АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 647/2528/15-к

Провадження №11-кп/791/465/16 Головуючий у 1 інстанції: Захарчук В.В.

Категорія: ст.185 ч.3 КК України Доповідач: Палькова В.М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого судді – Палькової В.М.

суддів – Жили І.Е., Коломієць Н.О.

при секретарі – Благовещенській О.О.

з участю прокурора – Чередніченко Є.Г.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу прокурора на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року, ухвалений у кримінальному провадженні №12014230090001506 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого, в останнє: 19.05.2009 року Бериславським районним судом за ст. 185 ч.3, 186 ч.3, 70 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі, 16.12.2011 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши останнього під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання відраховувати з 01.03.2016 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишити у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити та стягнути на її користь з ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 75000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_1, діючи повторно, 09.11.2014 року близько 21.00 години, перебуваючи в м. Берислав, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу, перелізши через огорожу, проник на територію будинку № 104 по вул. Колгоспній, належного ОСОБА_3, після чого шляхом віджиму вікна проник до приміщення будинку звідки таємно викрав будівельний електричний інструмент, будівельні матеріали, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 5095 грн.

Він же, повторно, 07.04.2015 року близько 19.00 години, перебуваючи в м. Берислав, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу, перелізши через огорожу, проник на територію будинку № 2 по вул. Слобідській, належного ОСОБА_2, після чого шляхом зламу дверей проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав гроші в сумі 1000 доларів США, ювелірні вироби, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1000 доларів США та 49984,92 грн.

Він же повторно, 02.06.2015 року близько 20.00 години, перебуваючи в м. Берислав, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу перелізши через огорожу проник на територію будинку № 56 по вул. Слобідській, належного ОСОБА_4, після чого шляхом відчинення вхідних дверей проник до приміщення будинку звідки таємно викрав побутову техніку, кошти в розмірі 2000 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 20900 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини і правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону внаслідок м’якості. При обранні міри покарання суд не врахував той факт, що ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення тяжкого злочину, повторно вчинив нові тяжкі злочини, вчинивши крадіжки майна громадян поєднані із проникненням у приміщення житлових будинків, спричинені потерпілим збитки не відшкодував, невідшкодована сума збитків становить більше 80 тисяч гривень. Вказує, що призначена ОСОБА_1 міра покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м’якість і не буде сприяти його перевихованню та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, в порушення вимог ст. 374 КПК України судом у вступній частині вироку не зазначений номер кримінального провадження, що присвоєно йому в ЄРДР.

Просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, яку просив задовольнити, обвинуваченого, який просив вирок суду залишити без змін, заслухавши сторони в судових дебатах, під час яких вони залишилися на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 шляхом проникнення у житло, за ознаками повторності, таємно викрав чуже майно, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто за правилами ст. 349 ч. 3 КПК України.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд призначивши ОСОБА_1 покарання в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ч.3 ст.185 КК України вимог закону дотримався не повністю.

Так, обґрунтовуючи призначення покарання в межах мінімального строку, передбаченого санкцією статті КК України, за якою ОСОБА_1 засуджено, суд послався на те, що винний щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочинів, що визнано в якості обставин, що пом’якшують покарання, характеризується посередньо.

Однак, судом не в повній мірі взято до уваги, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнаний винним, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів,його визнано винним у скоєнні трьох епізодів злочинної діяльності, що вчинені в період непогашеної судимості за попереднім вироком, факт неодноразового притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності є обставиною, що негативно його характеризує, і свідчить про систематичність злочинної діяльності та небажання стати на шлях виправлення.

За таких обставин призначене судом першої інстанції ОСОБА_1, покарання в межах мінімального строку не можна вважати достатнім для виправлення обвинуваченого, в зв'язку з чим вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України з ухваленням нового вироку, за яким ОСОБА_5В. має бути покарання посилено, але ближче до мінімальної межі санкції передбаченої статті Закону, з урахуванням щирого каяття, визнання вини, активного сприяння органам досудового розслідування в розкритті злочинів, яке на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів прокурора в частині того, що судом в мотивувальній частині вироку не зазначено відомостей про номер кримінального провадження, який присвоєно йому в ЄРДР, судова колегія вважає, що відсутність у вступній частині вироку відомостей щодо номеру кримінального провадження не може розглядатися, як істотне порушення вимог кримінального – процесуального закону, передбачене вимогами ст. 412 КПК України, які б були підставою для скасування судового рішення, та вважає, що зазначене порушення може бути усунуте судом першої інстанції під час виконання вироку.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 404, 407, 418, 420 ч.1 п.2 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити - частково.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України покарання строком чотири роки позбавлення волі із поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 01 березня 2016 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 01.03.2016 року до 26.04.2016 року, включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку, негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили негайно, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою що тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

С у д д і: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя В.М. Палькова