Справа № 372/407/16-ц

провадження № 2-459/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 квітня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі Василенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Перший інвестиційний ОСОБА_1» (надалі по тексту- Позивач)  звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 ( надалі по тексту – Відповідач) уточнивши, який просить суд про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 09/0811-КФ від 31.01.2008 року ( надалі по тексту – Кредитний договір) шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем, посилаючись на те, що 31 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Перший інвестиційний ОСОБА_1» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 09/0811-КФ, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу мультивалютну кредитну лінію на споживчі потреби та встановив кредитний ліміт у загальному розмірі еквівалентну 1 200 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 30 січня 2023 року (включно). Розмір плати за користування коштами, наданими в доларах США становить 14,00 % річних, наданими в національній валюті України -17 % річних. Станом на 25.01.2016 року загальна сума отриманих відповідачем коштів становить 850 000,00 доларів США та 1 767 500,00 гривень. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем 31 січня 2008 року було укладено іпотечний договір ( надалі по тексту – іпотечний договір) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та договори про внесення змін та доповнень до нього, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала у іпотеку земельну ділянку площею 1,7500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перше Травня та належить ОСОБА_2 на праві власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 519549 від 15 грудня 2005 року, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 6156, 6161, 6146, 6136, 6131, 6151, 6141 від 27 жовтня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 3223186600:02:012:0110, цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

 Відповідачем зобов'язання за Кредитним договором належним чином виконані не були, у зв'язку з чим рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-367/10 від 23.11.10 з відповідача стягнуто заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 12 349 769,25 грн. Однак, рішення Обухівського районного суду Київської області у справі №2-367/10 від 23.11.10 на сьогоднішній день не виконано, ані добровільно відповідачем та майновим поручителем ОСОБА_4, ані примусово органами державної виконавчої служби, що підтверджується інформацією про виконавчі провадження отриманою позивачем 05.02.16 року на офіційному Інтернет сайті «Єдиний Державний реєстр виконавчих проваджень». Оскільки зобов'язання відповідача за кредитним договором з повернення заборгованості в розмірі, встановленому рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-367/10 від 23.11.10 року, не виконані, позивач звернувся з даним позовом про звернення стягнення, в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 12 349 769,25 гривень, на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за позивачем за вартістю 1 964 550,00 гривень.

       Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» про виклик до суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Перший ОСОБА_1», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший інвестиційний ОСОБА_1» та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №09/0811-КФ. У подальшому до Кредитного договору було укладено додаткові угоди №1 від 07.03.08, №2 від 13.03.08, №3 від 17.04.08, №4 від 23.04.08, №5 від 01.07.08), що є невід’ємними частинами кредитного договору.

Згідно з умовами кредитного договору позивач відкрив відповідачу мультивалютну кредитну лінію на споживчі потреби та встановив кредитний ліміт у загальному розмірі еквівалентну 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) доларів США. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 30 січня 2023 року (включно).

Розмір плати за користування коштами, наданими в доларах США становить 14 % річних, наданими в національній валюті України - 17% річних.

Відповідач зобов'язувалася повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, розмірі та в строк, що передбачені кредитним договором.

Станом на 25.01.16 року загальна сума отриманих відповідачем коштів становить 850 000,00 (вісімсот п'ятдесят тисяч) доларів США та 1 767 500,00 (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч п'ятсот) гривень.

Факт надання грошових коштів підтверджується:

-заявою на видачу готівки №103/20 від 31.01.08 - 1 767 500,00 грн.;

-заявою на видачу готівки №103/20 від 19.02.08 - 30 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №101/20 від 20.02.08 - 60 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №101/20 від 27.02.08 - 10 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №135/20 від 07.03.08 - 50 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №102/20 від 14.03.08 - 20 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №101/20 від 17.03.08 - 70 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №106/20 від 19.03.08 - 100 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №03/20 від 21.03.08 - 50 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №101/20 від 25.03.08 - 100 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №101/20 від 26.03.08 - 100 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №105/20 від 28.03.08 - 50 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №109/20 від 03.04.08 - 100 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №02/20 від 17.04.08 - 50 000,00 доларів США;

-заявою на видачу готівки №01/20 від 23.04.08 - 60 000,00 доларів США.

Згідно із п. 1.3 кредитного договору наступний календарний день, що слідує за днем граничного строку для виконання зобов'язань по сплаті відсотків, визначений відповідно до цього пункту кредитного договору, вважається днем початку періоду прострочення по сплаті відсотків з наслідком, передбаченим кредитним договором.

У відповідності до п. 2.4 Кредитного договору, строк для виконання відповідачем зобов'язань по сплаті процентів складає певний період, починаючи з останнього робочого дня місяця, в якому відповідач отримав кредитні кошти, та закінчуючи 10 (десятим) числом наступного місяця (включно) та одночасно з настанням граничного терміну користування кредитними коштами, у разі дострокового повернення кредитних коштів у розмірі отриманого кредиту - в день фактичного повернення відповідачем кредитних коштів. Наступний календарний день, що слідує за днем настання граничного терміну для виконання зобов'язань по сплаті процентів, визначених відповідно до цього пункту кредитного договору, вважається днем початку періоду прострочення по сплаті процентів з наслідками, передбаченими кредитним договором.

Пунктом 3.3.5 Кредитного договору встановлено, що за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, банк має право відмовитись від подальшого кредитування, вимагаючи від відповідача дострокового повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування ними.У цьому випадку, відповідач зобов'язується не пізніше тридцяти календарних днів з дня одержання відповідного повідомлення з вимогою від позивача повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за користування ними.

У випадку невиконання відповідачем в строк цього зобов'язання, наступний робочий день, що слідує за днем закінчення встановленого банком строку для добровільного виконання відповідачем цього зобов'язання, вважається початком періоду прострочення по поверненню отриманих кредитних коштів та/або нарахованих відсотків з наслідками, передбаченими п.п. 4.3 та 4.4 кредитного договору.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору, за несвоєчасне повернення кредитних коштів та/або сплату процентів за користування кредитними коштами, відповідач сплачує пеню за кожний день прострочення повернення кредиту (його частини) та/або відсотків за користування кредитом, яка обчислюється від суми простроченого платежу, та встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. Нарахування пені за прострочення повернення кредитних коштів та/або відсотків за користування ним складає певний період, починаючи від дня, коли частина заборгованості за кредитом та/або нараховані відсотки за користування ним повинні бути поверненими, до дня їх фактичного повернення Банку. Пеня як міра відповідальності відповідача сплачується ним незалежно від сплати відсотків за користування кредитним коштами, які сплачуються відповідачем, починаючи з дня зарахування кредитних коштів на позичковий рахунок відповідача та закінчуючи днем фактичного повернення кредитних коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 31 січня 2008 року було укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №182, та договори про внесення змін та доповнень до нього.

Відповідно до п. 2 Іпотечного договору, Закону України «Про іпотеку», інших нормативно-правових актів України, Відповідач, як іпотекодавець, передав Позивачу, як іпотекодержателю, в іпотеку в якості забезпечення виконання Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,7500 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, село Перше Травня та належить Відповідачу на праві власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №519549 від 15 грудня 2005 року, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №6156, №6161, №6146, №6136, №6131, №6151, №6141 від 27 жовтня 2005 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0532. Кадастровий номер земельної ділянки - 3223186600:02:012:0110, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до п. 10.1 Іпотечного договору Позивач має право у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою, звернути стягнення на Майно та отримати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно іпотечного договору.

Згідно з п. 20 Іпотечного договору, звернення стягнення на Майно в разі набуття Позивачем права на таке звернення за вибором Позивача відбувається: за згодою сторін договору; за виконавчим написом нотаріуса, який вчинюється за рахунок Відповідача; за рішенням суду; за вибором Позивача може бути здійснено в позасудовому порядку згідно умов договору про Задоволення вимог Іпотекодержателя (Позивача) шляхом:

1)переходу до Позивача права власності на майно, про що позивач письмово повідомляє відповідача, з дотриманням вимог, установлених ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Позивач набуває майно у власність за вартістю, визначеною на момент такого набування на підставі оцінки Майна суб'єктом оціночної діяльності;

2)продажу майна іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві та будь - яким способом, у тому числі на біржі, на підстав договору купівлі-продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку.

Відповідно до п. 20.1 Іпотечного договору, право вибору способу задоволення вимог Позивача серед перелічених у п. 20 цього договору, належить позивачу.

Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором та іпотечним договором щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за ними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між позивачем та ідповідачем виникли на підставі кредитного договору та іпотечного договору, а тому вони є підставою для виникнення у їх сторін зобов'язань згідно зі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином виконані не були, у зв'язку з чим рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-367/10 від 23.11.2010 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12 349 769,25 грн. (дванадцять мільйонів триста сорок дев'ять тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 25 коп.) у тому числі: заборгованість за кредитом з урахуванням заборгованості по відсоткам у розмірі 1 135 505,57 дол. США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 25.10.10 складає 8 983 892,97 грн.; заборгованість за кредитом виданому у гривнях в розмірі 2 412 629,43 грн.; пеня у розмірі 953 246,85 грн.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором встановлені рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №2-367/10 від 23.11.10 року, а тому згідно зі ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Однак, рішення Обухівського районного суду Київської області у справі №2-367/10 від 23.11.2010 року на сьогоднішній день не виконано, ані добровільно відповідачем та майновим поручителем ОСОБА_4, ані примусово органами державної виконавчої служби. Зазначене підтверджується інформацією про виконавчі провадження від 05.02.2016 року з офіційного Інтернет сайту «Єдиний Державний реєстр виконавчих проваджень».

