ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016Справа №910/2486/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ Тяжмашкомплект"

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій за договором.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Федишин Р.В., за довіреністю

від відповідача: Поклад О.В., за договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ Тяжмашкомплект" (далі - відповідач) про зобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій за договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2016 було порушено провадження у справі № 910/2486/16, розгляд справи призначено на 02.03.2016.

01.03.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

01.03.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 02.03.2016 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.02.2016 про порушення провадження у справі № 910/2486/16 позивач виконав.

У судове засідання 02.03.2016 представник відповідача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.02.2016 про порушення провадження у справі № 910/2486/16 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 02.03.2016 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 02.03.2016 судом було оголошено перерву до 06.04.2016.

24.03.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

05.04.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 06.04.2016 представник позивача не з'явився.

У судове засідання 06.04.2016 представник відповідача з'явився.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 06.04.2016 не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 20.04.2016.

14.04.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 20.04.2016 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2016 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2014 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (правонаступником якого є Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКБ Тяжмашкомплект" (далі - відповідач, постачальник) було укладено Договір № ПР/НХ-14/096/НЮ (далі - Договір).

Предметом Договору є поставка постачальником покупцю запасних частин пасажирських вагонів (далі - товар) згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1). Рік виготовлення 2014 (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

Відповідно до п. 6.4 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів від отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами Договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Згідно з п. 9.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити своєчасну поставку товару в повному обсязі у відповідності до умов даного Договору.

Термін дії Договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2014 (п. 15.1 Договору).

30.12.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою сторони, зокрема, дійшли згоди продовжити дію Договору до 31.03.2015.

Як зазначає позивач, ним була направлена заявка відповідачу з проханням поставити запасні частини до пасажирських вагонів, однак станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконав умови Договору, товар відповідно до специфікації не поставив, в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача поставити товар, згідно з специфікацією № 2.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 позивачем було направлено відповідачу заявку на поставку запчастин до пасажирських вагонів № НХ-3/581 від 03.03.2015, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність належних доказів на підтвердження направлення позивачем заявки відповідачу на поставку товару.

Проте, направлення зазначеної вище заявки підтверджується журналом реєстрації вихідної та внутрішньої документації, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком та списком рекомендованої кореспонденції.

Крім того, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, зазначена заявка була отримана відповідачем 18.03.2015.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду жодного доказу на підтвердження отримання останнім відмінного від заявки документа, направленого позивачем та прийнятого відповідачем 18.03.2015.

Однак, як вбачається з умов Договору, відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

Таким чином, з урахуванням узгоджених сторонами умов Договору, відповідач мав би здійснити поставку товару, з урахуванням строків, визначених умовами Договору, не пізніше 01.04.2015.

В свою чергу, як вбачається з Додаткової угоди, строк дії Договору встановлений сторонами до 31.03.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, як вбачається з умов Договору, не виконання умов Договору в частині поставки товару відповідачем, виникло у зв'язку з простроченням саме позивачем, тобто кредитором, виконання свого обов'язку своєчасного направлення відповідачу заявки на здійснення поставки, оскільки десятиденний строк (десять робочих днів), погоджений сторонами для здійснення поставки, з урахуванням направленої позивачем заявки та дати її отримання відповідачем, закінчив свій перебіг після закінчення строку дії Договору, а саме 01.04.2014.

В свою чергу, підстав для зобов'язання відповідача здійснити поставку товару, враховуючи те, що позивач прострочив свій обов'язок своєчасного направлення відповідачу заявки, з урахуванням обізнаності позивача з умовами Договору, зокрема зі строком його дії, та наявності у відповідача десятиденного строку (десять робочих днів) для виконання свого обов'язку, суд не вбачає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 188,16 грн пені та 4 636,80 грн штрафу за не поставку товару за Договором.

Відповідач, заперечуючи проти здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу, зазначає, що позивач не довів належними доказами порушення відповідачем умов Договору, за які настає відповідальність, визначена умовами Договору в межах строку його дії.

Відповідно до п. 10.3 Договору постачальник за несвоєчасну поставку товару сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як встановлено судом, десятиденний строк (десять робочих днів), наданий відповідачу за умовами Договору для виконання свого обов'язку з поставки позивачу товару, закінчився після спливу строку дії Договору.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем обов'язку з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору, в свою чергу, судом встановлено прострочення позивачем відправки відповідачу заявки на поставку товару, враховуючи строк поставки та строк дії Договору, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови Договору та стягнення штрафних санкцій за Договором не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 27.04.2016.

Суддя О.В. Нечай