ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016Справа №910/2473/16

За позовом ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

Про зобов'язання провести перевірку

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: Шапоренко І.А.

Від третьої особи: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача провести аудиторську перевірку діяльності та річної фінансової звітності за весь період діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.16. порушено провадження у справі № 910/2473/16 та призначено її до розгляду на 09.03.16.

09.03.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 09.03.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 12.04.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

08.04.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано «заяву про зміну підстав позову», яку судом розцінено як письмові пояснення по справі.

12.04.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.16. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 26.04.16., залучено до участі в розгляді справи № 910/2473/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

25.04.16. від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (ідентифікаційний код 32304064).

В судовому засіданні 26.04.16. позивачем було подано заяву, в якій він вказує на те, що в прохальній частині словосполучення «за весь період діяльності» становить: з 10.02.03. до моменту набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням зазначеної заяви.

В судовому засіданні 26.04.16. відповідачем підтримано подане ним 26.04.16. через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» просить суд витребувати з СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України Київської області документи відповідача, які вилучені у кримінальному провадженні № 42013100040000218 від 31.07.13. на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 14.02.14.

Клопотання обґрунтовано тим, що Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» про зобов'язання інформацію про дати укладання та суми договорів, які укладались ТОВ (найменування, місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код), наявні виконавчі провадження відносно боржника - ТОВ "Дизайн про плюс" за період з 10.02.2003 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, рухоме і нерухоме майно, яке наявне у власності ТОВ "Дизайн про плюс" на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (найменування, кількість, ціна, місцезнаходження, наявність обтяження майна, інші характеристики), кількість грошових коштів, наявних на рахунках ТОВ "Дизайн про плюс" (кількість, валюта, рахунок, місцезнаходження та найменування банківської установи), наявні грошові кошти (готівкові) поза рахунками у банківських установах (кількість, валюта, місцезнаходження, підстава отримання) та чи внесено учасниками ТОВ "Дизайн про плюс" вклади у повному обсязі - із зазначенням дати внесення та відповідного учасника, розміру його внеску, форми внеску (вкладу), та надати позивачу належним чином засвідчені копії договорів, які укладались ТОВ "Дизайн про плюс", податкової звітності, поданої ТОВ "Дизайн про плюс", фінансово-господарської та банківської документації ТОВ "Дизайн про плюс" за період з 10.02.2003 до моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував.

Третя особа підтримала клопотання про витребування доказів.

Розглянувши в судовому засіданні 26.04.16. клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Предметом спору даної справи є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» провести аудиторську перевірку діяльності та річної фінансової звітності, а не зобов'язання надати документи, як на те вказує відповідач.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Документи відповідача, на які він вказує в клопотання про витребування доказів, не є необхідними для розгляду даної справи по суті позовних вимог, а заявником не обґрунтовано неможливість надати такі докази самостійно та не подано доказів того, що він звертався до відповідного органу за витебовуваними документами.

В судовому засіданні 26.04.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач та третя особа в судовому засіданні 26.04.16. проти позову не заперечували.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2473/16.

В судовому засіданні 26.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протоколом № 8 від 23.05.07. Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (далі - Товариство) прийнято до складу учасників відповідача ОСОБА_1 та передано їй належну ТОВ «Завод «Євросувенір» частку у Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» у розмірі 50,0% статутного фонду. Встановлено, що частки учасників відповідача складають:

- ОСОБА_2 50 000,00 грн., що дорівнює 50,0% статутного фонду відповідача;

- ОСОБА_1 50 000,00 грн., що дорівнює 50,0% статутного фонду відповідача.

Згідно п.п. 5.1., 9.2.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн про плюс" (нова редакція затверджена рішенням загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 8 від 23.05.07.) учасниками Товариства є: ОСОБА_2 із розміром частки у статутному фонді (капіталі) 50 000,00 грн., що дорівнює 50% статутного фонду товариства; ОСОБА_1 із розміром частки у статутному фонді (капіталі) 50 000,00 грн., що дорівнює 50% статутного фонду товариства.