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов'язання Відповідача за Кредитним договором з повернення заборгованості в розмірі, встановленому рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-367/10 від 23.11.10, залишається невиконаним на сьогоднішній день.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду. Згідно з ч. З ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до п. 20 іпотечного договору, звернення стягнення на майно в разі набуття Позивачем права на таке звернення за вибором позивача відбувається:

-за згодою Сторін договору;

-за виконавчим написом нотаріуса, який вчинюється за рахунок Відповідача;

-за рішенням суду;

-за вибором Позивача може бути здійснено в позасудовому порядку згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя (позивача) шляхом:

1)переходу до позивача права власності на майно, про що позивач письмово повідомляє відповідача, з дотриманням вимог, установлених ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Позивач набуває Майно у власність за вартістю, визначеною на момент такого набування на підставі оцінки Майна суб'єктом оціночної діяльності;

2)продажу майна іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві та будь - яким способом, у тому числі на біржі, на підстав договору купівлі - продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку.

Відповідно до п. 20.1 Іпотечного договору, право вибору способу задоволення вимог позивача серед перелічених у п. 20 цього договору, належить позивачу.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 грудня 2013 року при розгляді справи № 6-124цс 13, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Окрім того, вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.11 у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

За змістом ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до висновку про вартість майна, складеного 28 січня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Фінансова компанія «ТИТАН» (ліцензія проведення земле оціночних робіт, видана 17.11.11 Державним агентством земельних ресурсів України серія АГ №579244, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №16312/14, виданий Фондом державного майна України 16.04.14 року) ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 1,7500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, селоПерше Травня та належить ОСОБА_2 на праві власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №519549 від 15 грудня 2005 року, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №6156, №6161, №6146, №6136, №6131, №6151, №6141 від 27 жовтня 2005 року, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0532, кадастровий номер земельної ділянки - 3223186600:02:012:0110, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, станом на 28 січня 2016 року становить 1 964 550, 00 гривень без урахування ПДВ.

Отже, з урахуванням того, що зобов'язання відповідача за кредитним договором з повернення заборгованості в розмірі, встановленому рішенням Обухівського районного суду Київської області №2-367/10 від 23.11.10 року, не виконані, вимоги позивача про звернення, в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 1 964 550,00 гривень, стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за позивачем за вартістю 1 964 550,00 гривень є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Окрім того, згідно з ч. З ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Оскільки Договором іпотеки встановлено спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки, Позивач на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

У договорі іпотеки  міститься застереження  про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким сторони  досягли згоди про можливість звернення стягнення  на предмет іпотеки шляхом   набуття  іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки  в рахунок виконання зобов'язання   у порядку, встановленому  ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин відповідно до положень закону та умов укладених між сторонами кредитного і іпотечного договорів, вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 509, 525, 526, 572, 598, 599, 610, 611, 629, ЦК України, ст.ст. 33, 35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 3, 10, 57, 60,61, 88, 213- 215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - задовольнити.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 (вул. Підгірна 5-Б, с. Нові Безрадичі, Обухівський район, Київська область, 08714, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за кредитним договором №09/0811-КФ від 31.01.08 у розмірі 12 349 769,25 гривень, з яких: заборгованість за кредитом та процентами виданими в валюті – 8 983 892,97 гривень; заборгованість за кредитом виданому в гривні – 2 412 629,43; пеня – 953 426,85 гривень

звернути стягнення на предмети іпотеки - на земельну ділянку загальною площею 1,7500 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, село Перше Травня та належить ОСОБА_5 на праві власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №519549 від 15 грудня 2005 року, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 6156, №6161, №6146, №6136, №6131, №6151, №6141 від 27 жовтня 2005 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0532. Кадастровий номер земельної ділянки - 3223186600:02:012:0110, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно за Публічним акціонерним товариством «Перший інвестиційний ОСОБА_1» ( пр-т Московський, 6, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 2641055)

Визначити вартість предмету іпотеки у сумі 1 964 550,00 гривень без урахування ПДВ.

Стягнути з ОСОБА_5 (вул. Підгірна 5-Б, с. Нові Безрадичі, Обухівський район, Київська область, 08714, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний ОСОБА_1» судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача або представника, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяОСОБА_6