АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Дело № 1260/2006 г Головуючий в інстанції Гончарова Л.О.
Категория 41 Доповідач Савченко В.О.
РІШЕННЯ іменем України
2006 року червня « 13» дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської
області у складі:
головуючого Савченко В. О.
суддів Карташова О.Ю., Борисова Є.А.
при секретарі Меженської М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та редакції газети
"Антрацитівський вісник"
на рішення Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 19 грудня 2005 року
за позовом відкритого акціонерного товариства "Титан" до редакції газети «Антрацитівський Вісник", до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації.
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 року ВАТ "Титан" звернулося до суду з позовом до редакції газети
«Антрацитівський Вісник", ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації
В його обгрунтування вказано, що 21 грудня 2004 року в газеті «Антрацитівський Вісник» №119 (11622) була опублікована стаття «Бригада не очікувала», автором якої є ОСОБА_1 у якій остання навмисне неправдиво виклала факти, необгрунтовано вказала на низький професійний рівень підготовки працівників служби охорони, відсутність умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, натякаючи при цьому на корумпованість керівництва ВАТ «Титан».
Вважаючи що ця стаття принижує честь та гідність, підриває ділову репутацію колективу заводу, оскільки після опублікування недостовірних відомостей відповідачами завод утратив частину орендарів різних приміщень, позивач просив визнати невідповідної дійсності інформацію розповсюджену відповідачами у газеті «Антрацитівський вісник» №119 (11622) під назвою «Бригада не очікувала», а саме:
- "На промисловій площадці ВАТ "Титан" знаходилося стільки металобрухту..."
"Вночі збройні люди в масках проникали на територію підприємства, закривали в сторожку
сторожів (це були в основному жінки похилого віку, не здатні вчинити опір)".
- "Водії приватних автомашин, що нібито виконували тільки транспортні перевезення,
погоджені з керівництвом заводу",
"Дивно що охорона підприємства після першого розбійного нападу належним чином не була посилена, що машини з украденим вантажем благополучно прибули до місця призначення і металобрухт був зданий", "Тому й багато роботи попереду у правоохоронців щоб викорінити усі чудності"
Позивач просив також зобов'язати редакцію газету «Антрацитівський вісник» спростувати вищевказані відомості, як такі що не відповідають дійсності і порочать ділову репутацію шляхом опублікування у цієї газеті тим же шрифтом на тому же місці наступного номера під заголовком «Спростування», а також стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 5 000 гривень, з редакції газети « Антрацитівський вісник" 15 000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги ВАТ "Титан", задоволені частково. Суд визнав невідповідної дійсності інформацію, розповсюджену відповідачами у газеті «Антрацитівський вісник» №119 (11622) під назвою «Бригада не очікувала», а саме:
- "На промисловій площадці ВАТ "Титан" знаходилося стільки металобрухту..."
- «Вночі збройні люди в масках проникали на територію підприємства, закривали в сторожку сторожів (це були в основному жінки похилого віку, не здатні вчинити опір)».
- «Водії приватних автомашин, що нібито виконували тільки транспортні перевезення, погоджені з керівництвом заводу»,
Суд зобов'язав редакцію газету «Антрацитівський вісник» спростувати вищевказані відомості, як такі що не відповідають дійсності і порочать ділову репутацію ВАТ «Титан» шляхом опублікування у цієї газеті тим же шрифтом на тому же місці наступного номера з моменту винесення рішення під заголовком «Спростування».
На користь ВАТ "Титан" у відшкодування моральної шкоди стягнуто з ОСОБА_1 З 000 гривень, з редакції газети « Антрацитівський вісник" 10 000 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено за необгрунтованостю.
В апеляційних скаргах відповідачі редакція газети «Антрацитівський вісник» та ОСОБА_1, не згоджуючись з рішенням суду, просять його скасувати, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає що суд дав невірну оцінку обставинам справи. Доказів того, що стаття «Бригада не очікувала» у газеті «Антрацитівський вісник» №119 (11622) містить неправдиву інформацію, в наслідку чого позивачеві заподіяна моральна шкода, постраждала його ділова репутація, останнім не надано.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуємого рішення у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши їх, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обгрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення не відповідає.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами що встановлені ст. 16 цього Кодексу.
Встановлюючи право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, ст. 23 ЦК України визначає що моральна шкода полягає і в приниженні честі, гідності, в також ділової, репутації фізичної або юридичної особи.
Стаття 1167 ЦК України передбачає що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка таку шкоду завдала, при наявності її вини.
Задовольняючи позов та покладаючи на відповідачів відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що опублікована 21 грудня 2004 року в газеті «Антрацитівський Вісник» стаття «Бригада не очікувала» №119(11622), автором якої є ОСОБА_1 містить відомості, які не відповідають дійсності, а саме про неправильне збереження матеріальних цінностей, про неналежну охорону заводу і неналежне відношення керівництва заводу до розкрадань на підприємстві, що принизило ділову репутацію ВАТ «Титан», заподіяло моральну шкоду.
На думку судової колегії такі висновки судна є поспішними та помилковими, й тому погодитися з ними не можна, оскільки вина відповідачів відсутня.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові « Про застосування судами законодавства регулюючого захист честі, достоїнства і ділової репутації громадян і організацій» № 7 від 28.09.90 року з наступними змінами п 3 суди при розгляді цивільних справ, з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача, чи відповідають вони дійсності". Пункт 17 цієї постанови визначає що відповідач повинний довести що розповсюджені їм відомості відповідають дійсності. На позивача лише поширюється обов'язок довести факт поширення відомостей, що його ганьблять, відповідачем.
Звертаючись до суду з позовом "ВАТ" вказував на те що в наслідку неправдивої інформації викладеної у статті, наведеної вище, принижена ділова репутація, заподіяна моральна шкода, не надаючи при цьому достатніх доказів по справі.
Стаття 47 Закону України «Про інформацію» передбачає що недостовірною є інформація що не відповідає дійсності.
Визнаючи позовні вимоги обгрунтованими у вище вказаній частині суд першої інстанції визнав що інформація, надана у статті у статті спрямована на приниження престижу, підриву довіри до діяльності позивача, створення у керівників підприємств і сторонніх осіб знівеченого представлення про кваліфікацію працівників служби охорони, корумпованість їх керівних органів і що унаслідок дій відповідачів, що переслідували одну мету - принизити ділову репутацію ВАТ «Титан», позивачу заподіяна моральна (немайновий) шкода.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам норм законодавства України наведеного вище, Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини, яка є частиною національного законодавства України, а також бех урахування практики Європейського Суду України.
Так, стаття 10 Європейської Конвенції передбачає що кожен має право на свободу висловлювання своєї думки, За текстом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, а також можливість вільно отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї, що повністю виключає можливість дозволяючого режиму у журналістиці.
Визнаючи недостовірною інформацією окремі фрази зі статті, лише частини речень, суд зробив невірне поверхове тлумачення визначених позивачем словосполучень, не приймаючи до уваги справжній зміст, як оціночні судження журналіста щодо викладених ним подій, освітлення роботи правоохоронних органів, скоєного кримінального діяння, помилково визначаючи мету написання статті як приниження ділової репутацію ВАТ «Титан». Таким чином, визнаючи недостовірною інформацією лише частину речення як принижуючу ділову репутацію позивача, суд ігнорує її справжній зміст.
Так, вважаючи як принижуючу ділову репутацію позивача інформацію: "На промисловій площадці ВАТ "Титан" знаходилося стільки металобрухту...", суд не приймає до уваги іншу частину цього речення: «...у тому числі дуже дорогоцінного сплаву, що не могло схвилювати прагнучі усе більшої наживи душі металісті...», яка й дає логічне обґрунтування викладеного вище.
Визнаючи як невідповідною дійсності інформацію: «Вночі збройні люди в масках проникали на територію підприємства, закривали в сторожку сторожів (це були в основному жінки похилого віку, не здатні вчинити опір)», суд помилково не визнає це оціночним судженням журналіста щодо освітлення подій злочину, суб*єктивний погляд журналіста на стан охорони з поясненням саме причин неможливості опіру робітниками, про що і вказує інша частина речення, «...бо на робочому місці не було навіть кнопки виклику міліції, тобто тривожної сигналізації.»
Не можна погодитися з висновком суду щодо необхідності спростування відповідачами як принизливої ділову репутацію позивача інформацію й наступне: «Водії приватних автомашин, що нібито виконували тільки транспортні перевезення, погоджені з керівництвом заводу», оскільки інша частина цього речення вказує що мова не йде про корумпованість керівництва заводу, а лише про оцінку дій водіїв машин, що бажаючи уникнути відповідальності, затверджували що не знали що вивезення металу здійснюється незаконно: «... і не відали що це грабіж. Тільки не засмутило 'їх що перевезення потрібно було виконувати вночі».
Відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань науки і технологій № 969/97 від 27 липня 1995 р. ділова репутація (гудвіл) належить до нематеріальних активів об'єктів права користування економічними, організаційними та іншими вигодами. Отже, її вартість та зниження її вартості мають бути визначені в балансі підприємства як вартість (зміна вартості) нематеріальних активів.
