ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.07.2009 року Справа № 13/80пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний представник не прибув
від відповідача Ткаченко Є.Б., дов. від 06.02.2009 № 135/07,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвода”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 22.06.2009
по справі № 13/80пд
(суддя –Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвода”, м. Луганськ
до відповідача Закритого акціонерного товариства
„Луганський лікеро-горілчаний завод
„Луга-Нова”, м. Луганськ
про спонукання укласти договір в редакції
позивача
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 09.07.2009
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” (далі –ТОВ „Луганськвода”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов’язання Закрите акціонерне товариство „Луганський лікеро-горілчаний завод „Луга-Нова” (далі –ЗАТ „ЛЛГЗ „Луга-Нова”) укласти договір на послуги централізованого водопостачання та водовідведення в редакції позивача з 01.01.2009, а саме п.п. 4.4, 5.2, 5.9, 8.2 прийняти в редакції позивача.
Рішенням місцевого господарського суду від 22.06.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладені на позивача.
Відмова у задоволенні позову мотивована положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, п. 4.9, 5.30, 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі –Правила).
За висновком суду першої інстанції, запропонована позивачем редакція спірних пунктів договору не суперечить законодавству, що регулює питання водопостачання та водовідведення, але в той же час не враховує особливості надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу.
У зв’язку з ненаданням позивачем заперечень проти запропонованого відповідачем конкретного строку встановлення запірного пристрою місцевий господарський суд визнав п. 4.4 договору таким, що не суперечить Правилам та прийняв його в редакції відповідача.
Пункт 5.2 договору також прийнятий в редакції відповідача, оскільки, за висновком суду, редакція даного пункту відповідає Правилам та враховує те, що вода входить до складу готової продукції, що виготовлюється відповідачем.
Вимога відповідача щодо виключення з тексту договору п. 5.9 судом першої інстанції визнана обґрунтованою з огляду на ненадання позивачем будь-яких доказів на спростування доводів відповідача та у підтвердження існування технічної можливості скиду з території відповідача саме в каналізаційні мережі позивача води в наслідок дощів та сніготанення.
З огляду на відповідність п. 8.2 вимогам ст. 623 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд прийняв вказаний пункт в редакції відповідача.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення п.п. 4.9, 4.10 Правил.
За твердженням скаржника, запропонована позивачем редакція спірних пунктів договору не суперечить діючому законодавству України та Правилам у зв’язку з чим повинна бути викладена в редакції позивача.
Як зазначає позивач, відповідач своїми змінами до договору обмежує права позивача та пропонує їх з метою затягування процесу укладення договору, що призводить до позадоговірного водопостачання та ухилення від сплати за надані послуги.
Відповідач доводи позивача за апеляційною скаргою оспорює, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Право на участь представника у судовому засіданні позивачем не використано. Про час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень за №№ 05653220 та 05653247.
Судова колегія вважає можливим розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „ Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пропоновано відповідачеві укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідачем отриманий від позивача проект договору підписаний з протоколом розбіжностей, за яким він пропонував нову редакцію п.п. 4.4, 5.2, 8.2 та виключити з договору п. 5.9.
Заходи щодо врегулювання редакцій спірних пунктів договору позивачем відповідно до положень ст. 181 Господарського кодексу України не вжиті. За позовною заявою він просив укласти спірні пункти договору в редакції ТОВ „Луганськвода”.
Пункт 4.4 за проектом договору позивачем викладений у наступній редакції:
4.4. Випуски стічних вод в мережі “Постачальника” повинні бути обладнанні запірними пристроями, а при їх відсутності “Споживач” повинен встановити такі пристрої в термін, погоджений з “Постачальником”.
Відповідач за протоколом розбіжностей пропонував укласти вказаний пункт у такій редакції:
4.4. “Споживач” зобов’язується встановити запірний пристрій на промисловий випуск стічних вод у продовж 2009 року.
Відповідно до п. 4.9 Правил каналізаційні випуски стічних вод до міської мережі водовідведення повинні бути обладнані запломбованими запірними пристроями. У разі їх відсутності споживач в узгоджені з виробником строки зобов'язаний виконати роботи з обладнання випусків пристроями, що дозволяють припинити приймання стічних вод у міську мережу водовідведення та здійснювати відбір проб.
У порушення вимог вказаного пункту Правил редакція, що пропонована відповідачем, погодження строків виконання робіт з позивачем не передбачає.
Враховуючи наведене та строк дії договору згідно п. 10.1 договору, рішення суду першої інстанції щодо укладення п. 4.4 договору в редакції відповідача не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, тому п. 4.4 судова колегія вважає доцільним викласти в наступній редакції:
4.4. Випуски стічних вод в мережі “Постачальника” повинні бути обладнанні запірними пристроями, а при їх відсутності “Споживач” повинен встановити такі пристрої у продовж 2009 року в термін, погоджений з “Постачальником”.
Пункт 5.2 за проектом договору позивачем викладений у редакції:
5.2. Кількість стічних вод, які надходять від “Споживача”, визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності –по кількості води наданої “Споживачу” з мережі водопостачання. При наявності у “Споживача” власних джерел водопостачання, а також, якщо об’єм скидання стічних вод відрізняється від об’єму водоспоживання “Споживач” зобов’язаний у термін, погоджений з “Постачальником”, встановити на каналізаційному випуску прилади обліку. У разі відсутності обліку на каналізаційному випуску, розрахункова кількість стічних вод буде дорівнювати добовій продуктивності насосів, встановлених на власних джерелах (свердловинах) “Споживача” на каналізаційній насосній станції, або по пропускній спроможності колектора.
Відповідачем за протоколом розбіжностей пропоновано таку редакцію:
5.2. Кількість стічних вод, які надходять від “Споживача”, визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності –по кількості води наданій “Споживачу” з мереж водопостачання, за винятком води, яка була використана на виробництво лікеро-горілчаної та безалкогольної продукції і більш не поступила в мережі каналізації. Об’єм води, що був використаний для виготовлення лікеро-горілчаної та безалкогольної продукції, розраховується відповідно до звіту “Споживача” про кількість виробленої продукції, що надається “Споживачем” до управління статистики і дорівнює, відповідно до розрахунку, наданого на замовлення “Споживача” Луганським державним проектним інститутом житлового і цивільного будівництва “Луганськцивілпроект” 30 % від питної води, що потрапила до “Споживача” з мереж “Постачальника”.
Згідно п. 5.30 Правил у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.
Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.
Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.
Висновок суду першої інстанції стосовно редакції п. 5.2 договору відповідає вимогам п. 5.30 Правил та фактичним обставинам справи, пому підстави для скасування або зміни рішення у цій частині відсутні.
Редакція п. 5.9 за проектом договору позивачем викладена у наступній редакції:
5.9. При відсутності приладів обліку стічних вод при розподільній системи каналізації, у разі наявності у “Споживача” функціонуючої зливової каналізації, “Споживач” сплачує “Постачальнику” за об’єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, який визначається у розмірі 20 % від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території „Споживача”, згідно п. 4.10 Правил користування, Сніп 2.04.03-85 та даних Гідрометцентру.
При загальносплавній системі каналізації „Споживач” додатково сплачує „Постачальнику” за об’єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, у розмірі 100 % від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території „Споживача, згідно п. 4.10 Правил користування, Сніп 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі та споруди” та даних Гідрометцентру.
За протоколом розбіжностей відповідачем пропоновано вказаний пункт з договору виключити з тих підстав, що на території „Споживача” знаходиться лише один колодязь, який споруджений вище рівня ґрунту, щоб не допустити попадання в нього стічних та паводкових вод.
Погоджуючись з доводами відповідача щодо необхідності виключення вказаного пункту з договору, суд першої інстанції виходив з положень п. 4.10 Правил, згідно якого додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень.
В разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається:
а) при загальносплавній системі водовідведення - відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометслужби;
б) при роздільній системі водовідведення - у розмірі 20 % від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого згідно з підпунктом "а" цього пункту.
Якщо при роздільній системі водовідведення на території споживача встановлені та зафіксовані актом за участю представника підприємства виробником наявність провалів ґрунту біля люків колодязів, відсутність кришок люків, а також пряме підключення зливових вод до мереж водовідведення, кількість додаткового обсягу стічних вод визначається згідно з підпунктом "а" цього пункту.
Як встановлено судом першої інстанції, на території відповідача знаходиться лише один колодязь, споруджений вище рівня ґрунту на приблизно 30 см, з метою недопущення попадання в нього стічних та паводкових вод.
Докази на спростування доводів відповідача та у підтвердження існування технічної можливості скиду, передбачених п. 4.10 Правил, стічних вод в каналізаційні мережі позивача ТОВ „Луганськвода” не надані.
Отже, рішення суду першої інстанції стосовно п. 5.9 договору є обґрунтованим.
Пункт 8.2 позивачем за проектом договору викладено в такій редакції:
8.2. При скиданні стічних вод, що завдали шкоди “Постачальнику”, “Споживач” повинен відшкодувати “Постачальнику” суму нанесених збитків.
Відповідачем за протоколом розбіжностей редакцію позивача стосовно вказаного пункту договору доповнено текстом щодо документального підтвердження збитків, якщо такі є.
Редакція п. 8.2 договору, що пропонована відповідачем, відповідає вимогам ст. 623 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов’язок кредитора доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов’язання. При цьому наявність збитків кредитор повинен підтвердити документально.
Отже, висновок суду щодо редакції п. 8.2 договору відповідає вимогам цивільного законодавства та є обґрунтованим.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково стосовно п. 4.4 договору, якій підлягає укладенню в іншій редакції.
В решті рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” на рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2009 по справі № 13/80пд задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2009 по справі № 13/80пд скасувати частково.
3. Пункт 4.4 договору на послуги централізованого водопостачання та водовідведення викласти у наступній редакції:
4.4. Випуски стічних вод в мережі “Постачальника” повинні бути обладнанні запірними пристроями, а при їх відсутності “Споживач” повинен встановити такі пристрої у продовж 2009 року в термін, погоджений з “Постачальником”.
4. В решті рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2009 по справі № 13/80пд залишити без змін.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Луганський лікеро-горілчаний завод „Луга-Нова”, м. Луганськ, пров. Красногорський, 1, ідентифікаційний код № 30996128, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний код № 35554719, судові витрати по сплаті держмита за подання позову та апеляційної скарги у загальній сумі 31 грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29 грн. 50 коп.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Суддя Т.Ф.Парамонова