Єдиний унікальний номер 219/4755/15-ц Номер провадження 22-ц/775/611/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.,

суддів: Курило В.П., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 165 933 грн. 04 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 659 грн. 33 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35 441 грн. 35 коп. на термін до 11 жовтня 2012 року. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором станом на 18 травня 2015 року у відповідача виникла заборгованість розмірі 165 933 грн. 04 коп., яка складається з наступного: 30 233 грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом; 15 575 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 613 грн. 43 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 110 371 грн. 12 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 7 889 грн. 67 коп. – штраф (процентна складова). Тому позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ОСОБА_2) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального рішення, неналежну оцінку доказів, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів скарги позивач зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року.

Для обґрунтування позову він надав усі докази: виникнення правовідносин і наявність заборгованості.

ОСОБА_2 зазначив, що наявність рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави не перешкоджає ухваленню рішення відносно іншого позову Банку про стягнення заборгованості, оскільки предметом позову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було звернення стягнення на предмет застави.

Апелянт також зазначив, що у нього відсутня можливість виконати попереднє рішення суду. Вартість предмета застави значно нижча ніж заборгованість відповідача по кредиту.

Позивач звернув увагу, що, відповідно до роз’яснень, наданих в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, не виконане судове рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права Банку звернутися до суду з позовом про стягнення всієї непогашеної заборгованості.

В судове засідання апеляційного суду представник Банку не з’явився, але про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою (а.с. 184). В письмовій заяві представник Банку просив розглянути справу у його відсутності (а.с. 173).

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлений під розписку, однак в судове засідання не з’явився (а.с. 179).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, відповідно до положень п. п. 1, 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 2 ст. 309 ЦПК України передбачено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення привело до неправильного вирішення справи.

Ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у строк, встановлений договором. Боржник зобов'язаний виконати своє зобов'язання, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з копією договору № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35 441 грн.35 коп. на термін до 11 жовтня 2012 року (а.с.7-9). Розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені строки.

З розрахунку заборгованості за договором № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року станом на 18 травня 2015 року має заборгованість - 165 933грн.04 коп., яка складається з наступного: 30 233 грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом; 15 575 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 613 грн. 43 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 110 371 грн. 12 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 7 889 грн. 67 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.4-6).

18 травня 2009 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за договором № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року та просив накласти арешт на заставлене майно, що належить ОСОБА_1, а саме, - автомобіль ВАЗ (модель 210700-20, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: Y6D21070070015714, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.48-49, 50).

З копії ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року заява про забезпечення позову задоволена. Накладено арешт на все майно, що належить відповідачу в межах заявлених позовних вимог у розмірі 31617 грн. 73 коп., у тому числі, і на автомобіль ВАЗ (модель 210700-20, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: Y6D21070070015714, реєстраційний номер НОМЕР_1) (а.с.51).

З копії постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 18 жовтня 2013 року вбачається, що головним державним виконавцем ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції було звільнено з-під арешту майно: легковий автомобіль ВАЗ (модель 210700-20, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: Y6D21070070015714, реєстраційний номер НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року, що належить боржнику - ОСОБА_1 на підставі виконавчого листу №2-1886/2016 виданого 06 липня 2011 року.

Згідно з копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 жовтня 2013 року, головним державним виконавцем ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції було закінчено примусове виконання виконавчого листа №2-1886/2011 виданого 06 липня 2011 року у зв'язку з виконанням рішення суду.

З копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18 березня 2014 року вбачається, що було вилучено обтяження на легковий автомобіль ВАЗ (модель 210700-20, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: Y6D21070070015714, реєстраційний номер НОМЕР_1) на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту винесеного головним державним виконавцем відділу ДВС Артемівського МРУЮ 18 жовтня 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позивач не довів той факт, що діючим законодавством України передбачено право повторної вимоги стягнення заборгованості по кредитному договору з відповідача.

