Справа № 750/92/16-к

Провадження № 1-кп/750/81/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м.Чернігова у складі:

головуючого-судді - Кулініча Ю.П.,

при секретарі - Домашенко А.В.,

з участю прокурора - Пугачова К.В.,

представника Чернігівського управління

ПАТ “Страхова компанія ПЕРША” - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

обвинуваченої - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 120115270010003302 по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5, 11 травня 2015 року о 21 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Geely MR-7151A», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась в м.Чернігові по вулиці Героїв Чорнобиля зі сторони проспекту ОСОБА_6 в напрямку вулиці Алексєєва.

Рухаючись у вказаному напрямку в районі нерегульованого перехрестя вулиць ОСОБА_7 –Мстиславська, ОСОБА_5 проявила неуважність, неправильно оцінила дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки для руху негайно не вжила заходів до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3, який у стані алкогольного сп’яніння перетинав проїжджу частину поза межами нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті наїзду пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, поверхневих ран тім’яної-потиличної області голови, правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, обширних саден правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, тулубу, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 255 від 05.11.2015 в комплексі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_5, порушила вимоги п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинному зв’язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у пред’явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України не визнала та показала, що, керуючи автомобілем, рухалася з невеликою швидкістю, 40-45 км/г. Були сутінки, автомобілі рухалися з ввімкненими фарами. Перед пішохідним переходом загальмувала. На переході нікого не було, і вона рушила далі. На узбіччі помітила дві постаті, які чи то обнімалися, чи підтримували одна одну. Вона майже їх минула. Потім раптово побачила тінь і відчула удар. Це було за 12-15 м після пішохідного переходу. Вона вийшла з автомобіля і побачила людину. Потім з’явився інший чоловік. Цивільний позов потерпілого не визнала.

Представник цивільного відповідача - ПАТ «Страхова компанія ПЕРША» цивільний позов не визнав.

Потеплілий ОСОБА_3 цивільний позов підтримав та показав, що 11.05.2015 зустрічався з другом – ОСОБА_8, протягом трьох годин вживали пиво. Потім разом пішли по вул.Мстиславській в бік вул.ОСОБА_7. Коли підійшли до пішохідного переходу, потерпілий подивися по сторонах, ступив на пішохідний перехід і більше нічого не пам’ятає. Під автомобіль він не кидався. Автомобілі на дорозі були на значній відстані, автомобіля обвинуваченої не бачив. Йшов по «зебрі». Опритомнів у лікарні. Тривалий час лікувався. Самостійно ходити почав у грудні 2015 року. На даний час проходить реабілітацію.

Свідок ОСОБА_8 показав, що того дня вживав пиво з потерпілим. Ішли на зупинку громадського транспорту. Потерпілий під час їх спілкування суїцидальних думок не висловлював і причин для такого, наскільки свідкові відомо, не мав. Перед виходом на перехід подивились по сторонам. Потерпілий ступив на пішохідний перехід першим, на 2-3 кроки позаду йшов свідок. Йшли звичайним кроком, рухалися по пішохідному переходу, але не перпендикулярно до напрямку проїжджої частини. Пройшли половину дороги, попереду були ще пішоходи. В цей час потерпілого збив автомобіль, що рухався справа зі швидкістю 40-60 км/г і не одразу зупинився. Зіткнення відбулося приблизно за 1 м зліва від розмітки, що позначає пішохідний перехід. Потерпілий 3-4 метри проїхав на капоті. Пізніше на місце подій прибули якісь чоловік та хлопець з боку обвинуваченої, які чинили на нього тиск і вимагали закрити рота. Пізніше він усе показав на місці під час слідчого експерименту і йому ніхто не підказував.

Свідок ОСОБА_3 показала, що є матір’ю потерпілого. Того дня була вдома, коли прийшов ОСОБА_8 з працівниками міліції і повідомили про те, що сталося. Лікування сина проводила за свій рахунок, обвинувачена допомогти не намагалась, а казала, що насправді сама є потерпілою, а свідок намагається заробити на синові і штовхає його під машини. Алкогольних напоїв вона не вживає, і з сином теж їх не вживала. Про якісь особисті проблеми у сина їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6 показала, що є матір’ю обвинуваченої. Того дня перебувала у автомобілі разом з дочкою та ОСОБА_9, сиділа позаду водія. На перехресті доїхали до світлофору і зупинилися. Світлофор був увімкнений і горіло зелене світло. На узбіччі зліва стояли два хлопці, які смикали один одного за одяг, а потім одного наче кинули на дорогу. Потім сталася ДТП, але його вона не бачила. Не змогла пояснити, що таке світлофор і чим він відрізняється від дорожнього знаку.

Свідок ОСОБА_9 показала, що під час події перебувала у автомобілі обвинуваченої, сиділа позаду пасажира. Під’їжджаючи до перехрестя, водій призупинилась. На пішохідному переході нікого не було, за переходом зліва на тротуарі стояли двоє і тримали один одного. Автомобіль продовжив рух зі швидкістю 30-35 км/г і на відстані 10-15 м після пішохідного переходу відбулося зіткнення. Як ті двоє ступили на дорогу, не побачила.

Свідок ОСОБА_10 показав, що працює лікарем-травматологом травматологічного відділення Чернігівської міської лікарні № 2 і оглядав потерпілого. Потерпілий був у свідомості, відповідав на питання. У операційній потерпілий сказав, що кинувся під машину через сварку з матір’ю, і свідок записав це до медичної картки.

Протокол огляду місця події від 11.05.2015 та схема до нього свідчать, що зіткнення відбулося на смузі для руху, по якій рухався автомобіль обвинуваченої, на деякій відстані після пішохідного переходу. На це вказує взаємне розташування автомобіля, плям бурого кольору, схожих на кров, та характер механічних пошкоджень автомобіля.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду від 11.05.2015, ознак алкогольного сп’яніння у обвинуваченої не виявлено.

Відповідно до висновку експерта від 05.11.2015 № 255, у потерпілого маються тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, поверхневих ран тім’яної-потиличної області голови, правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, обширних саден правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, тулубу, котрі виникли від дії тупих предметів і по давності утворення можуть відповідати даті 11.05.2015, і в комплексі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Потерпілий на момент ДТП міг перебувати у стані алкогольного сп’яніння середнього ступеню.

Згідно висновку експерта від 23.12.2015 № 272, потерпілий у момент зіткнення знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, розташовуючись лівою бічною поверхнею тіла до поверхні автомобіля, що травмувала. В момент контакту він міг знаходитись у динаміці (йшов, біг та інше). В описовій частині даного висновку зазначено, що згідно записів у медичній картці зі слів потерпілого, він з мамою випив горілки, з метою самогубства стрибнув під машину. При огляді до свого стану не критичний.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2015, свідок ОСОБА_8 на місці пригоди показав обставини ДТП, що і підтвердив у судовому засіданні.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2015, свідок ОСОБА_6 на місці подій показала, що автомобіль обвинуваченої рухався по своїй смузі руху зі швидкістю 35-40 км /г.

Відповідно до висновку експерта від 15.10.2015 № 514, водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного нормативного застосування екстреного гальмування, шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР. Дії пішохода – перетинання проїзної частини поза межами пішохідного переходу – є необхідною умовою виникнення події ДТП.

Дослідивши вказані вище докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення доведена у судовому засіданні у повному обсязі. Показання потерпілого, свідка ОСОБА_8, протоколи огляду та проведення слідчих експериментів, висновок експерта № 514 свідчать про порушення обвинуваченою п.п.2.3 б), 12.3 ПДР України. Встановлено, що потерпілий рухався зліва направо відносно руху автомобіля обвинуваченої, перетнув більше половини проїзної частини та мав перебувати у полі зору водія при умові належної уваги останнього до дорожньої обстановки.

Показання самої обвинуваченої та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_6 зазначеним обставинам не суперечать, а суперечать лише в частині місця зіткнення, що не впливає на висновок щодо доведеності вини ОСОБА_5 Показання свідка ОСОБА_6 щодо того, що потерпілого ніби штовхнули під машину, не заслуговують на довіру, оскільки від тротуару до автомобіля було 6-7 м, а даний свідок є матір’ю обвинуваченої та стверджувала, що на дане перехрестя обладнане світлофором, хоча це не так.

Показання свідка ОСОБА_10 та зроблений ним запис суд не вважає такими, що доводять твердження сторони захисту про те, що потерпілий сам кинувся під автомобіль. Потерпілий у той момент перебував у стані алкогольного сп’яніння середнього ступеню, після отримання тяжких тілесних ушкоджень, тобто у стані, що ставить під сумнів його здатність усвідомлювати значення своїх слів. Тим же свідком зроблено запис, що потерпілий був некритичний до свого стану. Слова потерпілого суперечать встановленим фактам, оскільки вживав він пиво, а не горілку, і не з мамою, а з ОСОБА_8 Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 спростували доводи щодо наявності у потерпілого намірів покінчити з життям та приводів до цього.

Таким чином, обвинувачена, в порушення встановленого п.п.2.3 б), 12.3 ПДР України обов’язку, не була уважною, не стежила за дорожньої обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, при виникненні перешкоди, яку вона об’єктивно була спроможна виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Дії обвинуваченої правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, що подія ДТП настала в умовах порушення потерпілим п.4.7 ПДР України, наявність цивільного позову, думку потерпілого та його представника щодо призначення покарання обвинуваченій, особу обвинуваченої - її вік, освіту, сімейний та майновий стан, що вона має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, стан її здоров’я, що раніше обвинувачена не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Обставин, що обтяжують чи пом’якшують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції частини статті КК України, якою передбачено покарання за вчинене кримінальне правопорушення, та про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. У зв’язку зі звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням необхідно покласти на неї обов’язки, передбачені ст.76 КК України. Враховуючи невизнання та нерозуміння вини з боку обвинуваченої, необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню. Згідно позовних вимог (зі зміною) потерпілий просить стягнути з ПрАТ «СК «Перша» на його користь страхове відшкодування у сумі 18998,00 грн. в рахунок відшкодування понесеної матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування потерпілого; та з ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Згідно копії полісу № АІ/6196979, цивільно-правова відповідальність обвинуваченої дійсно застрахована у ПрАТ «СК «Перша».

Відповідно до п.24.1 статті ст.24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються

обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням,

утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та

реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я,

медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням

лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх

здійснення мають бути підтверджені документально відповідним

закладом охорони здоров’я.

Витрати на лікування потерпілого підтверджуються лише копіями квитанцій та товарних чеків, а закладом охорони здоров’я не підтверджені, тобто підстави для стягнення страхового відшкодування на даний час відсутні.

Суд погоджується з тим, що внаслідок дій обвинуваченої потерпілому заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок ушкодження здоров’я, зміни звичайного способу життя та додаткових витрат. Суд вважає, що розмір грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди у сумі 50000 грн. є обґрунтованим, відповідає глибині душевних страждань потерпілого і вимогам розумності та справедливості. Цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню згідно ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 491,04 грн. на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Речовим доказом слід розпорядитися відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку у два роки шість місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов’язки:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 50000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди. Цивільний позов у частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 491,04 грн. процесуальних витрат.

Речовий доказ: автомобіль «Geely» реєстраційний номер – СВ 8599 АМ - залишити ОСОБА_5.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Ю.П.Кулініч