Справа № 2-A-37/2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва у складі
головуючого - судді Борисової О.В.
при секретарі Зірук М.М.
за участю представника відповідача
Управління Державної судової
адміністрації України у м. Києві Педан Д.Д.
за участю представника відповідача
Головного Управління Державного
Казначейства України в м.Києві Дмитрієвої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративний
позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14до Управління Державної судової адміністрації в місті Києві, Головного Управління Державного казначейства України в м. Києві про відшкодування втрати частини заробітної плати, пов"язаної з утриманням прибуткового податку з фізичних осіб та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ :
Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів та просять суд постановити рішення, яким стягнути з Територіального Управління Державної судової адміністрації України у м. Києві грошову компенсацію на відшкодування втрати частини заробітної плати, пов"язаної з утриманням прибуткового податку з фізичних осіб, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
Позивачі працюють суддями Печерського районного суду м. Києва. Протягом 2004 - 2006 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб, а оскільки судді відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту" від 10.07.1995 року № 584/95 звільнені від сплати прибуткового податку, то утримані з нарахованої позивачам заробітної плати відповідні суми підлягають стягненню на користь позивачів. Проте Управління Державної судової адміністрації України в межах наданих їй повноважень протягом 2004-2006 років жодних змін до кошторису Печерського районного суду м. Києва стосовно компенсації втрати частини заробітку суддів від сплати податку не вносила та не забезпечила належний рівень оплати праці суддів, і це призвело до зменшення фактично отриманої позивачами заробітної плати. Разом з тим, самим Законом України від 22 травня 2003 року № 8 99 «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що у зв'язку з його прийняттям необхідно було Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2003 року подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до таких законів, які випливають із змісту цього Закону, в тому числі і Законом України «Про статус суддів» До цього часу зміни до цього Закону стосовно особливого порядку фінансування судів та належного матеріального та соціального забезпечення суддів не внесено.
Також позивачі вважають, що у зв*язку бездіяльністю відповідача, який протягом двох років не вживав жодних заходів, щодо дотримання чинного законодавства при нарахуванні заробітної плати суддям задля виконання і дотримання гарантій незалежності носія судової влади в державі були порушені їх трудові права і чим було заподіяно моральну шкоду. У зв*язку з чим просять стягнути з Управління Державної судової адміністрації в м. Києві на відшкодування моральної шкоди на кожного з них по 1000 гривень.
В судове засідання позивачі не з"явилися, про день, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, надали до суду письмову заяву, в якій зазначили, що просять слухати справу у їх відсутності та позов задовольнити в повному обсязі. За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачів.
Представник відповідача Управління Державної судової адміністрації в місті Києві в судовому засіданні позов не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Указом Президента України від 10 липня 1995 року №. 584/95 «Про доходи щодо соціального захисту суддів», встановлено, ідо заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
До 1 січня 2004 року заробітна плата суддів за основним місцем роботи не обкладалася податком з доходів фізичних осіб.
Указом Президента України від 25 грудня 2003 року № 1497/2003 „Про
визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента
України" з 1 січня 2004 року втратив чинність абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №.58 4, тобто заробітна плата суддів повинна обкладатись податком з доходів осіб, відповідно до вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження від 20.01.2004 року № 22-р „Деякі питання оплати праці суддів" такого змісту:
1. Дозволити Голові Конституційного суду України та головам судів
загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям
у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума
нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи
фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати,
нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року.
Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справляння податку відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Компенсаційна виплата не включається до заробітку для обчислення пенсії або щомісячного довічного утримання судді.
2. Компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього
розпорядження здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених
у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової
влади.
З розрахунків нарахувань середньомісячної заробітної плати вбачається, що розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2 003 року не перевищує розмір нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб.
Кошторисом на 2005 рік ТУ ДСА у місті Києві компенсаційні виплати щодо стягнутого з суддів зазначеного податку також не передбачені.
Крім того Кабінетом Міністрів України не розроблено і не доведено до
Державної судової адміністрації України нарахування, виплати та джерело
утворення сум компенсації на 2005 та 2006 роки. Також з 01.11.2004 року
постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2004 року № 1481 суддям
підвищено оклади на 28 відсотків, а постановою Кабінету Міністрів
України, від 15.01.2 005 року № 37 суддям підвищено оклади на 10,5 відсотків.
Таким чином розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р не забезнечує нарахування компенсаційних виплат стягнутих з суддів сум податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з підвищенням за цей період їх окладів проти четвертого кварталу 2003 року на 41,4 відсотки.
Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України та законодавча діяльність лежить безпосередньо на парламенті.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 18
березня 2004 року встановлення і скасування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Представник відповідача вважає, що дії повноважних працівників Управління щодо нарахувань заробітної плати є правомірними та останні діяли в межах чинного законодавства. Тому просить суд відмовити в позові , оскільки вважає позов безпідставним та необгрунтованим.