Суд зазначив, що у 2013 році ОСОБА_2 реалізував своє право щодо стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом вилучення у відповідача належного йому на праві власності заставленого майна – автомобіля ВАЗ (модель 210700-20, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: Y6D21070070015714, реєстраційний номер НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а тому й відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобов’язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно із статтею 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 ЦК Україна, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 2 ст. 550 ЦК України, проценти на неустойку не нараховуються.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які докази того, що транспортний засіб ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 був реалізований Банком чи державним виконавцем, відсутні. Не надав суду таких доказів і відповідач, як і акта про передачу транспортного засобу позивачу.

Отже, фактично звернення стягнення на предмет застави не було проведено. Доказів зворотного відповідач суду не надав.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 передбачено, що позивач не обмежений правом вибору механізму судового захисту, та може одночасно подавати позов як на звернення стягнення на предмет застави, так і позов на стягнення заборгованості.

Виходячи з наведеного, слід зробити висновок про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» має право на стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1, яка виникла станом 18 травня 2015 року.

Заборгованість відповідача перед Банком підтверджується розрахунком Банку за договором № GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1І, який відповідач не оспорював (а.с. 4-6).

У зв’язку з цим, ОСОБА_2 вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором у сумі 139 607 грн. 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 30 233 грн. 44 коп.; заборгованості по процентам - 15 575 грн. 38 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 613 грн. 43 коп., що виникла станом на 18 травня 2015 року, та пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що виникла станом по 13 квітня 2014 року, яка складає з урахуванням погашеної пені, в т.ч. списаної - 198 грн.06 коп., складає - 92 185 грн. 71 коп. (від пені - 110 371 грн. 12 коп., що виникла станом на 18 травня 2015 року, відраховується пеня - 18 185 грн. 41 коп., що виникла за період з 14 квітня 2014 року по 18 травня 2915 року), що виникла внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору, який не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості. Останнє підтверджується розрахунками заборгованості за кредитним договором, що нарахована ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 4 - 6, 173).

У відповідності до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 лютого 2015 року N 189-VIII, від 02 березня 2015 року N 222-VIII), на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає в Артемівському районі Донецької області, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

На підставі статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення штрафів необхідно відмовити.

Отже, оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, ухвалив помилкове рішення на неповно з’ясованих обставинах справи, без врахування всіх наявних доказів, з порушенням норм матеріального права, то на підставі ст. 309 ч.1 п.п. 1, 3 та 4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті вимог. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором GOAWAN70190092 від 11 жовтня 2007 року, що виникла станом на 18 травня 2015 року в сумі 139 607 грн. 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 30 233 грн. 44 коп.; заборгованості по процентам - 15 575 грн. 38 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 613 грн. 43 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що виникла по 13 квітня 2014 року - 92 185 грн. 71 коп.

Втім, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 штрафів в сумі 250 грн. (фіксована частина) та 7 889 грн. 67 коп. (відсоток від суми заборгованості) слід відмовити, оскільки штрафи з відповідача не підлягають стягненню з підстав, які наведені раніше.

Окрім цього, на підставі ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» слід стягнути судовий збір в розмірі 1396 грн. 07 коп. за подачу позову Банком та 1 536 грн. 68 коп. та за подачу ним апеляційної скарги, пропорційно від розміру задоволених вимог, що разом складає 2 932 грн.75 коп. (а.с. 1, 117).

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № GOAWAN 70190092 від 11 жовтня 2007 року в сумі 139 607 (сто тридцять дев’ять тисяч шістсот сім) грн. 96 коп., яка виникла станом на 18 травня 2015 року, що скалатається з: заборгованості за кредитом - 30 233 (тридцять тисяч двісті тридцять три) грн. 44 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 15 575 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 38 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 43 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що виникла по 13 квітня 2014 року - 92 185 (дев’яносто дві тисячі сто вісімдесят п’ять) грн. 71 коп.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 штрафів в сумі 250 (двісті п’ятдесят) грн. (фіксована частина) та 7 889 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 67 коп. (відсоток від суми заборгованості) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 2 932 грн. 75коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: