АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-788/2006р. Головуючий
Категорія 21. в інстанції Соловей Р.С.
Доповідач Карташов О.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня «14» дня Колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.Членів суду Маляренко І.Б., Гаврилюка В.К.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
цивільну справу
за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області на рішення місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 16 грудня 2005р. за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання забезпечити автомобілем
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 16 грудня,2005р. задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання забезпечити автомобілем, ухвалено: стягнути з ВВД ФССНВ в м. Брянці Луганської області вартість автомобіля „Таврія" З АЗ 110270 для інвалідів з керуванням на дві руки з пошкодженням однієї ноги у сумі 20499грн., та перерахувати цю суму Головному управлінню праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації для забезпечення автомобілем ОСОБА_1
У апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, неправильне застосування норми ст. 34 Закону України „Про
1
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не прийняття до уваги постанови Правління ФССНВ України № 9 від 31.01.2002р., яка не передбачає обов'язку Фонду по забезпеченню автомобілями інвалідів, потерпілих на виробництві до 1.04.2001р., а також, відсутність коштів для фінансування витрат на придбання автомобілів у кошторисі ВВД ФССНВ в м. Брянці Луганської області на 2005р., просить скасувати рішення суду, і не передаючи справу на новий розгляд, постановити рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У лютому 2005р. ОСОБА_1 пред'явив позов до Брянківського міського управління праці та соціального захисту населення Луганської області про стягнення коштів на придбання автомобіля, зазначив в обґрунтуванні, що з 18.05.1978р. по 1.06.1988р. працював підземним гірником на „Шахті Анненська", де отримав травму, внаслідок якої був визнаний інвалідом другої групи, 18.11.2003р. його було поставлено на облік для отримання автомобіля, посилаючись на порушення свого права на забезпечення автомобілем, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість автомобіля „Таврія".
Ухвалою місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 15.02.2005р., до участі у справі, в якості відповідачів було залучено - ВВД ФССНВ в м. Брянці Луганської області та Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації замість Брянківського міського управління праці та соціального захисту населення Луганської області.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач є інвалідом праці, а тому, відповідно до норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" має право на забезпечення легковим автомобілем „Таврія" ЗАЗ - 110270, грошові кошти на придбання якого, у сумі - 20499грн., необхідно стягнути з ВВД ФССНВ в м. Брянці Луганської області на рахунок Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації.
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997р. № 999, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. № 680, безплатне забезпечення інвалідів автомобілями провадиться головними управліннями праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації (п. 4 Порядку), а фінансування витрат на придбання автомобілів та підготовку їх до експлуатації здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку).
Інваліди внаслідок трудового каліцтва, що настало від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, за наявності у них медичного висновку на право забезпечення автомобілями одержують автомобілі після оплати їх вартості Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (п. 25 Порядку).
Згідно пункту 6 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", за наявності у потерпілого, відповідно до висновків МСЕК, медичних показань для одержання автомобіля, Фонд соціального страхування від нещасних випадків компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист основних свобод і прав людини, яка є частиною національного законодавства України, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Так, судом першої інстанції обгрунтовано у відповідності з матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, як інвалід другої групи внаслідок трудового каліцтва, з 18.11.2003р. має право на забезпечення автомобілем „Таврія" ЗАЗ - 110270.
Між тим, колегія суддів вважає, що цей автомобіль охоплюється поняттям володіння, застосованим у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому, позивач має право на судовий захист порушеного права на своєчасне отримання автомобіля, фінансові труднощі держави не повинні перешкоджати здійсненню гарантії, передбаченої Законом.
Крім того, є також неправомірним твердження апелянта в частині відсутності обов'язку Фонду по забезпеченню автомобілями інвалідів, потерпілих на виробництві до 1.04.2001р., оскільки право позивача на одержання автомобіля не належить до матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, про порядок стягнення якої зазначено у п. З Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 307,308,313, 314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палатну цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області - відхилити.
Рішення місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 16 грудня 2005р., за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання забезпечити автомобілем - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.