Представник відповідача Головного Управління Державного Казначейства України у м. Києві в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачі працюють суддями Печерського районного суду м. Києва і у зв"язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає лише соціальні пільги по сплаті зазначеного податку, протягом 2004-2006 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб в наступних розмірах:
ОСОБА_1 - 10475,26 грн., ОСОБА_5 -13136,93 грн., ОСОБА_4 - 11103,78 грн., ОСОБА_7- 13467,41 грн., ОСОБА_2 - 11080,24 грн, ОСОБА_10 - 10514,19 грн, ОСОБА_11 - 11822,86 грн., ОСОБА_12 - 10742,02 грн, ОСОБА_8 - 11007,85 грн., ОСОБА_3 - 14468,75 грн, ОСОБА_9 - 11599,30 грн, ОСОБА_6 - 12436,50 грн., ОСОБА_13 - 12382,35 грн, ОСОБА_14 - 10324,95 грн.
Зазначені суми підтверджуються відповідними довідками, виданими Територіальним управлінням державної судової адміністрації в м. Києві, з яких вбачається, що в результаті справляння податку з доходів фізичних осіб, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати зазначеного податку у позивачів стала нижчою ніж розмір зарплати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року.
Відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту" від 10 липня 1995 року № 584/95 судді звільненні від сплати прибуткового податку.
За змістом статтей 12 6, 130 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України'" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
З прийняттям Закону України від 22 травня 2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено оподаткування прибутковим податком доходи фізичних осіб. До складу загального місячного доходу з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового договору. Також за п.3.4 статті 3 Закону вартість путівок, що надаються платнику податку, в тому числі і за рахунок державного бюджету суддям за ст.4 4 Закону України „Про статус суддів", підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.
Зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року. З довідок про стягнення прибуткового податку вбачається, що вказаний податок утримується з кожного судді-позивача з 1 січня 2004 року.
Стаття 130 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів
Частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" встановлене положення, яке полягає в тому, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і
4
соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Це положення узгоджується з вимогами ст.130 Конституції України.
Вимоги частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку із положеннями статей 11, 44 Закону України "Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади
Відповідно до статті 6.1 Європейської хартії про статус суддів рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень встановлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його незалежність і неупередженість.
З викладеного вбачається, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року за № 8-рп/2002), а надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
Відповідно до п.п. 22.2, 22.7 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 48, п. 44 ст. 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та Розпорядження КМУ "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 року головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов"язані зі справлянням податку по Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". При цьому виплата грошової компенсації повинна здійснюватися за рахунок бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади, а податок з доходів фізичних осіб утриманий з заробітної плати суддів, не повинен перераховуватися на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету. Джерелом виплати грошової компенсації суддям є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з заробітної плати суддів, яка повинна залишитися в розпорядженні відповідної судової установи для здійснення рівноцінної та повної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, однак вона виплачена не була.
Таким чином, суд, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення сплачених сум податку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає доведеним ту обставину, що ненарахування відповідної компенсації сталося внаслідок бездіяльності посадових осіб Управління ДСА у м. Києві, але суд вважає достатнім для стягнення суму у розмірі 100 грн. кожному з позивачів, виходячи з тяжкості та тривалості моральних страждань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130 Конституції України, ст.237-1 КЗпП України, ст.ст.11,44 Закону України "Про статус суддів", Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 року, ст. ст. 159, 160, 161, 163, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14до Управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Управління
5
Державного казначейства України у м. Києві про відшкодування втрати частини заробітної плати, пов"язаної з утриманням прибуткового податку з фізичних осіб та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Управління Державної судової адміністрації в місті Києві і зобов"язати Головне Управління Державного Казначейства України у м. Києві провести видатки з державного бюджету, які передбачені в ньому Державній судовій адміністрації в місті Києві на користь:
ОСОБА_1 - 10475, 26 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 10575,26 гривень ;
ОСОБА_2 - 11080,24 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 11180,24 гривень ;
ОСОБА_3 - 14468,75 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 14568,75 гривень;
ОСОБА_4- 11103,78 гривень компенсації сплаченого
податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 11203,78 гривень ;
ОСОБА_5 - 13136,93 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 13236,93 гривень ;
ОСОБА_6 -12436,50 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 12536,50 гривень ;
ОСОБА_7 - 13467,41 гривень компенсації
сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 13567,41 гривень;
ОСОБА_8 - 11007,85 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 11107,85 гривень ;
ОСОБА_9 - 11599,30 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 11699,30 гривень ;
ОСОБА_10- 10514,19 гривень компенсації
сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 10614,19 гривень ;
ОСОБА_11 - 11822,86 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 11922,86 гривень;
ОСОБА_12- 10742,02 гривень компенсації
сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 10842,02 гривень ;
ОСОБА_13 -12382,35 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 12482,35 гривень;
ОСОБА_14- 10324,95 гривень компенсації сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 100 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 10424,95 гривень .
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 2 0 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
6
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано потягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя Борисова О.В.