументація щодо нездійснення відповідачем дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення Інформаційного листа «Про проведення дослідження ринків» від 25.04.2012 № 60/01, а також вказує на те, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень щодо здійснення дослідження ринків та не визначає форми їх проведення, а також не обмежує джерела отримання відділенням інформації.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає про те, що при направленні запиту до позивача розгляд справ про порушення суб’єктом господарювання конкурентного законодавства відповідачем не розпочався, не проводилась перевірка та фактично не здійснювалось дослідження ринків, в зв’язку з чим вважає, що у відповідача були відсутні повноваження на витребування інформації. В зв’язку з викладеним, позивач зазначає про відсутність ознак правопорушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

В судовому засіданні 21.04.2016 оголошено перерву до 26.04.2016.

22.04.2016 відповідач надав до суду додаткові докази на підтвердження проведення відділенням дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах в межах проведених торгів Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс".

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 03.07.2015 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" направлено вимогу №02-26/3-3198 про надання інформації та копій документів у зв’язку з дослідженням ринку реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах щодо проведення КП"Міськелектротранссервіс" відкритих торгів та запиту цінових пропозицій протягом 2015 року, в яких приймали участь ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" (ідентифікаційний код 38494270) та ТОВ “Лоска” (ідентифікаційний код 37191315).

У вимозі відповідач вказав, що вказана документація витребовується у зв’язку із надходженням інформації прокуратури м. Харкова від 17.06.15 № 04-34-7397вих.15 та в ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, у зв'язку з дослідженням ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах.

Як зазначено у вимозі, надати вищевказану інформацію необхідно у чотирнадцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

З наявних у справі документів вбачається, що вимога направлена позивачу 03.07.2015, а отримана ним 06.07.2015, що не оспорюється обома сторонами.

20 липня 2015 року, тобто в останній день строку, зазначеного у вимозі, позивач направив відповідачу лист №755 від 20.07.2015, в якому повідомив, що оскільки КП "Міськелектротранссервіс" не є виробником рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах та не здійснює формування цінової політики вказаних предметів, надання запитуваної інформації є неможливим. З приводу надання запитуваних копій документів позивач повідомив, що у випадку проведення відповідачем перевірки в порядку встановленому Законом України “Про Антимонопольний комітет України” та Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції КП "Міськелектротранссервіс" буде надано всю необхідну інформацію та копії документів.

06 серпня 2015 року відповідачем прийнято розпорядження №123-рп/к від 06.08.2015 у справі №3/12-111-15 про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю в бездіяльності позивача по неподанню інформації, передбаченої вимогою голови відділення від 03.07.2015 №02-26/3-31-3198 у встановлений ним строк, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Під час розгляду відповідачем справи позивач надав пояснення листом №906 від 25.08.2015, а також заперечення №1083 від 05.10.2015 на подання про попередні висновки у справі. Зокрема, позивач зазначив, що він своєчасно надав відповідь на вимогу від 03.07.2015. Крім того, позивач посилався на те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування запитуваних документів та інформації.

08 жовтня 2015 року адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №123-р/к у справі №3/12-111-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Даним рішенням визнано, що позивач, не надавши інформацію, передбачену вимогою голови Харківського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2015 №02-26/3-3198, у встановлені ним строки, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. За вказане порушення, відповідно до статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” на позивача накладено штраф у розмірі 41300,00 грн.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, виходив з аналізу положень ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якими визначено повноваження Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, формування та реалізації конкурентної політики, а також статті 17 даного Закону, яким передбачені повноваження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також обставин справи, за якими встановив, що при направленні запиту до позивача відповідачем не розпочинався розгляд справ про порушення суб’єктом господарювання конкурентного законодавства, не проводилась перевірка та фактично не здійснювалось дослідження ринків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у відповідача повноважень на витребування інформації, у наданні якої обґрунтовано було відмовлено позивачем, свідчить про відсутність в діях КП "Міськелектротранссервіс" ознак правопорушення передбаченого пунктом 13 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладене, а також керуючись положеннями статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет" встановлено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4)методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5)здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Згідно пунктів 5, 11 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема:

