ухвала

іменем україни

27 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відібрання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що восени 2013 року між нею та її малолітньою дочкою ОСОБА_6, 2002 року народження, стався конфлікт, після чого дитина пішла проживати до своїх баби та діда - відповідачів. Добровільно дід та баба дочку не повертають, у зв'язку з чим вона не може належними чином виконувати свої батьківські обов'язки. Вказуючи на те, що її малолітня дитина має проживати із матір'ю, позивач просила відібрати свою дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, від баби ОСОБА_4 та діда ОСОБА_5

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року позов задоволено. Ухвалено відібрати малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та повернути матері ОСОБА_3, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2015 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2015 року уточнено резолютивну частину рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року та вказано адресу місця проживання ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 02 березня 2002 року по 23 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

До жовтня 2013 року ОСОБА_6 проживала з матір'ю ОСОБА_3

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 переїхала жити до батьків позивача - діда й баби: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з якими проживає на даний час за адресою: квартира АДРЕСА_3

За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_4 - баба, ОСОБА_5 - дід, малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - онука, а також сама позивач ОСОБА_3

Згідно з висновком виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради як органу опіки та піклування від 26 травня 2015 року № 137 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання останньої доцільно визначити з матір'ю ОСОБА_3, за умови згоди дитини.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відібрання дитини від діда з бабою та повернення її матері, виходячи із того, що батьки не позбавлені батьківських прав щодо своєї доньки, тому правові підстави для проживання малолітньої дитини з бабою та дідом відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що малолітня ОСОБА_6 категорично проти проживання з позивачем, переїхала жити до діда з бабою добровільно, а відповідно до ч. 3 ст. 163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується із вимогами процесуального права.

Так, у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7 ст. 7 СК України закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Згідно зі ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і передані її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), керуючись положеннями ст. ст. 160, 163 СК України, ст. ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року Про права дитини, враховуючи висновки органу опіки та піклування, а також інтереси дитини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відібрання малолітньої ОСОБА_6 у відповідачів та повернення її до місця проживання матері буде суперечити інтересам дитини.

При цьому, судом правильно враховано думку ОСОБА_6 (якій на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції виповнилося 12 років), яка за власним бажанням пішла проживати до відповідачів та категорично заперечувала проти проживання разом із матір'ю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 337 ЦПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак