Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2009 р. Справа № 60/61-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., судді Кравець Т.В. , Шутенко І.А.
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача – Фісатіді Г.Д., дов. б/н від 03.03.2009 р (у справі)
1-го відповідача – не з’явився
2-го відповідача – Слободяник Н.А., дов.б/н від 22.06.2009 р. (у справі), Верета А.В., дов.б/н від 22.06.2009 р. (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засі данні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Птахофабрика „Перше травня” (вх. №1535Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2009 р. по справі №60/61-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК „Веста”, м.Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Капітал Агро ТПК”, м.Харків
2. Відкритого акціонерного товариства „Птахофабрика „Перше травня”, с.Хутори Черкаської області
про стягнення 2124330,50 грн., -
встановила:
У березні 2009 року ТОВ „АПК „Веста” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідачів ТОВ „Капітал Агро ТПК”, ВАТ „Птахофабрика „Перше травня” заборгованості у сумі 2124330,50 грн., яка складається з основної суми заборгованості –1703506,50 грн., інфляційних –112431,40 грн., 3% річних від простроченої суми –23057,40 грн., проценту за користування чужими грошовими коштами –95111,78 грн., 190223,55 грн. - пені.
08 квітня 2009 року позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 3329 було надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, крім того, позивач просив суд припинити провадження в цій частині та стягнути існуючу заборгованість з 2-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2009 року (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні клопотань 2-го відповідача про відкладення розгляду справи, про припинення провадження у справі в частині, що стосується стягнення заборгованості у сумі 2124330,50 грн. та стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 95111,78 грн. Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості ТОВ „Капітал Агро ТПК”. Задоволено клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з ТОВ „Капітал Агро ТПК” солідарно заборгованості в сумі 2124330,50 грн. В частині стягнення ТОВ „Капітал Агро ТПК” солідарно заборгованості в сумі 2124330,50 грн. провадження у справі припинено. Решту позову задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ „Птахофабрика „Перше травня” на користь ТОВ „АПК „Веста” основної суми заборгованості –1703506,50 грн., інфляційних –112431,40 грн., 3% річних від простроченої суми –23057,40 грн., 95111,78 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 190223,55 грн. –пені, 21243,31 грн. –витрати по сплаті держмита та 118,00 грн. –судових витрат.
2-й відповідач - ВАТ "Птахофабрика „Перше травня" з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009 року у справі №60/61-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "АПК "Веста" в позові повністю.
Вимоги апеляційної скарги 2-й відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджені усі обставини, що мають суттєве значення для вирішення даної справи та не дано їм належної оцінки, наведені факти свідчать, про необ'єктивний розгляд справи та прийняття внаслідок цього судом незаконного та необґрунтованого рішення у справі. Зокрема, посилається на те, що в матеріалах справи взагалі відсутні залізничні накладні відвантаженого в залізничні вагони товару, за наявності яких відбувається оплата згідно пункту 2.4.1 згідно договору поставки. Крім того, 2-й відповідач ВАТ „Птахофабрика „Перше травня” вважає себе неналежним відповідачем по справі та зазначає, що він не був повідомлений про укладання договору відступлення права вимоги між ТОВ „АПК „Надія” та ТОВ „АПК „Веста”.
Представник позивача у відзиві, а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та просить залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити 2-му відповідачу. ВАТ „Птахофабрика „Перше травня” порушені умови договору щодо своєчасної оплати за отриманий товар. Обов'язок 2-го відповідача погасити основну заборгованість підтверджується матеріалами справи та повністю визнана другим відповідачем. Крім того проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються з початку користування чужими коштами - в даному випадку з моменту поставки товару. Поставки товару 2-му відповідачу підтверджується видатковими накладними на товар, актом звірки взаємних розрахунків та іншими матеріалами справи, дані докази не заперечувалися 2-им відповідачем при розгляді справи по суті. Тобто факт оплати основної заборгованості та процентів за користування чужими грошовими коштами 2-им відповідачем не спростований.
Повноважний представник 1-го відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства.
До суду повернувся конверт з копією ухвали суду від 05.06.2009 р., направленої на адресу 1-го відповідача, з поміткою поштового відділення про причину повернення - “за закінченням терміну зберігання”.
Враховуючи належне повідомлення 1-го відповідача про час та місце засідання суду, те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Капітал Агро ТПК".
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2008 р. між ТОВ “АПК “Надія” (постачальник) та ВАТ "Птахофабрика „Перше травня" (покупець) було укладено договір поставки № 0206/4 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року, у кількості 4000,00 тон +/- 10% в розрізі: червень 2008 року - 2000,00 тон, липень 2008 року - 2000,00 тон на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1125,00 грн., крім того, ПДВ - 225,00 грн., всього - 1350,00 грн., відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість товару за даним Договором без ПДВ складає 4 500 000,00 грн., ПДВ - 900 000,00 грн., загальна сума - 5 400 000,00 грн.
Пунктом 2.4.1. Договору, встановлено обов`язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, завантаженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов зазначеного Договору ТОВ “АПК “Надія” було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 1 853 506,50 гривень, що підтверджується видатковими накладними: №№ РН-606 від 13.06.2008р., РН-641 від 18.06.2008р., РН-713 від 02.07.2008р., РН-724 від 03.07.2008р., РН-742 від 08.07.2008р., РН-833 від 28.07.2008р., та квитанціями про приймання вантажу №43131725 від 13.06.2008р., №43852202 від 18.06.2008р., № 44485140 від 08.07.2008р., № 50401114 від 28.07.2008р.
26.08.2008 року ТОВ "АПК "Надія" відступило ТОВ "АПК "Веста" право вимоги до ВАТ "Птахофабрика „Перше травня", про що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов’язанні) № 4(0206/4). Даний договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі і ВАТ "Птахофабрика „Перше травня", що повністю спростовує доводи апелянта щодо необізнаності укладеного договору про перевід боргу.
Пунктом 1.2. вказаного договору № 4(0206/4) від 26.08.2008 року сторони визначили, що позивач стає кредитором в зобов’язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008р., і в зобов’язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від ТОВ "АПК "Надія" до ТОВ "АПК "Веста" перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 1 853 506,50 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент відступлення права вимоги від ТОВ "АПК "Надія" ТОВ "АПК "Веста", кредиторська заборгованість 2-го відповідача складала 1 853 506,50 грн.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що поставка товару за вищепереліченими накладними здійснена була постачальником та отримана покупцем саме у межах укладеного між сторонами договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008 р. Відповідний факт 2-им відповідачем не заперечується.
Проте ВАТ "Птахофабрика „Перше травня" свою заборгованість погасив лише частково, сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши після відступлення права вимоги від ТОВ "АПК "Надія" позивачу, на поточний рахунок позивача 150 000 гривень. В призначенні платежу при перерахуванні грошових котів на поточний рахунок позивача, 2-ий відповідач зазначав підставу для оплати –оплата за пшеницю згідно договору № 4(0206/4) від 26.08.2008р.
Крім того, 2-им відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків з 01.06.2008р. по 31.12.2008р., в якому 2-ий відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 1 703 506,5 грн. –тобто саме в тому розмірі, який зазначений позивачем в позовній заяві.
Вищевикладені фактичні обставини свідчать про визнання 2-им відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.
За таких обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 1 703 506,50 гривень, що підтверджено матеріалами справи.
30.09.2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Враховуючи існуючу кредиторську заборгованість ВАТ "Птахофабрика „Перше травня" та укладений договір поруки від 30.09.2008 року, ТОВ "АПК "Веста" звернулося з позовом до 1-го та 2-го відповідачів про стягнення солідарно заборгованості в сумі 2124330,50 грн.
08.04.2009р. ТОВ "АПК "Веста", до прийняття оскаржуваного рішення, була подана відмова від позову в частині стягнення з ТОВ "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 2124330,50 грн. та судом було прийнято відмову від позову в частині заявлених позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим, на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконанню її обов’язку.
Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов’язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із врахуванням приписів вищеназваних статей та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що 2-й відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати товару за договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008 року, тому задоволення позовних вимог у сумі 1 703 506,50 грн. (сума основного боргу), який визнається і самим 2-им відповідачем, є законним та обґрунтованим.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України передбачено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
На підставі вищевказаних норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008 р., тому правомірно задовольнив вимогу позивача щодо процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 95111,78 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, п. 5.3 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого товару. Дані положення договору узгоджуються з приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст. 343 Господарського кодексу України.
Враховуючи зазначене, за прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував 2-му відповідачу пеню, яка за термін, встановлений Договором склала 190 223,55 грн., і була задоволена господарським судом Харківської області на законних підставах у повному обсязі.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З урахуванням вимог вищеназваної статті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, що становить 23 057,40 грн. та інфляційних - в сумі 112 431,40 грн., що нараховані позивачем за весь період прострочення є правомірними та на законних підставах задоволені місцевим господарським судом. Обґрунтованість розрахунків перевірена колегією суддів.
Що ж до посилання апелянта на порушення пункту 2.4.1 договору, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р. „Про затвердження Статуту залізниць України” накладна –це основний перевізний документ встановленої форми оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
А тому, посилання 2-го відповідача на відсутність у нього цих документів та відсутність поставки товару взагалі спростовується матеріалами справи та приписами п. п.6, 23, 24 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Статуту залізниць України”.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Твердження ВАТ „Птахофабрика „Перше травня”, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені документально та спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Птахофабрика „Перше травня” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009 року по справі № 60/61-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Судді Кравець Т.В.
Шутенко І.А.