Позивачем суду не представлено доказів зниження рівня ділової репутації внаслідок оспорюваної публікації. В судовому засіданні представник позивача, стверджуючи про посягання відповідачами на ділову репутацію заявив що після опублікування недостовірних відомостей відповідачами завод утратив частину орендарів, що орендували гаражі та інші приміщення, але доказів цьому не надано, обґрунтування причин розірвання договорів оренди чи їх неукладання, не наведено.
Частина 2 статі 10 Європейської Конвенції про захист основних прав та свобод людини присвячена викладанню різних обов*язків, умов і обмежень, за невиконання яких засоби масової комунікації можуть бути покарані, визначає їх відповідальність перед окремими особами та суспільством у цілому.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" на органи масової інформації, їхніх працівників і автора не може бути покладена відповідальність за публікацію чи поширення відомостей, навіть які не відповідають дійсності, якщо вони містилися у відповіді на інформаційний запит щодо надання письмової чи усної інформації, наданої відповідно вимогам ст.32 Закону України "Про інформацію", або були отримані від прес-служб державних органів».
Суд вважає, що за своїм змістом оспорювані позивачем речення є оціночними судженнями і думками (висновками) журналіста, правдивість яких не може бути доведена. Підґрунтям до надання журналістом таких оцінок стали інформація та судження, отримані від правоохоронних органів, що помилково не було прийнято до уваги.
Відповідно до статті 34 Конституції України та статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка, згідно зі статтею 9 Конституції України, є частиною її внутрішнього законодавства, право на оприлюднення поглядів, оцінок, думок, суджень має будь-яка особа. З огляду на це, висловлення оціночних суджень, якщо вони не містять елементів образи фізичної особи, не може бути визнано проявом неправомірної поведінки. Тому опублікування оспорюваних позивачем суджень не може бути розцінено судом як порушення обов'язків журналіста, передбачених ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації.-(пресу) в Україні". В даних умовах суд приходить до висновку, що примушування до спростування оціночних? суджень порушило б гарантоване Конституцією України, міжнародно-правовим актом право на вираженні думок і поглядів та призвело б до встановлення опосередкованої цензури, забороненої ст. 15 Конституції України.
Підстав для застосування відповідальності щодо відповідачів немає, що останніми не допущено порушень прав та свобод позивача. Оскільки суд помилково визначив оціночні судження журналіста як інформацію принижуючу ділову репутацію позивача, судове рішення підлягає скасування у вище наведеній частині та відмові у задоволенні позовних вимог ВАТ «Титан» у повному обсязі. Публікація оспорюваної статті або будь-яких її частин жодним чином не вплинула на рівень ділової репутації позивача.
Немає підстав і для зміни чи скасування судового рішення у іншій частині, які не оскаржується сторонами.
Керуючись ст.ст. 15, 11, 20, 23, 1167 ГК України, ст.ст. 9, 15,32,34 Конституції України, ст.ст. 5, 47, 48, 49 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 26 п.2,37,41 п.9 Закону України «Про друковані засоби
масової інформації (пресу) в Україні.
ст. ст. 307,309,313,314 ЦПК України,
Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, редакції газети "Антрацитівський вісник" задовольнити.
Скасувати рішення Антрацитівського міськрайсуду Луганської області від 19 грудня 2005 року:
-у частині визнання не відповідної дійсності розповсюджену ОСОБА_1 і редакцією газети «Антрацитівський Вісник» №119 (11622) під загальною назвою «Бригада не очікувала» інформацію:
На промисловій площадці ВАТ "Титан" знаходилося стільки металобрухту (у тому числі дуже дорогоцінного сплаву), що це не могло схвилювати прагнучі усе більшої наживи душі металістів...»
«...Вночі збройні люди в масках проникали на територію підприємства, закривали в сторожку сторожів (це були в основному жінки похилого віку, не здатні вчинити опір)».
«...водії приватних автомашин, що нібито виконували тільки транспортні перевезення, погоджені з керівництвом заводу».
-у частині обов'язку редакції газети «Антрацитівський Вісник» спростувати вищевказані відомості, що не відповідають дійсності і порочать ділову репутацію ВАТ «Титан» шляхом їхнього опублікування в газеті «Антрацитівський Вісник» тим же шрифтом на тому же місці наступного номера з моменту винесення рішення під заголовком «Спростування».
- у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ « Титан « моральна шкода в сумі 3 000 гривень ( три тисячі гривень) і повернення держмита в сумі 150 грн., з редакції газети « Антрацитівський Вісник « на користь ВАТ « Титан « 10 000 грн. ( Десять тисяч грн.) і повернення держмита в сумі 500грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Титан" до редакції газети «Антрацитівський Вісник", до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації у повному обсязі за необгрунтованостю позовних вимог.
В інший частині судове рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду»,
Головуючий:
Судді: