ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р.Справа № 923/1415/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за паспортом серії НОМЕР_1;

від позивача - ОСОБА_2, за посвідченням адвоката № 435 від 12.03.2009 року;

від відповідача 1 - ОСОБА_3, за довіреністю №10 від 05.01.2016 року;

від відповідача 2 - ОСОБА_3, за довіреністю № 11 від 05.01.2016 року;

від відповідача 3 - ОСОБА_3, за Апостилем № 223 від 15.01.2016 року;

від відповідача 4 - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 року

у справі № 923/1415/15

за позовом ОСОБА_4, м. Херсон

до відповідача 1 - ОСОБА_5, м. Херсон

відповідача 2 - ОСОБА_6, м. Херсон

відповідача 3 - ОСОБА_7, м. Херсон

відповідача 4 - Приватне підприємство „СОНЯЧНЕ", Херсонська область, село Чорнобаївка

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 року по справі № 923/1415/15 відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, м. Херсон до ОСОБА_5, м. Херсон, ОСОБА_6, м. Херсон, ОСОБА_7, м. Херсон та Приватного підприємства „СОНЯЧНЕ", Херсонська область, село Чорнобаївка про відшкодування збитків в сумі 25% від загальної суми прибутку ПП "СОНЯЧНЕ" за період з 2004 року до 2014 року та в сумі 25% вартості майна ПП "СОНЯЧНЕ", що підлягло перерозподілу між засновниками.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено відповідними доказами обставини, на які останній посилається в позовній заяві, а тому відсутні підстави щодо задоволення позову.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства "Сонячне" від 20.01.2016 року та витребувати оригінал протоколу зборів учасників ПП "Сонячне" для ознайомлення, оскільки вона є заявою про зміну предмету та підстав позову, яка подана після початку розгляду справи.

Господарський суд Херсонської області відхилив клопотання представника відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 про застосування до правовідносин строку позовної давності, оскільки дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі і судом не досліджувалось питання перебігу строку позовної давності.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і зазначає, що неодноразово звертався з заявою про залишення його позовних вимог без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. В свою чергу представник відповідачів 1, 2, 3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Дане клопотання судовою колегією було розглянуто та відхилено з огляду на те, що представником позивача не доведено неможливості подання даних додаткових до суду першої інстанції відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. За таких обставин судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, засновниками Приватного підприємства "Сонячне" є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Розмір внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу підприємства становить 15000,00 грн., що складає 25% від загального розміру статутного капіталу підприємства.

Звертаючись з позовною заявою до місцевого господарського суду, позивач зазначив, що 26.08.2014 року він нібито дізнався про рішення засновників підприємства від 05.08.2014 року, згідно з яким Приватне підприємство "Сонячне" знаходиться в стадії припинення. Позивач жодних повідомлень стосовно проведення будь-яких зборів засновників підприємства не отримував, участі у зборах засновників не приймав. 30.01.2015 року під час проведення загальних зборів засновників підприємства позивач вперше дізнався про те, що з балансу підприємства, засновником якого він є, станом на 28.01.2015 року якимось чином зникло все майно, в тому числі й сформоване за рахунок статутного фонду з 2004 року в сумі 60 000,00 грн.

ОСОБА_4 зауважив, що відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 без відома позивача, без проведення загальних зборів засновників підприємства самостійно розпорядились майном та коштами Приватного підприємства "Сонячне", не залишивши на балансі підприємства жодних активів, що підтверджується довідкою про відсутність на обліку підприємства основних та оборотних засобів від 28.01.2015 року. ОСОБА_5, як директор підприємства без відповідного рішення загальних зборів засновників здійснила неправомірні дії, направлені на припинення господарської діяльності підприємства шляхом закриття розрахункового рахунку підприємства та розпломбування реєстраторів розрахункових операцій ПП "Сонячне".

З огляду на зазначене, ОСОБА_4 просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 збитки в розмірі 25% від вартості всіх активів Приватного підприємства "Сонячне", що підлягали перерозподілу між засновниками.

Відповідно до розділу "Майно, засоби і фонди підприємства" Статуту Приватного підприємства "Сонячне" - засновники самостійно визначають отримання частки прибутку підприємства; прибуток, отриманий від надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, сплати податків та обов'язкових платежів тощо, залишається в розпорядженні засновників підприємства, які визначають напрями її використання.

За нормами ст.113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним також є підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані додержуватись установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів, виконувати свої зобов'язання перед товариством.

Права учасника господарського товариства закріплені у ст.116 Цивільного кодексу України та ст.10 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 Цивільного кодексу України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.

У частині першій ст. 218 Господарського кодексу України зазначається, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, потерпілій стороні необхідно довести, що правопорушник не вчинив таких дій, які він був зобов'язаний вчинити, зважаючи на взяті на себе зобов'язання, або вчинив їх не так, чи не в повному обсязі, як це було передбачено договором.

Потерпілий повинен обґрунтувати наявність причинного зв'язку між наявними збитками та протиправною поведінкою правопорушника. Тобто, потерпіла особа має довести, що вона зазнала збитків винятково внаслідок неправомірних дій правопорушника, а не з інших обставин, і не мала би збитків, якби останній таких дій не вчинив.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, оскільки дійсно ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів, в розмінні статтей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, завдання йому відповідачами 1, 2, 3 збитків.

Крім того, апеляційна інстанція вважає правомірним висновок місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 1, 2, 3 25% від загального розміру прибутку Приватного підприємства "Сонячне" за період з 2004 по 2014 рік включно, який підлягав перерозподілу між засновниками Приватного підприємства "Сонячне", оскільки в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії рішень учасників Приватного підприємства "Сонячне" 20.02.2013 року, від 23.04.2014 року та від 06.03.2015 року (т.1 а.с.90, 91, 100) , відповідно до яких були прийняті рішення про наступне - „Оскільки Статутний фонд Приватного підприємства "Сонячне" до теперішнього часу не сформований, залишок коштів податкового прибутку між учасниками не розподіляти, дивіденди не нараховувати, спрямувати на формування Резервного фонду. Вказані рішення не оскаржені та є чинними.

Щодо посилань скаржника на неодноразові звернення із заявами про залишення позову без розгляду та неправомірність їх відхилення судом першої інстанції, колегія суддів вважає потрібним зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.

Як зазначено у п. 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи апелянта, оскільки у господарського суду Херсонської області не було жодних правових підстав для задоволення заяв позивача про залишення позову без розгляду, оскільки матеріалів справи було достатньо для її розгляду суті, а неявка позивача в судове засідання жодним чином не перешкоджала вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4, м. Херсон задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 року по справі № 923/1415/15 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 року по справі № 923/1415/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 року по справі № 923/1415/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

В.А. Лисенко