Справа № 2-а-4137/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2011 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді Топчій Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплатити грошову допомогу до п’ятого травня за 2011 рік,-    

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2011 року позивач звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання неправомірною відмови в нарахуванні та виплаті йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік та зобов’язання нарахувати та доплатити йому вказану допомогу як інваліду війни в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він визнаний інвалідом війни 1 категорії 1 групи, знаходиться на обліку в УПСЗН Іллічівського району м.Маріуполя. Відповідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551 –ХП( надалі Закон № 3551 –ХП ) він має статус інваліда війни та у відповідності до ст.13 цього Закону йому передбачена до 5 травня разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком як інваліду війни 1 групи. Між тим відповідачем йому було не доплачено за 2011 р. – 764 грн.(мінімальная пенсія за віком – прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на момент виплати у 2010 р.) * 10 – 730 грн.(фактично отримана сума) = 6910 грн. Згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України № 3551- ХП щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2008 р. –481.00 грн, у 2009 р. –498,00 гр., у 2010 р. з 1 січня –695,00 гр., з 1 квітня 2010 року 706,00 гр., з 01.04.2011 року 764,00 грн.

За таких умов він звертався до відповідача з проханням сплатити йому заборгованість з щорічної разової грошової допомоги за 2011 р., оскільки фактично отримував цю допомогу значно нижчою, ніж передбачено Законом України № 3551- ХП., однак 18.05.2011 р. отримав лист з відповіддю про розмір грошової допомоги та відмовою збільшення розміру. Вважає відмову УПСЗН Іллічівського району м.Маріуполя незаконною, оскільки відповідно до п. 20 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-У1 у ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551- ХП викладено, що щорічна допомога до 5 травня виплачується в розмірах, визначених Кабінетом міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом «Про державний Бюджет України». Проте рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/ 2004 від 1.12.2004 р. було визначено, що положення ст. 44 є такими, що суперечать конституційному припису, згідно з яким при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. ОСОБА_2 Суд України рішенням від 9.07.2007 р. визнав неконституційними положення п. 71 ст. 13 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.”. ОСОБА_2 Суд України рішенням від 22.05.2008 р. визнав такими, що не відповідають Конституції України ( зокрема) положення п. 20 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”. Отже, Закон України “Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення законів України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Застосування відповідачем розміров зазначеної допомоги, що визначені Постановами Кабінету Міністрів України є неправомірним, адже Закони України мають вищу юридичну силу та їх положення не скасовано. За таких обставин, він, як інвалід 1 групи мав право отримувати щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Просив визнати неправомірним відмову в нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги до 5 травня за 2011 року та зобов’язати нарахувати та сплатити йому вказану допомогу у розмірах, визначених ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”від 22.10.1993 р. № 3551 –ХП. Просив розглянути справу без його присутності.

Представник відповідача –ОСОБА_3 позов не визнала , просила розглянути справу у її відсутності та надала письмові заперечення проти позову, де зазначено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є інвалідом війни 1 групи. У відповідності до ст. 13 Закону України від 22.10.1993 р.№ 3551 - ХП він має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, розмір якої визначається Кабінетом міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Редакцією Закону до 01.01.2008 року статтею 13 було встановлено щорічну разову допомогу до 5 травня інвалідам війни 1 групи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Доводи відповідача про те, що щорічна допомога до 5 травня за 2011 рік повинна бути сплачена йому виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком за вказаний рік, суперечить діючому законодавству. Мінімальний розмір пенсії визначається у відповідності до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, на думку відповідача, положення цього Закону не можуть бути застосовані до відносин, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки у відповідності по ч.1 ст. 17 Закону № 3553-ХП фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Таким чином, розмір щорічної допомоги в такому випадку визначається Законами про державний бюджет на відповідний рік. У відповідності до ст. 95 Конституції України - виключно Законом про Держбюджет України визначаються витрати держави на потреби суспільства, розмір та цільове призначення цих витрат. Відповідно до підпункту 2 пункту 20 Розділу ІІ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України Закона України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» внесені зміни до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» згідно яких щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога в розмірах, які встановлюються КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України. Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту в часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», редакція вказаної статті до 01.01.2008 року втратила свою силу.

Законодавством України не встановлено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила свою законну силу на основі нормативно-правового акту, який було визнано неконституційним. А навпаки, старий Закон, втративший силу тільки в силу нового нормативного акту, може розповсюджувати свою дію на відповідні правовідносини. При визначенні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня у 2011 р. Управління ПСЗН керувалося ст.. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» у новій редакції, постановою КМУ від 04.04.2011 р. №341 «Про розміри разової грошової допомоги, яка виплачується у 2011 р. у відповідності з ЗУ законами «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якими були встановлені розміри допомоги, а саме для інвалідів війни 1 групи – 730 грн. Вказані суми щорічної грошової допомоги до 5 травня були сплачені позивачу у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про держбюджет України визначаються витрати держави на потреби суспільства, розмір та цільове призначення цих витрат. У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносяться нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Згідно ст. 22 Бюджетного Кодексу –УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів і у відповідності до п.5 ст.51 Бюджетного Кодексу приймає бюджетні зобов’язання та здійснює витрати тільки у розмірах бюджетних асигнувань , встановлених сметами . Відповідно до сплати позивачу щорічної допомоги у розмірах , передбачених інвалідам 1 групи, відповідач вважав, що треба відмовити. Посилаючись на викладене, відповідач просив в позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В зв’язку з наданням сторонами заяв про розгляд справи у їх відсутності, суд, в порядку ст. 122 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження та прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач –ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, що підтверджується довідкою медико-соціальної (експертної) комісії, серія 10ААА №031711 від 01.12.2010 року, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівського району в м. Маріуполі та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст. 13, ст. 17 Закону № 3551- ХП позивач як інвалід 1 групи має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст.17-1 Закону України 3551-ХП від 22.10.1993 р. встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам , які не є пенсіонерами ,- за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи , які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року , в якому здійснюється виплата допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом.

Виплата щорічної допомоги саме в таких розмірах є вірною, оскільки проводилась на підставі Законів, якими керувався відповідач при здійсненні виплат.

Частиною 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту” передбачено, що інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Однак Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідні роки встановлено виплату цієї допомоги в меншому розмірі.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідні роки.

Таким чином, позивач, підтримуючи позов та своє право на отримання допомоги в більшому розмірі, посилається на недіючу норму права.

Суд не приймає посилання позивача на те, що рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним положення Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлені конкретні розміри допомоги в твердій грошовій сумі.

Як вбачається з довідки, виплати позивачу проводились до прийняття рішення ОСОБА_2 України. Таким чином, дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної одноразової грошової допомоги були правомірними та узгоджувалися з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки на той час виконання рішень Кабінету Міністрів України було обов’язковим для відповідача.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2011 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

За таких обставин немає підстав для задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.2, 6, 7, 8, 9 , 18, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

 В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплатити грошову допомогу до п’ятого травня за 2011 рік - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

 Суддя: Т. В. Топчій