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має повноваження:

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Пунктом 1 частини 3 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Статтею 17 Закону № 3659-XII передбачено, що голові територіального відділення Антимонопольного комітету України надані повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом , необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 № 32-р, зокрема, пп. 4 п. 3, передбачає, що відділення Антимонопольного комітету України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Як зазначено Вищим господарським судом України в постанові Пленуму «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» № 15 від 26.12.2011, системний аналіз п. 5 ч. 1 ст.17, ст. ст. 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту (вимоги) буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом. Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету.

Відтак господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Так, відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому, статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач направив позивачу вимогу про надання інформації від 03.07.2015 №02-26/3-3198 у зв’язку із надходженням листа прокуратури м.Харкова №04-34-7397 вих15 від 17.06.2015 та в ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, у зв'язку з дослідженням ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах.

При цьому, розгляд даного листа прокуратури належить до сфери здійснення відповідачем контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, виходячи з положень 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначені повноваження Антимонопольного комітету України, відповідачу належало прийняти розпорядження про початок розгляду справи, і лише після цього він мав право звернутися до позивача з вимогою про надання інформації та документів.

Проте, в матеріалах справи таке розпорядження відсутнє та відповідачем під час судового розгляду не надано.

Витребування інформації поза межами розгляду такої справи є неправомірним та не узгоджується з положеннями 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до якої Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб відповідну інформацію..

Доказів проведення перевірки позивача, як суб’єкта господарювання, з питань дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем також не надано. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави витребовувати у позивача інформацію і з цією метою.

Суд відхиляє доводи відповідача, що положення чинного законодавства (зокрема, статті 7, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України") передбачають право органів Антимонопольного комітету витребовувати інформацію і в "інших випадках", оскільки такі випадки мають чітко бути встановлені відповідним нормативно-правовим актом.

Так, згідно пункту 13.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" системний аналіз норм пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та підпункту 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Відповідач не навів жодної правової норми, яка б дозволяла витребовувати інформацію на підставі самого лише факту надходження звернення прокуратури про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У своїй вимозі від 03.07.2015 №02-26/3-3198 відповідач посилався також на те, що витребувана інформація необхідна у зв’язку з дослідженням ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах.

Згідно роз’яснення, яке міститься у наданому позивачем під час судового розгляду листі Антимонопольного комітету України №100-29/02-1033 від 04.02.2016, структурні підрозділи територіального відділення Антимонопольного комітету проводять дослідження ринку на підставі пункту 11 частини 1 статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та підпункту 10 пункту З Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України. При цьому, підстави та порядок проведення дослідження ринків органами Антимонопольного комітету зазначені в інформаційному листі "Про проведення досліджень ринків" №60/01 від 25.04.2012 (далі за текстом – Інформаційний лист).

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа дослідження ринку проводиться, зокрема, за зверненнями органів державної влади про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Дослідження ринку може здійснюватися у два етапи: І етап - проведення аналізу ринку, ІІ етап - поглиблене дослідження ринку.

Положеннями пункту 2 Інформаційного листа визначено, що під час аналізу ринку узагальнюється інформація, наявна в Антимонопольному комітеті України (територіальному відділенні), та інша інформація, отримана із загальнодоступних джерел: мережі інтернет, органів статистики, засобів масової інформації тощо, яка дозволяє визначити специфіку та особливості функціонування ринку.

Отже, на даному етапі інформація від суб’єктів господарювання не витребовується. Однак це не звільняє відповідача від обов`язку збирати таку інформацію з вищевказаних джерел.

Відповідач не надав суду доказів проведення ним такого аналізу ринку (здійснення відповідних узагальнень, надіслання запитів тощо).

Таким чином, проведення І етапу дослідження ринку відповідачем не проводилося.

