Справа №295/15498/13-ц

4-с/295/28/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 року м. Житомир

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:

Головуючого – судді Стрілецької О.В.

З участю секретаря Содель А.С.

розглянувши скаргу, подану представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 28.01.2016 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3, скасувати її, зобов'язати старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 відновити виконавче провадження та вжити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виконання виконавчого листа № 295/15498/13-ц, виданого 20.12.2013 року на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів. Окрім того, просить повідомити Житомирську місцеву прокуратуру про вчинення державними виконавцями злочину, який полягає у навмисному невиконанні рішення суду. Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вжито всі можливі та необхідні заходи для виконання рішення суду, невиконання рішення суду здійснюється свідомо.

В судовому засіданні 20.04.2016 року заявник скаргу підтримав, просив задоволити з підстав, викладених в ній. Вказав, що в ході проведення виконавчого провадження державним виконавцем не дотримано вимоги Закону України “Про виконавче провадження”, Інструкції з організації проведення виконавчих дій, інших нормативно-правових актів. Пояснив, що дії державного виконавця, здійснені для виконання рішення суду, носять виключно формальний характер, в матеріалах виконавчого провадження наявні лише письмові запити, направлені з метою встановлення майнового стану боржника, в той час, коли дійсні майнові та фінансові можливості боржника не перевірені. Зокрема, заявник вказав, що боржник ОСОБА_4 має майно, на яке можна звернути стягнення, проте свідомо ухиляється від виконання рішення суду. Вважає, що державним виконавцем навіть не перевірено наявність майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, обладнання, устаткування, про існування якого безпосередньо вказував сам боржник, предмети домашнього вжитку, не досліджено існування майна, яке може належати боржнику на праві спільної сумісної власності з дружиною.

В судовому засіданні старший державний виконавець Богунського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні. Пояснила, що в процесі здійснення примусового виконання рішення суду були вжиті всі можливі заходи щодо перевірки майнового становища боржника, наявність у нього доходів та майна, на яке може бути звернуто стягнення. В процесі виконавчого провадження було встановлено відсутність у ОСОБА_4 доходів та майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв’язку з чим винесено постанову про повернення виконавчого документа. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (а.с. 164-166).

В судове засідання боржник ОСОБА_4 не з’явився, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив (а.с. 160, 162, 230). Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК України неявка боржника не є перешкодою для розгляду скарги, оскільки скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, копію виконавчого провадження № 285/20 (номер за ЄДРВП: 41412200), суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.01.2014 року державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 285/20 (номер за ЄДРВП: 41412200) по виконанню виконавчого листа №295/15498/13-ц, виданого на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19.11.2013 року (а.с. 172).

У зв’язку з тим, що боржник у встановлений строк добровільно не сплатив заборгованість, 24.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої на все майно ОСОБА_4 накладено арешт, копія постанови була направлена уповноваженим органам до виконання (а.с.173).

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем вжито ряд заходів щодо встановлення джерел доходу боржника та розшуку його майна, що підтверджується запитами, зробленими 24.01.2014 року, а саме до:

- Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для отримання відомостей про доходи боржника, в тому числі одержання ним пенсійних виплат;

- Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав про нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_4;

- ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області для надання відомостей про транспортні засоби, що належать боржнику;

- Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області для встановлення відомостей, чи зареєстрована за ОСОБА_4 сільськогосподарська техніка.

З отриманих відповідей встановлено, що у ОСОБА_4 відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, сільськогосподарська техніка, офіційних доходів він не отримує (а.с. 178,179, 184, 185).

У період з січня по жовтень 2014 року жодні виконавчі дії в межах виконавчого провадження не проводились.

24.10.2014 року на адресу суду державним виконавцем направлено подання про вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 (а.с.180). Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 10.11.2014 року в задоволенні клопотання відмовлено у зв’язку з необгрунтованістю, оскільки до подання було долучено лише копію поставнови про відкриття виконавчого провадження, інші докази на підтвердження обставин, що боржник ухиляється від виконання рішення суду не додано (а.с.183).

17.12.2014 року боржнику ОСОБА_4 направлено за адресою:м. Житомир, АДРЕСА_1, виклик з вимогою з’явитись до державного виконавця. 24.12.2014 року ОСОБА_4 з’явився на виклик державного виконавця, в поясненнях вказав, що не працює, а тому не має можливості сплатити суму заборгованості (а.с. 188).

17.12.2014 року головним державним виконавцем направлено запит до Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотоваротранспортних засобів в Житомирській області з метою отримання відомостей про наявність зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності ОСОБА_4

В цей же день державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_2, проте двері квартири ніхто не відчинив, про що складений відповідний акт (а.с.187).

22.01.2015 року виконавцем направлено запит до Управління державної міграційної служби України в Житомирській області для встановлення відомостей про наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, згідно відповіді ОСОБА_4 з вказаною заявою не звертався (а.с.194). В той же час державним виконавцем не прийнято до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 не є громадянином України, має громадянство країни ОСОБА_5, про що містяться відомості у виконавчому провадженні, а саме копія паспорту громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4 (а.с. 169).

17.02.2015 року направлено запит до Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області для отримання відомостей про наявність у боржника земельних ділянок (а.с.195).

25.02.2015 року та 19.06.2015 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_2, проте двері квартири ніхто не відчинив, про що складені відповідні акти (а.с.200, 201).

