ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 квітня 2007 р.

№ 3/205

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Ходаківська І.П.

судді

Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія"

у справі

господарського суду Дніпропетровської області

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"

до	1) державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-західна залізниця” 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія"

про	стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006 року, відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг” звернулось до суду з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця” та до товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” про стягнення вартості недостачі вантажу у сумі 763,22 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що на станції призначення була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №65884306. У результаті переваження було встановлено, що у вказаному вагоні вага антрациту менша ніж у накладній на 2000 кг, а з урахуванням норми недостача становить 1306кг на суму 763,22 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року (судді: Чоха Л.В., Головко В.Г., Лисенко О.М.), позов задоволено і стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” на користь   відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” 763,22грн.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” посилається на порушення судами норм матеріального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить судові рішення скасувати, а у задоволенні позову до нього відмовити.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, 16.02.2006 року зі станції Дар’ївка Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці надійшов вагон №65884306 з вугіллям: антрацит по залізничній накладній № 52660248. Згідно накладної, яка підписана представником відправника: товариства з обмеженою відповідальністю  "Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія”, вага антрациту навалом: брутто-91800кг, тара з бруса-22400кг, нетто-69400кг. Вантаж був зважений на 150т. електронних вагонних вагах відправника.

На вимогу вантажоодержувача було проведено контрольне зважування. Відповідно до положень Статуту залізниць України 17.01.2006 року складено комерційний акт АЭ№022144/46, в якому встановлено, що вага брутто-89800кг, тара з бруса 22400кг, вага нетто-67400кг менш, ніж зазначено в документах на 2000кг. Навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 250мм. Люки і двері в вагоні щільно закриті. Втрати і розкрадання вантажу немає, захисне маркування поверхні вапном не порушено. З моменту прибуття і до зважування вагон знаходився під охороню УВВО КДМК “Криворіжсталь”.

          В накладній зроблено відмітку про складання комерційного акту. Отже, під час прийняття вантажу за кількістю позивачем встановлена недостача вантажу.

Відповідно до пункту 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Так, згідно пункту 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За змістом пункту 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою. Зокрема, в силу п. ”а” ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судами встановлено, що вантаж надійшов без ознак втрати під час перевезення, отже, підстав для відповідальності залізниці немає.

За змістом пункту 37 Статуту залізниць України у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до пункту 24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, відповідати за заявленим позовом, враховуючи підстави заявленого позову, повинна особа, що є вантажовідправником.

Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, судовою колегією не приймаються до уваги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.

Договором № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної під’їзної колії, укладеним між позивачем та державним підприємством “Придніпровська залізниця” (пункт 6.1) передбачено, що вагони по під’їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний (станції призначення в спірній залізничній накладній) подаються на одну із колій приймально - відправочного парку станції Східно-Приймально-Відправна, яка включає станції Східна-Розвантажувальна, Східна-Сортувальна, Східна-Внутрішньозаводська. На коліях станції Східно-Приймально-Відправна здійснюється здавання і приймання вагонів у технічному і комерційному відношенні (абзац 2 пункт 6.3 договору), де у відповідності з пунктом 7 Правил видачі вантажів і пункту 23 Статуту залізниць України вантаж видається разом із накладною одержувачу. Після здійснення здавання вагонів подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто позивача (абзац 3 пункт 6.3 договору).

Правомірність перевірки кількості вантажу на станції Східно-Приймально-Відправна підтверджується також Єдиним технологічним процесом (ЄТП) роботи під’їзної колії КГГМК і станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний, узгодженим з державним підприємством “Придніпровська залізниця”. У відповідності до ЄТП на станції Східно-Приймально-Відправна залізниця утримує філії технічних і товарних контор станції примикання Кривий Ріг-Головний, які є складовою частиною обмінних пунктів, до складу яких входить відповідний штат прийомоздавачів, оглядачів вагонів позивача і залізниці, які здійснюють передачу і приймання вагонів на під’їзній колії позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ваги вантажу у вагоні № 65884306 здійснювалась на станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу і знаходиться на його під’їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що встановлено умовами договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної під’їзної колії, і підтверджується Єдиним технологічним процесом роботи під’їзної колії КГГМК і станції приймання  Кривий Ріг–Головний (про що свідчать штемпелі станції Кривий Ріг–Головний Придніпровської залізниці на комерційному акті АЭ № 022144/46 від 16.02.06), що не суперечить чинному законодавству України.

Позивачем наданий паспорт на його ваги, які знаходяться на під’їзних коліях на станції Східна-Сортувальна, відповідно до якого ваги перевірялись 11.01.06. Правила складання актів не передбачають обов’язкового занесення в комерційний акт свідчень про дату перевірки вагів.

Позивачем надане доручення на представника Бугаеву Л.Д. № 19-166юр від 01.09.06р. про  надання права на складання комерційного акту. Правила складання актів не передбачають зазначення у комерційному акті реквізитів доручення на представника вантажоодержувача. Комерційний акт підписаний посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність відомостей, зазначених у акті, та вантажовідправником, який приймав участь у прийманні вантажу, що відповідає вимогам пункту 10 Правил складання актів, а тому суд першої інстанції, а з цим погодився і апеляційний господарський суд правомірно визнав комерційний акт, як належний доказ, підтверджуючий недостачу по спірній відправці.

Оскільки, вантаж прибув у справному вагоні, навантаження у вагоні рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при перевезенні, маркування вантажу не порушено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд дійшли правильного висновку про покладання відповідальності за недостачу на вантажовідправника.

За таких обставин, наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального та  процесуального права, а тому не може  впливати  на правильність та  законність постановлених у даній справі  судового рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає судове рішення таким, що відповідає чинному законодавству України, підстави для скасування якого відсутні.

           Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” залишити без задоволення.

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року залишити без змін.        

Головуючий                                                                    І. Ходаківська                   

Судді                                                                             Т. Данилова

                                                                                                

                                                                                                  Г. Савенко