ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/24022.07.09

За позовом    Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»

До                       Фонду державного майна України

Про                        встановлення сервітуту, встановлення права та зобов’язання утримуватися від вчинення дій

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          Рябков Р.Л. –по дов. № 1 від 03.07.2009р.

Від відповідача      Пархацька Т.М. –по дов. № 236 від 23.03.2009р.

У засіданні брали участь

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.07.2009р. оголошувалась перерва до 15.07.2009р., в судовому засіданні 15.07.2009р. до 22.07.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту щодо об’єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов’язання не вчиняти дій чи бездіяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. порушено провадження у справі № 36/240 та призначено до розгляду на 08.07.2009р. о 143 год. 50 хв.

Відповідачем в судовому засіданні 08.07.2009р. подано відзив на позов, в якому проти позову заперечує з огляду на те, що згідно зі статутом ВАТ «Кременчуцький річковий порт», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993р. № 28, спірне майно не увійшло до статутного фонду товариства. Так, пункт 6.2. розділу 6 Статуту передбачає, що портові споруди передаються товариству в довгострокову оренду. Разом із цим, портові гідротехнічні споруди були передані на баланс товариства згідно з їх вартістю на умовах довгострокової оренди. Звертає увагу на те, що згідно з даними «ЕТАП Оренда»між Регіональним відділенням ФДМУ Полтавської області (орендодавець) та ВАТ «Кременчуцький річковий порт»(орендар) укладено договір від 04.08.2004р. № 09/04-с на оренду державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ - частини причальної стінки вантажного порту довжиною ПО погонних метрів, яке розташоване за адресою: Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Флотська, 2. Термін дії договору до 10.11.2011. Відповідно до даного договору орендарем до державного бюджету сплачено 118 691,07 грн. Заборгованість відсутня. Зважаючи на наявність певної угоди між сторонами, а отже на наявність відповідних прав та обов’язків сторін, твердження позивача щодо неможливості здійснення основної діяльності та неврегульованості питання використання позивачем спірних об'єктів є безпідставною. З огляду на зазначене, на думку Фонду, предмет спору між сторонами відсутній, а тому відповідач просить провадження у справі припинити.

В судовому засіданні 08.07.2009р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.07.2009р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 477 від 10.11.1992р. та № 537 від 03.12.1992р. було створено Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Кременчуцький річковий порт»шляхом корпоратизації державного підприємства.

Згідно з п. 2.1. 2.3. статуту АТ «Кременчуцький річковий порт», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 28 від 15.01.1993р., товариство з моменту його реєстрації є правонаступником державного підприємства «Кременчуцький річковий порт»з переходом до нього усіх майнових прав і зобов’язань останнього.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що приватизації не підлягають об’єкти, які мають загальнодержавне значення, до яких, зокрема, відносяться об’єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, у тому числі акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв’язку, тощо.

За таких обставин, позивач, відповідно до п. 2.1. статуту не набував на такі об’єкти майнового права як правонаступник державного підприємства.

Натомість, згідно з п. 6.2. статуту № 28 від 15.01.1993р., портові споруди передаються позивачеві в довгострокову оренду.

Відповідно до п. 2.3. статуту ВАТ «Кременчуцький річковий порт», затвердженого протоколом № 1 від 20.12.2004р. загальних зборів акціонерів та зареєстрованого державним реєстратором 28.12.2004р. за № 15851050001000584, основним предметом діяльності позивача є: надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів річковим і морським транспортом; агентування й фрахтування морського та річкового вантажного, пасажирського і торгівельного флоту; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів, надання постачальницьких та інших комерційних (посередницьких) послуг; приймання, видача та короткострокове зберігання вантажів, організація й функціонування митно-ліцензійних складів; виконання перевантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, приплавах та клієнтурних причалах; обслуговування транзитного пасажировантажообігу на договірних умовах; обробка вантажного флоту й обслуговування пасажирів, обслуговування транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, що заходять у порт; організація вантажно-комерційної роботи, здійснення ремонту вантажно-підіймального обладнання та механізмів, в тому числі портальних кранів (далі - основна діяльність).

Позивач є власником та користувачем ряду об’єктів нерухомого та рухомого майна (будівель, споруд, устаткування, обладнання, машин і механізмів, суден та інших плавзасобів), що використовуються ним для здійснення основної діяльності. Серед цього майна – об’єкти нерухомості - річкові гідротехнічні портові споруди - причальна стінка, причал, набережна та інше (далі - Майно), розташовані на берегах р. Дніпро в адміністративних межах міста Кременчук Полтавської області та міста Світловодськ Кіровоградської області, а саме:

- причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- береговий пірс місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- набережна - місце розташування м. Світловодськ, Кіровоградської області.

Назви, місцезнаходження та опис гідротехнічних споруд вказані за Інформацією Про результати інвентаризації майна, що не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Кременчуцький річковий порт»від 19.10.2000р., проведеної Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області.

Ці об'єкти не підлягають приватизації в силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»й не включені до статутного фонду позивача в процесі корпоратизації та приватизації.

Разам з тим, це Майно передане на баланс позивача для його використання за цільовим призначенням, про що свідчить п. 8.1. Статуту позивача, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 28 від 15.01.1993р.

Дане Майно з моменту його створення та вводу в експлуатацію перебуває на балансі позивача, має відповідне цільове призначення (причалювання та стоянка суден, здійснення вантажних операцій та інших операцій з вантажами і т.д.), тобто безпосередньо забезпечує здійснення позивачем його основної діяльності.

З моменту корпоратизації позивача, Майно знаходиться у сфері управління Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного майна», не можуть бути об’єктами оренди об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

          За таких обставин, правовий статус майна, щодо якого позивач просить встановити сервітут, відноситься до майна, яке не підлягає приватизації та/або передачі в оренду, що унеможливлює задоволення потреб позивача вказаним шляхом.

Позивач листом № 2 від 21.01.2009р. звертався до відповідача з проханням врегулювати питання використання причалів та інших гідротехнічних споруд шляхом встановлення сервітуту.

          Відповідачем пропозиція позивача була відхилена з підстав невідповідності її чинному законодавству та передачі зазначеного майна до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (лист Фонду державного майна України № 10-25-1427 від 03.02.2009р.).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про транспорт», до складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства тощо, незалежно від форм власності.

Стаття 28 Закону України «Про транспорт»відносить у сукупності до складу земель річкового транспорту: порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт, пасажирські вокзали, павільйони і причали, берегоукріплювальні споруди й насадження, будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, інші об’єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Таким чином, позивач є підприємством річкового транспорту та, відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспорт», на нього покладається забезпечення потреб громадян, підприємств і організаціях у перевезеннях; якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти; забезпечення безпеки перевезень та умов перевезень.

Для здійснення зазначених завдань, відповідно до розділу ІІІ «Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство»чинного на даний час Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР 15.10.1955р. № 1801, що застосовується на підставі ч. 1 ст. 2 Закону України «Про транспорт», позивач повинен мати вантажні і пасажирські причали та інші необхідні споруди та устаткування для завантаження/розвантаження вантажів і обслуговування пасажирів.

За змістом пункту 2 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.03.2004р. № 251 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.07.2004р. за № 932/9531) «Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд»організація експлуатації портових гідротехнічних споруд покладається на адміністрацію відповідного порту.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що виробничі потреби останнього та виконання ним функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на зазначені гідротехнічні споруди.

У той же час, суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що встановлення сервітуту щодо зазначених об’єктів є неможливим з огляду на те, що такий спосіб не передбачений Законом України «Про управління об’єктами державної власності»з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

За своїм змістом спірні правовідносини, що склалися між позивачем і відповідачем, носять цивільно-правовий характер і регулюються нормами цивільного законодавства, а суб’єкти таких правовідносин є юридично рівними.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Отже, предметом регулювання даного Закону є правовідносини, які виникають у процесі здійснення та реалізації права державної власності, яке, відповідно до ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна здійснюють відповідні органи державної влади.

Оскільки Закон України «Про управління об’єктами державної власності»визначає правомочності відповідних органів державної влади щодо володіння, користування і розпоряджання об’єктами державної власності, а право власності –цивільно-правовою категорією, він (Закон) є актом цивільного законодавства (ст. 4 ЦК України).

Повноваження Фонду державного майна України як одного з суб’єктів управління об’єктами державної власності, передбачені ст. 7 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», до яких, у тому числі, належить право розпорядження майном (виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; приймає рішення про передачу до статутного фонду господарських організацій об'єктів державної власності, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного, тощо).

Даною нормою не передбачено повноважень Фонду державного майна України розпорядження майном шляхом встановлення сервітуту.

За своїм правовим змістом сервітут є правом обмеженого користування. Поряд з правом оренди сервітут є також одним з речових прав, однак значно вужчий за обсягом своїх прав. На відміну від права оренди, яке встановлює володіння і користування майном протягом його дії виключно орендаря, сервітут тільки обмежує право власності особи, на майно якої встановлено сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи, що оренда, як одне з речових прав, в порівнянні з сервітутом передбачає делегування більшого обсягу правомочностей щодо майна, відповідач в силу Закону уповноважений виступати орендодавцем майна, оренда та сервітут є  подібними за змістом цивільними відносинами, суд при вирішенні питання наявності повноважень Фонду державного майна України розпорядження майном шляхом встановлення сервітуту вважає за можливе застосувати до спірних відносин аналогію закону.

Таким чином, повноваження відповідача на встановлення сервітуту, виходячи з аналогії закону, ґрунтується на передбаченому ст. 7 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» праві виступати орендодавцем державного майна, оскільки останнє за своїм змістом є подібним до сервітуту.

Відповідно до п. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вимоги в частині визнання права позивача на включення сервітуту, що вимагається за позовом, до складу його єдиного майнового комплексу, є обґрунтованим.

Сервітут –це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах. Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин. які свідчать про те, що особа, яка заінтересована в установленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна.

Як встановлено вище, виконання позивачем завдань порту без гідротехнічних споруд є неможливим, і потреби останнього та виконання ним функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на зазначені гідротехнічні споруди.

У той же час, сервітут тягне певне обмеження прав власності особи, на майно якої встановлений сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом. Це означає, що спочатку майном скористається суб’єкт сервітутного права, а потім власник майна.

З огляду на це, підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають позивачу користуватися майном, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна, оскільки це зобов’язання витікає з права сервітуту, встановленого для позивача.

Відповідно до п. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Разом з тим, чинним законодавством України не визначений порядок і розмір такої плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібними за змістом до заявлених у позові правовідносин є правовідносини, пов’язані з тарифами за користування причалами.

          Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства передбачено справляння цільових портових зборів (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний), розмір яких установлюються Кабінетом Міністрів України.

          Постановою Кабінету Міністрів України  № 1544 від 12.10.2000р. «Про портові збори»затверджено Положення про портові збори та установлено їх граничний розмір.

          Оскільки позовні вимоги про встановлення сервітуту стосуються гідротехнічних споруд, необхідних для задоволення виробничих потреб і безпосереднього виконання функцій порту, суд дійшов висновку, що при визначенні плати за сервітут, відповідно до положення ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, до зазначених правовідносин можуть бути застосовані положення ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства та Положення про портові збори.

          Відповідно до п. 23 Положення про портові збори причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

          Пунктами 24-28 Положення про портові збори встановлено відповідні ставки причального збору в залежності від групи суден, мети стоянки, а також виду плавання (закордонне або каботажне).

Таким чином, виходячи зі змісту Положення про портові збори та обсягу прав, який позивач просить встановити у сервітуті, при вирішенні питання про встановлення плати за сервітут необхідно виходити зі ставок, передбачених ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства та Положенням про портові збори.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності та просить відмовити в позові. Відповідач посилається на пропуск строку позовної давності, перебіг якого, на його думку, почався з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 29.06.2004р., а саме з 27.07.2004р.

Згадані твердження не приймаються судом з огляду на наступне

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачається, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи листом від 03.02.2009р. за № 10-25-1427 Фонд державного майна України відмовив в позивачу в розгляді питання встановлення сервітуту, а отже суд вважає, що саме з цієї дати починається перебіг позовної давності.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити сервітут Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»(Полтавська обл.., м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292) щодо наступних об’єктів нерухомості:

- причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- береговий пірс місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області;

- набережна - місце розташування м. Світловодськ, Кіровоградської області, (далі - Майно) з наступними умовами:

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький річковий порт»з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває наступних прав щодо користування Майном:

- право безперешкодного користування майном щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у Статуті ВАТ «Кременчуцький річковий порт»;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-яких інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ «Кременчуцький річковий порт» з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ «Кременчуцький річковий порт»у зв’язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ «Кременчуцький річковий порт»має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред’явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд,

- вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого Майна:

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право взагалі вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ «Кременчуцький річковий порт»у зв’язку із зазначеним вище.

Сервітут встановити без визначення строку.

ВАТ «Кременчуцький річковий порт»вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 «Про портові збори».

Даний сервітут не підлягає відчуженню.

Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об’єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов’язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Збитки, завдані ВАТ «Кременчуцький річковий порт»власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах.

Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ВАТ «Кременчуцький річковий порт», встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.

2. Визнати право Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»(Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292)  включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу.

3. Зобов’язати Фонд державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають Відкритому акціонерному товариству «Кременчуцький річковий порт»(Полтавська обл.., м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292) користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»(Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292)  85 (вісімдесят п’ять) витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяТрофименко Т.Ю.