22.06.2015 року до суду повторно направлено подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України (а.с.202,203). Зі змісту ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 08.07.2015 року вбачається, що в задоволенні подання було відмовлено у зв’язку з тим, що державним виконавцем не надано докази на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, в тому числі не підтверджено ту обставину, що ОСОБА_4 має паспорт для виїзду за кордон, має намір виїхати за кордон (а.с.209). Разом з тим, як вказувалось вище, ОСОБА_4 не є громадянином України, про що в поданні вказано не було, державний виконавець в клопотанні просив обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за кордон як громадянина України, посилаючись на відповідні правові норми.

06.07.2015 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира задоволено подання державного виконавця та надано дозвіл на примусовий вхід до житла боржника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.204-205, 207). Проте вказана ухвала державним виконавцем виконана не була.

В подальшому у період з липня 2015 року по січень 2016 року виконавчі дії не проводились.

28.01.2016 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 складено акт про те, що в ході проведення виконавчих дій було з’ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Внаслідок чого в цей же день винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з причин відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, відсутні відкриті рахунки в банківських установах, на праві власності не зареєстровано рухоме та нерухоме майно, заходи здійснені щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними (а.с.220, 221).

В судовому засіданні старший державний виконавець Богунського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 вказувала, що дане виконавче провадження перебувало в неї на виконанні з грудня 2015 року, пояснила, що на виклики до державного виконавця боржник не з’являвся, при виході за місцем його проживання в присутності самого ОСОБА_4 було встановлено, що в його квартирі відсутнє майно, за рахунок якого можна було б погасити наявну заборгованість, у зв’язку з чим прийнято рішення про винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте пояснення державного виконавця не підтверджено матеріалами виконавчого провадження, в якому відсутні виклики, здійснені державним виконавцем Левківською Л.І., відсутні акти, складені за наслідками неявки боржника за викликом. Зі змісту акту від 28.01.2016 року не вбачається, що цей акт складено за місцем проживання ОСОБА_4, оскільки не вказана адреса, за якою здійснено вихід, не зазначено, що вихід проведено в присутності боржника ОСОБА_4, про що зазначено державним виконавцем в судовому засіданні, в акті не відображено на підставі яких оглянутих документів встановлено відсутність майна у боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що акт від 28.01.2016 року про відсутність в ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернуто стягнення, складено старшим державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 не за місцем проживання боржника, а на виконання ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Дослідивши матеріали виконавчого провадження суд вважає, що безпосередньо старшим державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 не вчинено жодних заходів для примусового виконання рішення суду з метою перевірки доходів ОСОБА_4 та розшуку його майна.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статею 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу ч.ч. 1, 2  ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 25 Закону України “Про виконавче провадження”  передбачає, що  рішення підлягає самостійному виконанню боржником до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі ненадання боржником документального підтвердження про виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням виконавчого збору та витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: - звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, в тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб; - звернення стягнення на зарплату, доходи, пенсію, стипендію боржника; - вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; - інші заходи передбачені рішенням.

Зі змісту п. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що в ході здійснення примусового виконання виконавчого листа №295/15498/13-ц, виданого 20.12.2013 року, державними виконавцями не дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо своєчасного та повного виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження останнє тривало на протязі двох років, але в ході його здійснення державним виконавцем вчинено мінімальну кількість виконавчих дій, протягом значних проміжків часу виконавчі дії не проводились взагалі – з січня 2014 року по жовтень 2014 року; з грудня 2014 року по червень 2015 року; з липня 2015 року по січень 2016 року. Зокрема, всупереч вимогам ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Левківською Л.І. з моменту прийняття виконавчого провадження до свого провадження не направлено ні одного запиту для перевірки майнового становища боржника, хоча з червня 2015 року, на протязі шести місяців, повторно необхідні запити не направлялись взагалі. Як і не вжито заходи щодо встановлення майна боржника, окрім нерухомого та транспортних засобів, на яке може бути звернуто стягнення, не проведено належний огляд за місцем проживання боржника, в тому числі на виконання ухвали суду від 06.07.2015 року про примусовий вхід до житла, не встановлено наявність чи відсутність майна боржника за місцем його проживання, не складено його опис, не вжито заходи щодо встановлення наявності майна, яке належить боржнику на праві спільної сумісної власності. Безпідставними є доводи державного виконавця Левківської Л.І., що не підлягає вилученню та реалізації майно, за рахунок якого неможливо погасити заборгованість в повному обсязі. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що державними виконавцями до боржника застосовувались примусові заходи та заходи матеріального впливу за невиконання вимог державного виконавця, в тому числі, шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору, застосування приводу тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що право стягувача на отримання заборгованості є порушеним, винесена постанова від 28.01.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасною, а відтак підлягає скасуванню, відповідно до вимог ст. 51 Закону виконавче провадження підлягає відновленню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги заявника про повідомлення Житомирської місцевої прокуратури про вчинення державними виконавцями злочину. Заявник не позбавлений права звернутись до органу досудового розслідування в порядку ст. 214 КПК України, якщо вважає, що в діях державного виконавця вбачаються ознаки складу злочину. Суд відновлює порушене право заявника на отримання заборгованості шляхом скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та відновлення виконавчого провадження. Підстави для внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні.

Керуючись ст.ст. 383, 386, 387, 388 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження" суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задоволити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 28.01.2016 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 285/20 (номер за ЄДРВП: 41412200).

Зобов'язати старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 відновити виконавче провадження та вжити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виконання виконавчого листа № 295/15498/13-ц, виданого 20.12.2013 року на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом п'яти днів з моменту її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Стрілецька