Справа №22-5556 Головуючий у 1 інстанції Курова О.І.
Категорія 19 Доповідач Біляєва О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В..
при секретарі Келемені І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ;
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 17 квітня 2006 року, яким позов задоволений частково, з відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди стягнуто 10000 гр.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки просить скасувати рішення місцевого суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги апелянт посилався на те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази завдання моральної шкоди. Крім цього, суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про притягнення до участі по справі підприємства, з яким потерпілий перебував у трудових відносинах. Суд також не врахував, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди.
В судовому засідання представник Фонду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність.
Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач працював газоелектрозварником в Управлінні по
гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель ДП „Макіїввугілля". 16 травня 2005 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок і він отримав опік пломенем 1-2-3 ст. лівої руки і тулуба.
Згідно висновку МСЕК від 07.09.2005 року, позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% безстроково в зв'язку з трудовим каліцтвом. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдані моральні страждання.
Апеляційний суд вислухавши суддю-доповідача Біляеву О.М., пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, підлягають задоволенню,
Відповідно до положень ст.ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме на Фонд соціального страхування покладено обв»язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Визначений судом розмір моральної шкоди 10000 гр.. передбачений матеріальним законом та відповідає тяжкості травми, яку отримав ОСОБА_1
Суд врахував характер моральних страждань позивача, який отримав опік пломенем лівої руки та тулуба. Отримана позивачем травма порушила його життєві стосунки, вимагає додаткових зусиль для організації життя, суттєво вплинула на стан здоров'я потерпілого, так як обмежені рухи в лівій руці і він постійно відчуває фізичний біль.
Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, не є переконливими і не грунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в данному випадку. Ушкодження здоров'я, що потягло втрату професійної працездатності , спричиняє потерпілому моральні та фізичні страждання.
Підстави для притягнення до участі по справі підприємства відсутні, оскільки спірні правовідносини виникли в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також непереконливі посилання на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік",, яким зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди та який набрав чинності з 1.01.2006 року, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування моральної шкоди виникли до 01 січня 2006 року.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна оцінка. Спір вирішено на підставі ' наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Згідно ст.З08 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змія.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Совєтському районі м. Макіївки відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 17 квітня 2006 року
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.