Згідно пункту 3 Інформаційного листа поглиблене дослідження ринку (ІІ етап дослідження ринку), в свою чергу, передбачає:

1) Підготовчий етап, на якому складається план дослідження ринку (передбачає планування дій, проектування і реалізацію процесу збору, обробки аналізу даних, а також організацію його проведення, оформлення результатів у вигляді висновків і рекомендацій відповідних дій);

2) Збирання необхідних матеріалів та інформації:

2.1)          Визначення джерел, методів збору даних, підготовка вимог щодо надання інформації, в тому числі типових;

2.2) Збирання матеріалів та інформації.

3) ОСОБА_2 та узагальнення даних.

4) Підготовка звіту про результати проведеного дослідження із відповідними висновками і пропозиціями.

Зокрема, на підготовчому етапі проведення поглибленого дослідження ринку структурним підрозділом територіального відділення складається план дослідження з визначенням етапів та термінів їх виконання, який підписується керівником відповідного структурного підрозділу та головою територіального відділення.

Також, під час дослідження ринків передбачено складання технологічної карти дослідження, яка містить примірний перелік питань, та форми для збору інформації, єдині форми для оброблення забраної територіальними відділеннями інформації, перелік питань, стосовно яких територіальні відділення мають надати свої висновки та пропозиції, виходячи з аналізу зібраної інформації.

Відповідач не надав суду доказів складення плану дослідження, технологічної карти та доказів виконання інших дій на підготовчому етапі поглибленого дослідження ринку. Отже, суд приходить до висновку, що фактично поглиблене дослідження ринку відповідачем також не проводилося.

Крім того, згідно положень пункту 3 Інформаційного при проведенні дослідження може бути зібрана звітна інформація, дані державної статистики, дані внутрішньої звітності суб'єкта (у разі якщо така ведеться), інформація про стан і тенденції ринку (обсяги попиту та пропозиції, інформація про структуру ринку, бар'єри вступу на ринок та виходу з ринку, рівень цін та їх динаміку із становленням факторів впливу, наявність потенційної конкуренції), наявність професійних та інших об'єднань учасників ринку тощо, інша інформація, яка дозволить визначити товарні, географічні та часові межі ринку, стан конкуренції на ринку.

В той же час, відповідач витребував від позивача копії документації конкурсних торгів (зі змінами, протоколами та пропозиціями учасників конкурсних торгів тощо), проведених позивачем протягом 2015 року, в яких приймали участь ТОВ “Лоска” і ТОВ “Виробниче підприємство “Інсайт”.

Така інформація, що стосувалася лише одних конкретних торгів, не відповідає вищевказаному визначенню інформації, що підлягає з’ясуванню при проведенні дослідження ринку.

Додатково слід зазначити, що відповідач не надав доказів направлення вимог щодо дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах до інших суб’єктів господарювання.

За таких обставин, відповідачем не доведено фактичного проведення ним дослідження ринку, що також унеможливлює витребування ним інформації від позивача.

В зв’язку з наведеним колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на те, що в судом першої інстанції не наведено аргументацію щодо нездійснення відповідачем дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах.

Крім того, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про неправомірне застосування положення інформаційного листа Антимонопольного комітету України «Про проведення досліджень ринків» №60/01 від 25.04.2012, з огляду на наступне.

Так, положеннями п.12 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та пп. 10, п. З Положення про територіальне відділення комітету, що затверджене розпорядженням Комітету від 23.02.2001 №32-р, територіальному відділенню Антимонопольного комітету надано повноваження щодо здійснення дослідження ринків.

Процесуальний порядок проведення дослідження ринків відповідачем затверджено вказаним інформаційним листом голови Антимонопольного комітету України у відповідності до положень п.п. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо надання виключних повноважень на офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» даний лист є обов'язковим для працівників Антимонопольного комітет України та його територіальних відділень.

Апелянт посилається на те, що вказаний інформаційний лист не є законодавчим актом України, оскільки не проходив державну реєстрацію Міністерстві юстиції України відповідно до положення «Про держави реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавче влади», що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.199 №731.

Проте, відповідно до пп. «є» п. 5 вказаного Положення даний інформаційний лист не повинен подаватися на державну реєстрацію, оскільки він є актом роз'яснювального характеру, як вказано у п. 1 листа, та направлений на роз'яснення порядку проведення дослідження ринку Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями.

Положеннями ст. 4 ГПК України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що вказаний інформаційний лист не відповідає законодавству України, скасований або відкликаний Антимонопольним комітетом України, а тому не підлягає застосуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, ї посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно застосовано норму матеріального права, яка регламентує повноваження відповідача щодо дослідження ринків - п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а вказаний інформаційний лист є офіційним тлумаченням вказаної норми, оскільки визначає процесуальний порядок та спосіб проведення дослідження ринків.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування інформації у позивача, оскільки:

- розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за зверненням прокуратури м. Харкова розпочато не було;

- перевірка діяльності позивача, як суб’єкта господарювання, з питань дотримання ним вимог законодавства про захист економічної конкуренції не проводилася;

- відповідачем не доведено самого факту здійснення дослідження ринку.

Колегія суддів не приймає в якості доказу на підтвердження проведення відповідачем дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах надані відповідачем копію доповідної записки від 23.06.2015 та копію плану проведення дослідження ринків реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах від 24.06.2015, оскільки зазначені докази не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, а відповідачем, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, жодним чином не обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного поглибленого дослідження ринку реалізації рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах у порядок, який адресований членам Комітету, керівникам структурних підрозділів, головам територіальних відділень при проведенні досліджень ринків, та затверджений головою Антимонопольного комітету України.

З наявних у справі документів вбачається, що вимога направлена позивачу 03.07.2015, а отримана ним 06.07.2015, що не оспорюється обома сторонами. 20 липня 2015 року, тобто в останній день строку, зазначеного у вимозі, позивач направив відповідачу лист №755 від 20.07.2015, в якому повідомив, що оскільки КП "Міськелектротранссервіс" не є виробником рейкошпальних решіток на залізобетонних шпалах та не здійснює формування цінової політики вказаних предметів, надання запитуваної інформації є неможливим. З приводу надання запитуваних копій документів позивач повідомив, що у випадку проведення відповідачем перевірки в порядку встановленому Законом України “Про Антимонопольний комітет України” та Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції КП "Міськелектротранссервіс" буде надано всю необхідну інформацію та копії документів.

Отже, відсутність у відповідача повноважень на витребування інформації, у наданні якої обґрунтовано було відмовлено позивачем, свідчить про відсутність в діях КП "Міськелектротранссервіс" ознак правопорушення передбаченого пунктом 13 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач, не надавши інформацію, передбачену вимогою від 03.07.2015 № 02-26/3-3198, у встановлені строки, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також про накладення на позивача штрафу в розмірі 41300,00грн., є такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не заслуговують на увагу наведені відповідачем доводи про те, що при прийнятті рішення суд перш інстанції, в порушення ст. 83 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що позивач просив визнати недійсним рішення № 123-р/к, натомість суд визнав неправомірним направлення вимоги до позивача та на цій підставі скасував вказане рішення.

Так, згідно положень ст. 83 ГПК України, під межами позовних вимог розуміється обсяг та форма захисту, яку просить позивач від суду.

В даному випадку позивачем заявлено вимогу про скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 08.10.2015 №123-р/к по справі №3/12-111-15.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З наданих позивачем поштових документів вбачається, що дане рішення отримано КП "Міськелектротранссервіс" 26.10.2015, що не заперечується і відповідачем. Позивач з даним рішенням не погодився та 24.12.2015, тобто в установлений законом термін, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 08.10.2015 №123-р/к по справі №3/12-111-15.

Отже, спір у даній справі вирішено судом першої інстанції у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 83 ГПК України, з урахуванням заявлених позовних вимог та з додержанням чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 11.03.16 у справі № 922/6564/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.16 у справі № 922/6564/15 залишити без змін.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь державного бюджету України 1339,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 28.04.2016.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.