01.08.07. за № 10681050002015255 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації проведено державну реєстрацію зазначеного статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн про плюс".

Відповідно до протоколу № 11 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн про плюс" від 01.11.12. призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн про плюс" ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 146 ЦК України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

З метою реалізації встановленого ст. 146 ЦК України права учасника товариства вимагати проведення аудиторської перевірки, позивач, як учасник відповідача, звернувся до Товариства із заявою від 17.11.15. (направлена відповідачу 18.11.15. та отримана останнім 23.11.15. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) про скликання і проведення загальних зборів для вирішення питання про проведення аудиторської перевірки діяльності Товариства.

Крім того, заявою від 09.03.16. позивач повторно звернувся до Товариства із заявою (направлена відповідачу 12.03.16.) про проведення аудиторської перевірки діяльності Товариства.

Втім, відповідач відповіді на заяви позивача не надав, аудиторську перевірку не провів.

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, проте, судом враховано, що у судовому засіданні ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» ні третя особа проти позову не заперечували.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 17 Закону України «Про господарські товариства», перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються органами доходів і зборів, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізійною комісією (ревізором) господарського товариства та/або аудиторами. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією) (ч. ч. 2, 3 ст. 90 ГК України).

Згідно зі ст. 18 вказаного Закону, достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Як відзначалось судом, відповідно до ст. 146 ЦК України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Пунктом 19.2 Статуту Товариства закріплено, що результати діяльності відповідача відображаються в квартальних і річних балансах і звітах. Достовірність і повнота річного балансу і звітності Товариства повинні бути підтверджені:

- ревізійною комісією без висновку якої збори учасників Товариства не мають права затверджувати звіт Товариства,

- аудитором (аудиторською фірмою).

Тобто, Статут відповідача не містить інших додаткових положень щодо процедури та призначення аудиторських перевірок, окрім встановлених у спеціальних законах.

Разом з тим, право учасника товариства звернутись із вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, тощо. Форма звернення учасників Законом не встановлена, як і не встановлений порядок такого звернення та проведення перевірок Статутом Товариства та Законом.

При цьому судом враховано, що з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (ідентифікаційний код 32304064) вбачається, що аудиторські перевірки у Товариства не проводились.

Судом враховано викладене в п. 2.34, п. 2.35 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.16. № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», що під час вирішення спорів за позовами учасників ТОВ чи ТДВ або акціонерів, що у сукупності володіють більш як 10 відсотками акцій, про спонукання товариства провести аудиторську перевірку його діяльності та звітності згідно зі статтями 146, 162 ЦК України, частиною другою статті 63 Закону України "Про господарські товариства", частиною п'ятою статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства" господарським судам потрібно враховувати, що передбачене зазначеними статтями право учасників (акціонерів) спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством в установленому законом і установчими документами порядку. Вимоги позивача про спонукання товариства до проведення аудиторської перевірки можуть бути задоволені лише за умови, що позивач є учасником або акціонером відповідного господарського товариства. Порядок пред'явлення учасниками вимоги про проведення аудиторської перевірки визначається статутом товариства. За відсутності відповідних положень у статуті товариства господарські суди повинні брати до уваги, що організаційне забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників, зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові необхідних документів тощо, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками товариства. Строки розгляду господарським товариством вимог його учасників про проведення аудиторської перевірки визначаються статутом товариства. Якщо у статуті відповідні положення відсутні, господарським судам слід виходити з розумних строків, необхідних для розгляду та виконання таких вимог.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з вимогою до відповідача про проведення аудиторської перевірки діяльності та річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (ідентифікаційний код 32304064) за весь період діяльності: з 10.02.03. до моменту набрання законної сили судовим рішенням в даній справі, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

За приписами ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, б. 50; ідентифікаційний код 32304064) у двомісячний термін з дати набрання рішенням законної сили провести аудиторську перевірку діяльності та річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Про Плюс» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, б. 50; ідентифікаційний код 32304064) за весь період діяльності: з 10.02.03. до моменту набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.16.

Суддя Т.М. Ващенко