ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р. | № 36/581 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | заступника військового прокурора Центрального регіону України |
на рішення | господарського суду м.Києва від 29.11.2006 р. |
у справі | №36/581 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України |
до | ТОВ "Гопак" |
про | стягнення 428 852,65 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: | Хруленко О.В. —старший прокурор відділу |
від позивача: | Гордієнко В.І. |
від відповідача: | Коваль О.А. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 29.11.2006 р. у справі №36/581 (суддя Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Гопак" про стягнення 428 852,65 грн. відмовлено повністю.
У касаційному поданні заступник військового прокурора Центрального регіону України просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 29.11.2006 р. у справі №36/581 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити, посилаючись на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 237, 604 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.03.2004 р. №100 "Про організацію представництва Міністерства оборони України" право підписувати від імені Міністерства оборони України господарські договори, а також їх змінювати, розривати, здійснювати інші необхідні правочини надано директору Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Шостаку А.С., яким і було укладено і підписано від імені Міністерства оборони України договір про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д, у зв'язку з чим начальник Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М. не мав повноважень на прийняття рішення про припинення зобов'язань за вищевказаним договором, що підтверджено і Положенням про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України; по-друге, відповідно до п.п. 11.1, 11.2, 11.3 договору підставою для припинення зобов'язань за договором може бути лише додаткова угода, підписана належним чином уповноваженою особою, якої укладено не було, про що неодноразово заявлялося в судовому засіданні.
Заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 428 852,65 грн., господарський суд першої інстанції виходив із того, що лист про надання відповідачу згоди на припинення всіх зобов'язань за договором від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д за домовленістю сторін був підписаний начальником Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М., який є уповноваженою на те особою, оскільки: по-перше, згідно з п. 2.4 Положення про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України начальник Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М . несе відповідальність за виконання укладених правочинів; по-друге, позивачем не надано суду доказів притягнення начальника Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М. до відповідальності у зв'язку з перевищенням службових повноважень; по-третє, враховуючи, що зобов'язання з поставки продукції за договором від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д припинилося 29.04.2004 р. у зв'язку з наданням згоди на припинення зобов'язань за договором начальником Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М., посилання позивача на порушення відповідачем умов зазначеного договору і заподіяння внаслідок цього збитків є необґрунтованим.
Однак, зазначені висновки господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що договір про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д було укладено між Міністерством оборони України в особі директора Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Шостака А.С. та ТОВ "Гопак" в особі директора Курика С.Ю.
Згідно з умовами даного договору ТОВ "Гопак" зобов'язалося поставити м'ясні консерви за ціною 10,95 грн. за 1 кг у кількості 89,2458 т на загальну суму 977 453,92 грн. Строк дії договору —до 30.04.2004 р.
На виконання умов даного договору відповідачем було поставлено продукцію лише у кількості 0,656775 т на суму 7 193,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки продукції, позивач змушений був закуповувати відповідну продукцію в інших підприємців за більш високою ціною, у зв'язку з чим зазнав збитків у розмірі 428 852,56 грн., які складаються з різниці між ціною недопоставленої відповідачем продукції та ціною продукції, за якою позивач вимушений був закуповувати продукцію у КП "Полтавський м'ясокомбінат" та ТОВ "АВП "Полтава" (які відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Міністерства оборони України від 08.09.2004 р. №211/2/33 стали переможцями конкурсу з поставки м'ясних консервів).
Обмежившись посиланням на припинення зобов'язань за договором про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д за домовленістю сторін на підставі ст. 604 Цивільного кодексу України як на підставу для відмови в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, не надав оцінки всім доказам у справі.
Так, господарським судом не було надано оцінки наказу Міністерства оборони України від 20.03.2004 р. №100 "Про організацію представництва Міністерства оборони України" (а.с. 71), згідно з яким право підписувати від імені Міністерства оборони України господарські договори, загальна сума яких не перевищує 1 000 000,00 грн., а також їх змінювати, розривати, здійснювати інші необхідні правочини надано керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, а відповідно до наявних у справі доказів керівником структурного підрозділу Міністерства оборони України —Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України є директор Департаменту Шостак А.С., яким і було підписано договір про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 01.04.2004 р. №229/8/3/04/74-Д (про що наголошувалося позивачем у письмових поясненнях —а.с. 84).
Не надано оцінки господарським судом і нормам Положення про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (а.с. 72–75), згідно з яким Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України не є структурним підрозділом Міністерства оборони України, а є структурним підрозділом Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, у зв'язку з чим керівник Управління не був наділений згідно з наказом Міністерства оборони України від 20.03.2004 р. №100 "Про організацію представництва Міністерства оборони України" повноваженнями підписувати, змінювати, розривати господарські договори.
Пославшись в обґрунтування висновків про те, що начальник Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Білоконь Ю.М. мав право на підписання листа про надання відповідачу згоди на припинення зобов'язань за договором на п. 2.4 Положення про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, господарським судом першої інстанції не надано оцінки нормам вказаного Положення, згідно з п. 2.5 якого начальник Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України має право лише готувати проекти правочинів на постачання продукції тилового призначення.
Крім того, господарським судом першої інстанції не встановлено, якою нормою Положення про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України начальнику Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України було надано право підписувати договори, вносити зміни до договорів або здійснювати інші правочини, пов'язані з виконанням укладених договорів.
Обмежившись посиланням на п. 2.4 Положення про Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (яким лише передбачена відповідальність начальника Управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України за виконання вже укладених правочинів), суд не встановив вищенаведені обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з наведеним, господарським судом не встановлені й обставини виконання відповідачем умов вищезазначеного договору, не встановлено наявність чи відсутність збитків внаслідок неналежного виконання умов договору тощо.
Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішення господарського суду м.Києва у справі №36/581 задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 29.11.2006 р. у справі №36/581 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна