ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/1747/12

провадження № 1/753/16/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Скуби А.В.

суддів Сизової Л.А.

Заруби П.І.

секретаря Мовчан Ю.П.

з участю:

прокурора Ковальова А.В.

захисника ОСОБА_3

підсудних ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сімейкіне, Краснодонського району, Луганської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України, та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Краснодон, Краснодонського району, Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Приблизно в жовтні 2011 року, ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5, знаходячись в м. Краснодон, Луганської області, вирішили незаконно заволодіти транспортним засобом, застосовуючи насильство небезпечне для життя потерпілого та його вбивство з корисливих мотивів, з метою заволодіння транспортним засобом, для його подальшого продажу, з метою особистого збагачення.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно розробили план вчинення злочину, згідно якого вони мали намір за допомогою мережі «Інтернет» підшукати особу, яка бажає познайомитися для подальшого спілкування та має у власності транспортний засіб, після чого, вчинити вбивство власника та заволодіти автомобілем.

Реалізуючи спільний злочинний план, приблизно на початку листопада 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись в м. Краснодон Луганської області, в мережі «Інтернет», звернули увагу на ОСОБА_6, який був зображений на фотокартці поряд з автомобілем «Тойота Лексус», 2000 року випуску, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили незаконно заволодіти.

З цією метою ОСОБА_4 за допомогою мережі «Інтернет» почав спілкуватися з ОСОБА_6 та дізнався, що останній мешкає в місті Києві. В подальшому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 свій номер мобільного телефону та став спілкуватися з останнім за допомогою мобільного зв'язку.

14.11.2011 року ОСОБА_4, зателефонував ОСОБА_6, якому повідомив про те, що невдовзі він приїде до міста Києва та бажає зустрітися з ним для подальшого спілкування.

14.11.2011 року у вечірній час ОСОБА_4 з ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_2, виїхали з м. Краснодон Луганської області до міста Києва.

17.11.2011 року ОСОБА_4, діючи відповідно до розробленого спільно з ОСОБА_5 злочинного плану, знаходячись в місті Києві зателефонував ОСОБА_7 та домовився з ним про зустріч у вечірній час у торгівельно- розважальному центрі «Глобус», розташованому за адресою майдан Незалежності, 1 в місті Києві.

Того ж дня, приблизно о 19.00 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_2, прибули до торгівельно- розважального центру «Глобус», розташованого за адресою: майдан Незалежності, 1 в місті Києві, де ОСОБА_5 залишився в автомобілі, а ОСОБА_4 пішов до приміщення торгівельно-розважального центру, де біля входу в приміщення зустрівся з ОСОБА_7. Оскільки, останній прибув на зустріч без автомобіля, то ОСОБА_4 поспілкувавшись з ним деякий час та з'ясувавши технічні характеристики автомобіля «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1, знову домовився про зустріч. При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили зачекати коли ОСОБА_7 прибуде на зустріч на автомобілі «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1, щоб у подальшому незаконно заволодіти даним автомобілем.

19.11.2011 року приблизно о 18.00 год. ОСОБА_4 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 та запропонував зустрітися біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», який розташований по вул. Луговій, 12-В в місті Києві, повідомивши при цьому, що на зустріч він прибуде автомобілем «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1. Тоді, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, автомобілем НОМЕР_2 прибули до вказаного ОСОБА_7 місця, а саме до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», який розташований по АДРЕСА_4, де, приблизно о 22.00 год. зустрілись з ОСОБА_7

З метою доведення до кінця свого злочинного плану, діючи узгоджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись в салоні автомобіля НОМЕР_2, припаркованого біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», розташовано по вул. Луговій, 12-В в місті Києві, пред'явили до ОСОБА_7 вимогу передати їм ключі від автомобіля «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 та наказали сидіти тихо, маючи намір, у разі відмови ОСОБА_7 виконати їх вимоги, застосувати до останнього фізичне насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого та виказуючи своєю поведінкою погрозу у застосуванні такого насильства. Сприймаючи обстановку, що склалася як небезпечну для життя та здоров'я, а погрозу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як реальну, ОСОБА_7 передав останнім ключі від автомобіля «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1.

Одразу після цього, ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля НОМЕР_2, на задньому сидінні якого знаходився ОСОБА_7, а ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1, після чого вони направились в напрямку виїзду з міста Києва, щоб дорогою підшукати підходяще місце для позбавлення життя ОСОБА_7 Проїжджаючи вулицею Бориспільською в місті Києві, ОСОБА_4, побачивши з правого боку погано освітлену ділянку місцевості, з'їхав з проїжджої частини вулиці та спинивши автомобіль біля будинку АДРЕСА_5.

Керуючи автомобілем «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_5 слідував за автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 та в якому знаходився ОСОБА_7 і також зупинив автомобіль біля будинку АДРЕСА_5. В цей час, ОСОБА_7 вийшов з автомобіля НОМЕР_2 та спробував втекти, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_4 схопили його за руки та заштовхавши до салону автомобіля НОМЕР_2, посадили на заднє сидіння. З метою захисту від злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 став чинити опір та намагатися вийти з салону автомобіля.

Долаючи опір ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали наносити останньому удари руками в різні частини тіла, а ОСОБА_4, діючи умисно та спільно з ОСОБА_5, своєю лівою рукою, зігнутою в лікті, схопив ОСОБА_7 за шию і став стискати, перекриваючи тим самим ОСОБА_7 доступ повітря. Коли ОСОБА_7 у результаті злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратив свідомість, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою остаточного доведення до кінця свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті ОСОБА_7, дістали з підлоги біля заднього сидіння автомобіля клейку стрічку «скотч», та намотали її на голову ОСОБА_7, закривши тим самим отвори рота та носа, чим перекрили доступ повітря ОСОБА_7 та спричинили смерть останнього.

Після незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 та умисного вбивства ОСОБА_7, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою, групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою знищення слідів даного злочину, вирішили закопати тіло ОСОБА_7 в лісопосадці, яка знаходилась поряд. З цією метою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_2, на задньому сидіння якого знаходився труп ОСОБА_7, прослідували на територію Дарницького лісництва в місті Києві, де закопали труп останнього в землю на глибину приблизно 0,3-0,4 метра.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернулись до будинку АДРЕСА_5, де вони залишили автомобіль «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1. ОСОБА_5 сів за кермо даного автомобіля та направився до міста Бориспіль Київської області. В цей час ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_2 також направився до м. Бориспіль Київської області, де на автостоянці, розташованій по вул. Броварській, 54 в м. Борисполі Київської області залишив автомобіль НОМЕР_2 та разом з ОСОБА_5 автомобілем «Тойота Лексус», д.н.з. НОМЕР_1, направився до Луганської області, де розпорядились даним автомобілем на власний розсуд.

У заявку із незаконним заволодінням, автомобілем «Тойота Лексус», 2000 року випуску, бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 168000 гривень, в якому знаходились газово-балонне обладнання, вартістю 8000 тисяч гривень та портативний GPS-навігатор, вартістю 1600 гривень, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 177600 гривень.

Крім цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19.11.2011 року приблизно о 23.30, після незаконного заволодіння автомобілем «Тойота Лексус» д.н.з. НОМЕР_1, та умисного вбивства ОСОБА_7, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, в салоні автомобіля НОМЕР_2 виявили належні ОСОБА_7 мобільний телефон «Нокіа», телефон «Айфон», куртку та сумку, після чого з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, оглянули вміст сумки та виявивши там гаманець, що належав ОСОБА_9, викрали з нього гроші в сумі 400 доларів США, що станом на 19.11.2011 року складало 3193,8 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 таємно викрали та розпорядились на власний розсуд: мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 2000 гривень; телефоном «Айфон», вартістю 2000 гривень; курткою, вартістю 2000 гривень; сумкою, вартістю 2000 гривень, в якій знаходились ліки, серветки та гаманець ОСОБА_11, які матеріальної цінності не представляють та які ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викинули в лісопосадку по дорозі з міста Києва до міста Борисполя Київської області.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України не визнав та суду показав, що восени 2011 року, через мережу інтернет познайомився із ОСОБА_7, який писав йому повідомлення.

Дізнавшись про те, що він дизайнер та володіє автомобілем «Лексус», ОСОБА_4 вирішив заволодіти цим автомобілем та запропронував його ОСОБА_5 за 20 000 доларів США на, що останній погодився. На початку тижня прибдизно 19.11.2011 року взявши у ОСОБА_5 20 300 доларів США він на автомобілі «Део Ланос», який належав їм із ОСОБА_5 поїхав до Києва де зустрівся із ОСОБА_7. На першій зустрічі ОСОБА_7 був без автомобіля та вони домовилися про наступну зустріч на яку ОСОБА_7 повинен був приїхати на «Лексусі». Друга зустріч із ОСОБА_12 відбулася у суботу близько 21.00 год. Перед зустріччю йому зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що їде до Києва, однак автомобіля у нього ще не було та він виключив телефон. Зустрівшись із ОСОБА_7 вони сіли до автомобіля «Део Ланос» та ОСОБА_4 првідомив про те, що нібито ОСОБА_7 має борг перед певними людьми та для його погашення потрібно віддати автомобіль на, що останній не погодився. Вони поїхали на виїзд із м. Києва та в районі вул. Бориспільської заїхали у ліс де ОСОБА_13 витягнув ОСОБА_7 із машини та звязав йому руки, очі та рот скотчем, який був у його автомобілі та пішов до автомобіля, взяти сумку ОСОБА_7 в якій були документи на автомобіль. Коли він повернувся то ОСОБА_7 вже не дихав, і він злякавшись, сів у машину та поїхав до м. Києва. Увімкнувши телефон він зателефонував і зустрівся із ОСОБА_5 та передав останньому автомобіль «Лексус», документи та ключі. Після цього він попросив ОСОБА_5, який був за кермом «Лексуса» почекати його на заправці на виізді із м. Києва, а сам поїхав у ліс, викопав яму та закопав тіло ОСОБА_7.

Речі які знаходилися у сумці ОСОБА_7 він викинув у лісі.

Виїжджаючи із лісу у «Ланосі» згоріло щеплення, та він залишивши його на стоянці у м. Бориспіль, разом із ОСОБА_5 на автомобілі «Лексус» поїхали додому.

23.11.2011 року він вирішив поїхати у м. Київ для того, щоб відремонтувати і забрати «Ланос» та у поїзді був затриманий працівниками міліції, які грубо із ним поводилися, били, примушували давати протрібні їм пояснення.

Після того коли його доставили у міліцію його допитував слідчий та він дав непривдиві показання, оскільки на нього чинився тиск і він був змушений оговорити ОСОБА_14. З цих же підстав він давав неправдиві показання і при відтворенні обстановки та обставин події.

Умислу на вбивство ОСОБА_7 він не мав.

На досудовому слідстві, при допиті в якості обвинуваченого 03.03.2012 року, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та показав, що у нього не було умислу, направленого на вбивство ОСОБА_7 і у злочинну змову з ОСОБА_5, направлену на вбивство ОСОБА_7 він не вступав. Крім того, він не вступав з ОСОБА_5 у злочинну змову, направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом та не мав наміру застосовувати до ОСОБА_7 насильство, небезпечне для його життя та здоров'я. Також, він не мав наміру вчинювати крадіжку майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а лише розпорядився на власний розсуд речами, які залишилися в його автомобілі після вбивства ОСОБА_7 (т.4, а.с. 69-70)

При допиті в якості підозрюваного 25.11.2011 року ОСОБА_4 показав, що в жовтні 2011 року він та його товариш ОСОБА_5 вирішили заволодіти автомобілем для його подальшого продажу. При цьому, підходящий автомобіль вони шукали в мережі Інтернет, звертаючи увагу на сторінки Mail.ru та vkontakte.ru, де на фотокартках поряд з особою був зображений автомобіль.

Приблизно на початку листопада 2011 року він та ОСОБА_5 на сайті Mail.ru познайомились з хлопцем, який представився як ОСОБА_7. Вони звернули на нього увагу, оскільки на одній з фотокарток останній був зображений поряд з автомобілем марки «Lexus».

У процесі спілкування вони зрозуміли, що цей хлопець, яким виявився ОСОБА_7, поживає в місті Києві. Останній повідомив йому свій номер мобільного телефону і у подальшому телефонував йому кожного дня.

Він та ОСОБА_5 зрозуміли, що можна заволодіти автомобілем «Lexus», який як повідомив ОСОБА_7, належав йому.

13 чи 14 листопада 2011 року в телефонній розмові він повідомив ОСОБА_7, що скоро приїде до міста Києва.

14.11.2011 року він разом з ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_3, яким вони керували за довіреністю поїхали до міста Києва.

15.11.2011 року він зателефонував ОСОБА_7, повідомив, що знаходиться в місті Києві та запропонував зустрітися в торгівельному центрі «Глобус».

16.11.2011 року приблизно о 19.00 він та ОСОБА_5 поїхали до торгівельного центру «Глобус», де він пішов на зустріч з ОСОБА_7, а ОСОБА_5 залишився чекати на нього. Зустрівшись з ОСОБА_15 вони пішли до кафе, де спілкувались приблизно 3 години. Протягом цього часу він розпитував ОСОБА_7 про автомобіль «Lexus». Наприкінці розмови вони домовились про зустріч наступного дня.

На наступний день йому зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що він не можу прийти на зустріч та пообіцяв перетелефонувати. Він та ОСОБА_5 залишились в місті Києві та чекали на дзвінок ОСОБА_15, вирішивши, що коли останній приїде на зустріч автомобілем, то вони заволодіють даним транспортним засобом.

19.11.2011 року йому зателефонував ОСОБА_7, запропонував зустрітися біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», що розташований по АДРЕСА_6 та повідомив, що приїде на своєму автомобілі «Лексус».

Приблизно о 22.00 цього ж дня, він зустрівся з ОСОБА_7 біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12» та познайомив його з ОСОБА_5 В розмові він та ОСОБА_5 запропонували ОСОБА_7 показав їм місто, на що той погодився, після чого пересів до їх автомобіля «Део Ланос», а автомобіль «Лексус» залишив на автостоянці біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12». Вони катались містом та розпитували ОСОБА_7 про коло його знайомих та родичів, для того, щоб дізнатися, які будуть наслідки після того, як вони заволодіють автомобілем. Крім цього, вони стали пропонувати ОСОБА_7 роботу в місті Києві та представились власниками офісів, щоб відволікти увагу ОСОБА_7 Приблизно через годину вони повернулись на стоянку до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», де знаходився автомобіль «Лексус». Знаходячись в автомобілі «Део Ланос» він та ОСОБА_5 сказали ОСОБА_7, щоб він віддав їм ключі від автомобіля «Лексус» і сидів тихо. ОСОБА_7 передав їм ключі від автомобіля, після цього вони сказали йому, що не являються тими особами за кого себе видавали, і що їх попросила розібратися з ним знайома дівчина у якої він викрав телефон. Цю історію вони вигадали для того, щоб залякати ОСОБА_7, однак останній запропонував поїхати до цієї дівчини та розібратися в ситуації. Вони сказали, що для цього необхідно їхати в напрямку вул. Бориспільської в місті Києві. Він сів за кермо автомобіля «Лексус», а ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Део Ланос» на задньому сидінні якого сидів ОСОБА_15, після чого вони направились в напрямку вул. Бориспільської в місті Києві. Проїжджаючи даною вулицею, він помітив, що між житловими будинками та гаражами є темне місце і повернув туди. За ним проїхав і автомобіль «Део Ланос» під керуванням ОСОБА_5 Коли вони зупинились, то він сказав ОСОБА_15, що автомобіль «Лексус» залишиться у них в якості компенсації за ніби то викрадений ним мобільний телефон. ОСОБА_7 став сперечатися та вийшов з автомобіля «Део Ланос», за ним вийшов він та ОСОБА_5 ОСОБА_7 став намагатися втекти, але вони наздогнали його та знову посадили на заднє сидіння автомобіля «Део Ланос». Оскільки ОСОБА_7 став чинити опір та намагатися вирватися, то він та ОСОБА_5 стали бити ОСОБА_7 в різні частини тіла. В процесі бійки, він взяв ОСОБА_7 за шию своєю лівою рукою і став притискати. Через декілька хвилин ОСОБА_7 затих та перестав рухатися. Тоді він та ОСОБА_5 намотали на голову ОСОБА_7 клейку стрічку «скотч» і вирішили їхати до лісу, щоб заховати труп. З цією метою він сів за кермо автомобіля «Део Ланос», а ОСОБА_16 сів на пасажирське сидіння, тіло ОСОБА_7 знаходилось на задньому сидінні автомобіля. Заїхавши вглиб лісу, вони витягли тіло ОСОБА_7 з автомобіля. В цей час з ноги ОСОБА_7 злетів кросівок, який ОСОБА_5 викинув поміж дерев. Він зняв інший кросівок з ноги ОСОБА_7 і також викинув його. Він та ОСОБА_5 понесли тіло ОСОБА_7 вглиб лісу, де викопали руками яму, поклали туди труп ОСОБА_7, після чого засипали яму землею та листям дерев. Після цього, вони сіли до автомобіля «Део Ланос» та повернулись до того місця, де залишили автомобіль «Лексус». ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Лексус», а він залишився за кермом автомобіля «Део Ланос» і вони поїхали з міста Києва (т. 4, а.с. 11-16).

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України не визнав та суду показав, що займається купівлею-прожем автомобілів та давно знайомий із ОСОБА_4, який інколи допомагав йому шукати автомобілі.

Восени 2011 року ОСОБА_4 запропонував йому «Лексус» за 20 000 доларів США.

Так, як реальна ціна такої машини складала 25-28 000 доларів США він погодився та дав ОСОБА_4 20 000 доларів США. ОСОБА_4 поїхав на автомобілі «Део Ланос» на автобазар у м. Вінниця для того, щоб продати його та повинен був заїхати у м. Київ за автомобілем «Лексус». Через деякий час зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що «Ланос» він не продав та на деякий час залишиться у м. Київ. Він зателефонував своєму знайому та на автомобілі останнього поїхав у м. Київ для того, щоб забрати «Лексус». Приїхавши 19.11.2011 року до м. Києва, ввечері він зателефонував ОСОБА_4, однак телефон був вимкнений. Через декілька годин перетелефонував ОСОБА_4, вони зустрілися та поїхали на паркову ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_12» звідки він забрав автомобіль «Тойота Леккус», при цьому ОСОБА_4 передав йому ключі та документи на автомобіль, доручення пообіцяв зробити пізніше.

На виїзді із м. Києва ОСОБА_4 попросив його зачекати та на деякий час відлучився.

Повернувшись ОСОБА_4 повідомив про те, що у автомобілі «Део Ланос» згоріло щеплення та вони були змушені залишити його на стоянці у м. Бориспіль та на автомобілі «Тойота Лексус» поїхали додому.

24.11.2011 року у м. Малогвардійськ, невідомі йому люди пергородили йому дорогу та відкрили у нього вогонь. Залишивши автомобіль він втік та деякий час переховувався. Пізніше був затриманий працівниками міліції.

На досудовому слідстві при допиті у якості обвинуваченого 06.03.2012 року ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, показавши, що зазначених злочинів він не скоював та від дачі будь-яких показань відмовився (т. № 4, а.с. 153-154).

Будучи допитаним 09.12.2011 року в якості обвинуваченого ОСОБА_5 показав, що 08.12.2011 року він був затриманий в с. Ніконоровка Сватовського району Луганської області, де протягом останнього тижня проживав у своїх родичів. Він не проживав за місцем своєї реєстрації та постійного мешкання, оскільки в листопаді 2011 року, коли він їхав автомобілем «Лексус» виявив переслідування. Йому не було відомо хто саме та за що саме влаштував переслідування, тому побоюючись за своє життя, він поїхав до родичів, які проживали в с. Ніконоровка, де і став проживати. Автомобіль «Лексус» йому передав його знайомий ОСОБА_4, який пояснив, що він придбав даний автомобіль в місті Києва за 20 тисяч доларів США та попросив пофарбувати цей автомобіль для продажу. При цьому, на даний час йому не відомо де саме знаходиться цей автомобіль, оскільки, втікаючи від переслідування він залишив його в м. Малогвардійськ Луганської області в районі шахти «Молода».

Коли його 09.12.2011 року затримали працівники міліції, то пояснили йому, що він обвинувачується у вчиненні умисного вбивства і знаходиться в розшуку (т.4, а.с. 104-107).

У подальшому 06.02.2012 року та 24.02.2012 року ОСОБА_5 від дачі показань по суті поставлених йому запитань відмовлявся (т.4, а.с. 127-130; 139-140).

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудними у судовому засіданні, їх вина у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України у повній мірі доведена в ході судового слідства та підтверджується наступними доказами:

Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який будучи допитаним в судовому засіданні, у повній мірі підтвердив свої показання надані ним під час досудового слідства та суду показав, що у нього був син ОСОБА_11, який проживав в місті Києві протягом останніх трьох років та працював помічником дизайнера. 21.11.2011 року працівники міліції повідомили його про те, що його син зник, а 26.11.2011 року його запросили до моргу, де він впізнав тіло свого сина. Про те, що ОСОБА_7 було вбито він дізнався від працівників міліції, однак подробиці вбивства йому не відомі.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10, який будучи допитаним в судовому засіданні, у повній мірі підтвердив свої показання надані ним під час досудового слідства та суду показав, що він проживав в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_7 У його власності знаходився автомобіль НОМЕР_4, який він придбав в 2009 році за 21 тисячу доларів США та яким курував за довіреністю. Також вказаним автомобілем він дозволяв користуватися ОСОБА_7

В листопаді 2011 року ОСОБА_7 повідомив йому, що познайомився в мережі Інтернет з людьми, які пропонують йому роботу в місті Києві.

19.11.2011 року ОСОБА_7 сказав йому, що у нього призначена зустріч зі знайомими з м. Луганськ. Цього ж дня, у вечірній час, ОСОБА_7 сказав йому, що з'їздить за продуктами до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12» та візьме для цього його автомобіль «Lexus». ОСОБА_7 поїхав до магазину, взявши в нього 400 доларів США, а він лишився вдома. Через деякий час ОСОБА_7 йому кілька разів телефонував та повідомляв, що приїхав у магазин, а пізніше, що купив продукти. Приблизно о 23.30 йому на мобільний телефон прийшло повідомлення з телефонного номеру ОСОБА_7 з текстом «я скоро буду», що здивувало його, оскільки такий текст не був у його стилі написання смс. Приблизно о 01.44 20.11.2011 йому на мобільний телефон знову прийшло повідомлення з мобільного номеру ОСОБА_7 з текстом «не волнуйтесь я приеду все раскажу». Це повідомлення було зовсім не схоже на повідомлення, які зазвичай писав ОСОБА_7 тому він почав хвилюватися та постійно телефонував ОСОБА_7, однак ніхто не відповідав та він звернувся в міліцію, а в подальшому дізнався про те, що ОСОБА_7 було вбито, а автомобіль НОМЕР_4 викрадено.

Вчиненим злочином йому заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 180 793,8 гривень.

Свідок ОСОБА_17, 10.10.2012 року звернувся до суду із заявою про те, що він відмовляється від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України (т.6 а.с.86), а пізніше з власної ініціативи зявився до суду та показав, що його двоюрідний брат ОСОБА_5 на початку грудня 2011 року дійсно приїзджав до них у гості, однак не на автомобілі «Лексус», а на автобусі. Показання надані на досудовому слідстві не відповідають дійсності так, як вони надані в результаті психологічного тиску з боку працівників міліції.

При допиті на досудовому слідстві свідок ОСОБА_17, показав, що він проживає в АДРЕСА_7 разом зі своєю сім'ю.

02.12.2011 року до нього автомобілем «Lexus» приїхав його двоюрідний брат ОСОБА_5 Він запитав ОСОБА_5 звідки в нього цей автомобіль та яка його вартість, на що ОСОБА_5 відповів, що це не його справа. Він зрозумів, що ОСОБА_5 не бажає розмовляти на цю тему, тому питання відносно автомобіля ОСОБА_5 більше не ставив. Наступного дня ОСОБА_5 запитав його чи не має у нього гаража, де можна було б поставити автомобіль. Він відповів, що у його бабусі є гараж. Його мати ОСОБА_18 домовилась з бабусею про те, щоб поставити автомобіль у неї в гаражі. Після цього він поїхав, щоб подивитися на цей гараж і зрозумів, що автомобіль «Lexus» не зможе заїхати до цього гаража, про що повідомив ОСОБА_5 Наступного дня, коли він прокинувся, вийшов на подвір'я, то помітив, що автомобіля «Lexus» в дворі немає. Оскільки ОСОБА_5 знаходився вдома, він зрозумів, що він вивіз автомобіль в нічний час. При цьому ОСОБА_5 був чимось схвильований, тому він не став розпитувати його про місце знаходження даного автомобіля (т.1,а.с. 174-176).

Свідок ОСОБА_19 10.10.2012 року звернувся до суду із заявою про те, що вона відмовляється від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України (т.6 а.с.86), а пізніше зявилася до суду та показала, що її плимінник ОСОБА_5 на початку грудня 2011 року дійсно приїзджав до них у гості, однак не на автомобілі «Лексус», а на автобусі. Показання надані на досудовому слідстві не відповідають дійсності так, як вони надані в результаті психологічного тиску з боку працівників міліції.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_18, показала, що вона проживає в АДРЕСА_8 разом зі своєю сім'ю Приблизно 01.12.2011 року до неї за місцем мешкання автомобілем іноземного виробництва типу «джип» приїхав її племінник ОСОБА_5 та повідомив, що на нього намагались напасти, тому йому необхідно деякий час пожити у їхньому домі. Вона та її чоловік ОСОБА_20 запитали ОСОБА_5 кому належить даний автомобіль, на що той відповів, що він цей автомобіль купив, але де та у кого не уточнював. Того ж дня, ОСОБА_5 поставив даний автомобіль на території двору їхнього господарства. Наступного дня ОСОБА_5 запитав її та ОСОБА_20 чи можна поставити автомобіль в їх гараж, однак, автомобіль був завеликий для їх гаража. Після цього, ОСОБА_5 запитав чи не можуть вони підшукати гараж, де в він міг поставити цей автомобіль. Підходящого гаража вони не знайшли, тому, що автомобіль був великий. Після цього вони всі разом зайшли до будинку, а через деякий час ОСОБА_5 вийшов на подвір'я. Наступного ранку, коли вона вийшла на подвір'я, то побачила, що автомобіля на якому приїхав ОСОБА_5 в їх дворі немає. ОСОБА_5 знаходився вдома, але вона не стала запитувати його про те, де він подів автомобіль. Про те, що ОСОБА_5 розшукують працівники міліції за вчинення вбивства їй на той час не було відомо (т.1, а.с. 181-185).

Показаннями свідка ОСОБА_21, який будучи допитаним в судовому засіданні, у повній мірі підтвердив свої показання надані на досудовому слідстві, та суду показав, що працюючи на посаді оперуповноваженого ВКР Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві залучався до проведення оперативно-розшукових заходів, для встановлення осіб, які викрали автомобіль. Проведеними заходами було встановлено, що до вчинення злочину стосовно ОСОБА_7, який керував автомобілем та зник, причетні двоє осіб, мешканців Луганської області.

У подальшому був затриманий ОСОБА_4, який зізнався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 та викрадення автомобіля «Лексус», який під час відтворення обстановки та обставин події показав як саме вони вчинили злочин та вказав на місце захоронения трупа.

Пізніше він із своїми колегами прибули до міста Краснодон Луганської області, для розшуку автомобіля «Лексус» та затримання ОСОБА_5 та біля базару вони побачили автомобіль «Лексус», який знаходився в розшуку.

У автомобіль сідав раніше не знайомий ОСОБА_5, та вони автомобілем «Фольцваген Бора», рушили за автомобілем «Лексус» і деякий час супроводжували його. Проїжджаючи містом Молодогвардійсь, ОСОБА_5 помітив переслідування та став намагатися втекти. В результаті переслідування затримати ОСОБА_5 не видалось та він був оголошений у розшук.

Показаннями свідка ОСОБА_22, який будучи допитаним у судовому засіданні, у повній мірі підтвердив свої показання надані на досудовому слідстві та суду показав, що працючи на на посаді оперуповноваженого ВКР Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві брав участь у оперативно-розшукових заходах по встановленню осіб які причетні до зникнення автомобіля та особи яка керувала ним.

У результаті проведених заходів був затриманий ОСОБА_4, який зізнався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 та викрадені автомобіля «Лексус» яке ним вчинено із ОСОБА_5 та показав обставини вчинення злочину та місце захоронения трупа під час відтворення обстановки та обставин події.

Після цього у м.Краснодон Луганської області, він разом із своїми колегами намагався затримати ОСОБА_5, який сів у автомобіль «Лексус», але після того, як побачив, що вони за ним слідують, зміг втекти залишивши автомобіль.

У подальшому ОСОБА_5 було оголошено в розшук та затримано.

Показаннями свідка ОСОБА_23, який будучи допитаним в судовому засіданні, у првній мірі підтвердив показання надані ним на досудовому слідстві та суду показав, що працюючи на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням автотранспортом ВКР Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві дізнався про те, що до Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві звернувся громадянин із заявою про те, що його знайомий поїхав з дому автомобілем «Лексус» та не провернувся.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що до вчинення злочину причетні мешканці Луганської області, один із яких, а саме ОСОБА_4 пізніше був затриманий та зізнався у вчиненні умисного вбивства та викрадені автомобіля та розповів і показав при відтворенні обстановки та обставин події, що він ці злочини вчинив із ОСОБА_5

Після цього, він із своїми колегами прибули до міста Краснодон Луганської області, для того, що розшукати автомобіль «Лексус» та ОСОБА_5 Через деякий час автомобіль був знайдений та вони побачили, що до нього сідає ОСОБА_5 Було прийнято рішення вести спостереження за ОСОБА_5 та пізніше його затримати, однак після того коли він побачив супровід то залишив автомобіль та зміг втекти.

Показаннями свідка ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які будучи допитаними в судовому засіданні, у повній мірі підтвердили свої показання надані ними під час досудового слідства та надали суду показання аналогічні показам свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду показав, що працюючи слідчим Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві у нього в провадженні перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яку провівши деякі слідчі дії він передав до ГУМВС України у м. Києві.

ОСОБА_4, який був затриманий першим, добровільно зізнався у вчиненому дав зізнавальні показання та розказав і показав при відтворенні обстановки та обставин подіїх, як вони разом із ОСОБА_5 вбили ОСОБА_7 та заволоділи автомобілем «Лексус». При обох слідчих діях брав участь захисник. Буд-який тиск на ОСОБА_4 не чинився, показання він давав добровільно, тілесних ушкоджень на ньому він не пам'ятає. Щодо того, що у протоколах допиту свідків зазначено одна дата та час то це є технічною помилкою, так як деякі свідки допитувалися в один день, один після одного.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 суду показав, що брав участь разом із своїм знайомим ОСОБА_28 у якості понятих при відтворенні обстановки та обставин події. На автобусі вони похїали на вул. Бориспільську в м. Києві де в лісі було знайдено труп ОСОБА_7

Будь-якого тиску на підсудного здійснено не було та він все розповідав і показував добровільно.

Також свідок зазначив, що являється знайомим ОСОБА_10, однак жодним чином не зацікавлений у результатах розгляду кримінальної справи, а лише був понятим, засвідчував те, що бачив шляхом проставлення своїх підписів у протоколах які складалися.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що 25.11.2011 року був запрошений працівниками міліції у якості понятого при проведенні слідчих дій по розкриттю вбивства ОСОБА_7

На місце де відбулося вбивство та де був закопаний труп ОСОБА_7 вони їхали на автобусі разом із слідчим та ОСОБА_4

Прибувши на місце, як він пригадує на вул. Бориспільську де були якісь гаражі ОСОБА_4 розповів як все було та показав куди йти до місця де закопаний труп. Йдучи по лісопосадці обвинувачений розповідав та коментував як все відбувалося. На місці на яке вказав ОСОБА_4 було знайдено труп ОСОБА_7

Також свідок зазначив, що із потерпілим ОСОБА_10 він перебуває у дружніх відносинах.

Будь-якої зацікавленості у результатах розгляду кримінальної справи не має. Понятим погодився бути добровільно та своїми підписами у документах які складалися сумлінно та чесно засвідчив факти які у них вказані.

Крім показань підсудних, потерпілих та свідків, вина ОСОБА_4, та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується:

Протоколом усної заяви про злочин від 20.11.2011 року, згідно якої ОСОБА_8 повідомив про те, що ОСОБА_7 19.11.2011 року поїхав з дому автомобілем «Lexus LX 470» та не повернувся (т.1, а.с. 45).

Протоколами огляду місця події від 20.11.2011 року, згідно яких оглянуто квартиру АДРЕСА_1, звідки пішов та не повернувся ОСОБА_7, де вилучено один слід пальця руки, зубну щітку, гребінець, сліди пальців рук, стакан, пару кросівок, 13 аркушів формату А-4 (т.1, а.с.48-52; 53-73).

Протоколом огляду місця події від 24.11.2011 року згідно якого оглянуто автомобіль «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_8, який знаходився за адресою: АДРЕСА_9 та вилучено мікрооб'єкти з заднього сидіння автомобіля, рукавичку, інструкцію з використання стартового пакету МТС, моток клейкої стрічки типу «скотч», металеву пластину з номерним знаком НОМЕР_7, сухий листок з дерева, килимок з багажника автомобіля (т.1, а.с.75-82).

Протоколом огляду місця події від 25.11.2011 року, згідно якого в приміщення Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 20, оглянуто речі ОСОБА_4 та вилучено рюкзак, два ключі, портмоне з пластиковими картками, два мобільні телефони, дві сім-карти та документи на автомобіль НОМЕР_2. (т.1, а.с.83-89).

Протоколом огляду місця події від 25.11.2011 року, згідно якого оглянуто труп ОСОБА_7, який знаходився закопаним на території Дарницького лісництва в місті Києві, в місці на яке вказав ОСОБА_4 (т.1, а.с. 90-95).

Протоколом виїмки від 27.11.2011 року, згідно якого з автостоянки розташованої за адресою: АДРЕСА_9, вилучено автомобіль НОМЕР_2 (т.1, а.с. 97-100).

Протоколом огляду та вилучення від 26.11.2011 року, згідно якого у приміщенні моргу № 2 по вул. П.Запорожця, 26 в м. Києві вилучено джинси, пасок, шкарпетки, футболку, реглан, спідню білизну, лосини, в яких був одягнений труп ОСОБА_7 (т.1, а.с. 101-102).

Протоколом огляду та вилучення від 26.11.2011 року, згідно якого в приміщенні моргу № 2 по вул. П.Запорожця, 26 в м. Києві вилучено зрізи нігтьових пластин трупа ОСОБА_7 (т.1, а.с. 103).

Протоколом огляду місця події від 27.11.2011 року, згідно якого оглянуто ділянку місцевості на території Дарницького лісництва в місті Києві, де було виявлено труп ОСОБА_7 та вилучено 4 зразки ґрунту (т.1, а.с. 104-109).

Протоколом впізнання трупа невідомого від 26.11.2011 року, згідного якого ОСОБА_29 у трупі невідомого чоловіка впізнав свого сина ОСОБА_7 (т.1, а.с. 132).

Протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 21.12.2011 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 серед пред'явлених йому для впізнання кросівок, в кросівках, вилучених 25.11.2011 року під час відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_4, впізнав кросівки, в які був одягнений ОСОБА_7 в день зникнення (т.1, а.с. 164-166).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису від 25.11.2011 року, та самим відеозаписом під час якого підозрюваний ОСОБА_4, в присутності понятих та адвоката, розповів та показав на місцевості, за яких обставин ним та ОСОБА_5 було вчинено умисне вбивство ОСОБА_7, а також показав де саме вони закопали труп ОСОБА_11 (т.4, a.c. 17-22).

Протоколом огляду документів, згідно якого оглянуто роздруківки телефонних дзвінків абонентських номерів НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» за період з 15.10.2011року по 10.12.2011 року, які були вилучені у ПрАТ «МТС Україна» на підставі постанови Апеляційного суду м. Києва від 18.01.2012 року, згідно яких встановлено телефонні зєднання між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Зокрема, встановлено неодноразові телефонні зєднання між абонетським НОМЕР_15, який належить ОСОБА_4 та абоненським НОМЕР_16, який належить потерпілому ОСОБА_7 (т.3 а.п.150-152), які підтверджують показання ОСОБА_4 надані під час допиту у якості підозрюваного від 25.11.2011 року та при відтворенні обстановки та обставин події від 25.11.2011 року, проте, що ОСОБА_4 зізвонювався із ОСОБА_7 в тому числі і 19.11.2011 року о 21.58 год. знаходячись за адресою:АДРЕСА_10 ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_12», тобто в місці де, зі слів ОСОБА_4, вони зустрілися із ОСОБА_7 перед вбивством.

Також телефонні зєднання між абоненськими НОМЕР_17, НОМЕР_11, які належить ОСОБА_4 та між абоненськими НОМЕР_18, НОМЕР_12 які належить ОСОБА_5, підтверджують, що починаючи із 16.11.2011 року і до моменту вчинення злочину, як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 перебували у м. Києві, що у повному опсязі спростовує показання підсудного ОСОБА_5 про те, що він приїхав у м. Київ 19.11.2011 року, та підтверджує показання підсудного ОСОБА_4 від 25.11.2011 року надані ним якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події, про те, що вони із ОСОБА_5 приїхали до м. Києва разом та разом вчинили вбивство потерпілого ОСОБА_7 (т.3, а.с.80-152).

Детальний аналіз телефонних зєднань між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.3, а.с.80-152), підтверджує те, що до 16.11.2011 року, як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 знаходилася у Луганській області. З 16.11.2011 року до 20.11.2011 року обоє підсудних знаходилися у м. Києві. Після 20.11.2011 року, знову ж таки, і ОСОБА_4. і ОСОБА_5 знаходилися у Луганській області, що є однозначним підтвердженням правдивості та істиністі показань ОСОБА_4 під час допиту у якості підозрюваного та під час відтворення обстановки та обставин події.

Протоколом огляду документів, згідно якого оглянуто роздруківку телефонних дзвінків абонентського номеру НОМЕР_19 оператора мобільного зв'язку ТОВ «ACTEЛІТ» за період з 15.10.2011 року по 10.12.2011 року, яку було вилучено у ТОВ «АСТЕЛІТ» на підставі постанови Апеляційного суду м. Києва від 18.01.2012 року, згідно якої встановлено телефонні зєднання між ОСОБА_5, ОСОБА_4 після вчинення злочину (т.3, а.с. 155-162).

Протоколом огляду документів, згідно якого оглянуто роздруківку телефонних дзвінків абонентського номеру НОМЕР_20 оператора мобільного зв'язку ЗАТ „Kyivstar GSM" за період з 15.10.2011 року по 10.12.2011 року, яку було вилучено у ЗАТ „Kyivstar GSM" на підставі постанови Апеляційного суду м. Києва від 18.01.2012 року, згідно якої встановлено зв'язок між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та місце знаходження ретранслятору в зоні дії яких знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після вчинення злочину (т.3, а.с. 165-174).

Речовими доказами, а саме: парою чоловічих кросівок; сім-карткою оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР» серійний номер НОМЕР_21; сім- карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» серійний номер НОМЕР_22; мобільним телефоном «Самсунг», ІМЕІ НОМЕР_23, сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» № НОМЕР_25; мобільним телефоном «Нокія», ІМЕІ НОМЕР_24, матерчатою рукавичкою, інструкцію до стартового пакету МТС із зазначенням абонентського номеру НОМЕР_26, мотком клейкої стрічки типу «скотч», матерчатом килимком, 4 зразками ґрунту; мікрооб'єктами з заднього сидіння автомобіля; одягом з трупа ОСОБА_7; клейкою стрічкою типу «скотч», якою було обмотано голова та обличчя трупа ОСОБА_30, які знаходяться на зберіганні в камері схову ГУМВС України в Києві (т.2, а.с. 194-195; 214-226).

Свідоцтвом НОМЕР_27 про реєстрацію транспортного засобу марки DEWOO LANOS, 1,5, реєстраційний номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_31; довіреністю від імені ОСОБА_31 про уповноваження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпоряджатися автомобілем НОМЕР_6; страховим полісом № НОМЕР_28 на ім'я (ОСОБА_31 щодо страхування автомобіля НОМЕР_6; висновком спеціаліста з комплексного дослідження транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_31, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т.2, а.с. 214-218).

Автомобілем «DAEWOO Lanos», 2001 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5, №- шасі НОМЕР_29, який зберігається на території Подільському РУ ГУМВС України в місті Києві (т.3, а.с. 3).

Висновком судово-медичної експертизи № 150/2934/2 від 17.02.2012, згідно якого смерть ОСОБА_7 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа стороннім тілом (липкою стрічкою), що підтверджується наявністю на голові трупа липкої прозорої стрічки, що повністю закриває отвори носа та рота, ознаками здуття легенів, набряком легенів, крапковими крововиливами у сполучнотканинні оболонки очей, шкіру обличчя, шиї, миски нирок, округлими крововиливами на поверхні серця та легенів, рясністю трупних тлям, блідістю шкіри носо-губного трикутника та навколо рота на тлі синюшності шкіри обличчя, переважно підвищеним кровопостачанням внутрішніх органів, рідким станом крові в сідинах, даними гістологічного дослідження. Закриття отворів рота та носа, як вид механічної асфіксії, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7

Смерть ОСОБА_7 настала не менше ніж за дві-три доби до судово- медичного дослідження трупа в морзі (26.11.2011) та могла настати в період часу вказаного в постанові (19.11.2011 в період часу з 22.00 до 23.59) (т. 2, а.с. 14-25).

Висновком грунтознавчої експертизи № 1803/х від 29.12.2011 року, згідно якого речовини, які виявлені на кінчиках пальців долонної сторони перчатки, яка вилучена 24.11.2011 року з багажнику автомобіля НОМЕР_2, є не карбонатним піском зеленувато-коричневого кольору та мають спільну родову належність зі зразком ґрунту № 1, вилученому 27.11.2011 року з ями на території Дарницького лісництва за 1 км. від Бориспільського шосе та за 150 м. від вул. Бориспільська в місті Києві (т.2, а.с. 97-103).

Висновком судово-хімічної експертизи № 550хс від 10.02.2012 року, згідно якого на плівці, на яку вилучались мікрооб'єкти під час огляду місця події з заднього сидіння автомобіля НОМЕР_2, виявлено близько 14 довго ворсових об'єктів коричневого кольору, що зовнішньо нагадують волосини та нашарування текстильних волокон неоднакових за кольором та різної природи, а саме: волокна вовни, бавовни та хімічні волокна.

На плівці, на яку вилучались мікрооб'єкти під час огляду місця події з заднього сидіння автомобіля НОМЕР_2, вилучено 145 текстильних волокон. Серед вилучених волокон виявлено 26 волокон бавовни помаранчевого кольору, які мають спільні родові ознаки з волокнами, що входять до складу джемпера ОСОБА_7 та виявлено 18 волокон бавовни темно-синього кольору з переходом в сині та білі кольори, які мають спільні родові ознаки з волокнами, що входять до складу брюк ОСОБА_7, в які він був вдягнений на момент вчинення вбивства та які вилучені 26.11.2011 року в приміщенні моргу № 2 (т.2, а.с. 116-127).

Висновком амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної і наркологічної експертизи № 1314 від 27.12.2011 року, згідно якого ОСОБА_4 у період часу до якого відноситься інкримінована йому дія, якою-небудь психічною хворобою, тимчасовим розладом психічної діяльності чи іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом тоді міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_4 на даний час також психічно здоровий і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними.

ОСОБА_4 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

ОСОБА_4 хронічним алкоголізмом чи якою-небудь наркоманією не страждає.

ОСОБА_4, як невиявляючий якої-небудь наркотичної чи алкогольної залежності, не потребує застосування до нього з даного приводу яких-небудь заходів медичного характеру.

ОСОБА_4 за своїм психічним станом може приймати участь в слідчих діях; спроможний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них вірні показання.

В період інкримінованого діяння ОСОБА_4 не перебував в стані фізіологічного афекту.

ОСОБА_4 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво впливають на його поведінку, в тому числі і в період інкримінованого діяння.

ОСОБА_4 не виявляє ознак підвищеної навіюваності або схильності до фантазування, він самостійний в своїх судженнях та поведінці. За рівнем психічного розвитку та за наявних індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_4 здатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та може давати відповідні показання (т.2, а.с. 166-167).

Висновком амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної і наркологічної експертизи № 1320 від 29.12.2011, згідно якого ОСОБА_5 у період часу до якого відноситься інкримінована йому дія, якою-небудь психічною хворобою, тимчасовим розладом психічної діяльності чи іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом тоді міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_5 на даний час також психічно здоровий і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними.

ОСОБА_5 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

ОСОБА_5 хронічним алкоголізмом чи якою-небудь наркоманією не страждає.

ОСОБА_5, як невиявляючий якої-небудь наркотичної чи алкогольної залежності, не потребує застосування до нього з даного приводу яких-небудь заходів медичного характеру.

ОСОБА_5 за своїм психічним станом може приймати участь в слідчих діях; спроможний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них вірні показання.

В період інкримінованого діяння ОСОБА_5 не перебував в стані фізіологічного афекту.

ОСОБА_5 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво впливають на його поведінку, в тому числі і в період інкримінованого діяння.

ОСОБА_5 не виявляє ознак підвищеної навіюваності або схильності до фантазування, він самостійний в своїх судженнях та поведінці. За рівнем психічного розвитку та за наявних індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_5 здатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та може давати відповідні показання (т.2, а.с. 166-167).

Оцінюючи зібрані по кримінальній справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, які їм інкриміновано знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства.

До показань підсудного ОСОБА_4 про те що умислу на вбивство ОСОБА_7 він не мав та не вчиняв злочини разом із ОСОБА_5, а також до показань ОСОБА_5 про те, що він не має ніякого відношення до вчинених злочинів, суд ставиться критично та не бере їх до уваги, оскільки вони у повному опсязі спростовуються комплексом чітких, зрозумілих, послідовних, логічних, достатніх та таких, що співсвтавляються між собою та доповнюють один одного доказів у кримінальній справі.

Зокрема, вказані показання спростовуються показаннями ОСОБА_4 від 25.11.2011 року у якості підозрюваного (т.4 а.с.11-16) та протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.11.2011 року із ОСОБА_4, який чітко, зрозуміло та повно розказав як вони разом із ОСОБА_5 вчинили вбивство ОСОБА_7 та заводіли автомобілем «Лексус» та речами які були із останнім.

Покладаючи у основу вироку разом із іншими доказами по кримінальній справі зізнавальні показання ОСОБА_4 отримані під час досудового слідства та оцінюючи заяви підсудного, що ці показання ним були надані в результвті психологічного та фізичного тиску з боку працівників міліції, суд враховує те, що на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015 року (т.7 а.с.66-67) була проведенна перевірка заяв підсудногто ОСОБА_4, в рузальтаті якої заяви підсудного свого підтвердження не знайшли (т.7 а.с.197-199).

Разом із цим, оцінюючи вказані показання ОСОБА_4, суд враховуєж те, що допит у якості підозрюваного 25.11.2011 року (т.4 а.с.11-16), та відтворення обстановки та обставин події від 25.11.2011 року (т.4 а.с.17-22) було проведено із участю захисника, а відтворення, крім цього, з участю ще й двох понятих, що виключає можливість застосування до ОСОБА_4 будь-якого тиску, і саме ці показання суд вважає істиними.

Крім цього сам підсудний ОСОБА_4 не заперечував у судовому засіданні, що ним було вчинено вбивство ОСОБА_7, а труп закопано, отже і ці показання здобуті уже в судовому засіданні частково підтверджують показання надані ним під час допиту у якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події. Фактично змінені ним показання в судовому засіданні стосуються лише участі у вчиненні злочинів ОСОБА_32

Така позиція, на думку суду є способом захисту та спрямована, виключно на помякшення кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Також показання ОСОБА_4 отримані в результаті допиту його у якості підозрюваного 25.11.2011 року (т.4 а.с.11-16), та відтворення обстановки та обставин події від 25.11.2011 року (т.4 а.с.17-22), як суд уже зазначав є послідовними, логічними чіткими та детальними, у тому числі, щодо вчинення злочину саме із ОСОБА_5, та надані дуже точно двічі, при допиті у якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події, що виключає можливість отримання їх у результаті тиску з боку працівників міліції та підтверджує їх правдивість.

Разом з тим, не витримують жодної критики і показання підсудного ОСОБА_5 про те, що він приїхав до м. Києва 19.11.2011 року та немає жодного відношення до вчинених злочинів, оскільки такі показання окрім показань ОСОБА_4 у якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події, повністю спростовуються телефонними зєднаннями між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мали місце з 16.11.2011 року по 20.11.2011 року у м. Києві, із привязкою до ретрансляторів у м. Києві (т.3 а.с.80-152).

Також оцінюючи показання свідків ОСОБА_17, та ОСОБА_19 про те, що допит на досудовому слідстві був проведений у результаті застосування до них з боку працівників міліції психологічного тиску, суд виходить із того, що на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 28.04.2014 року (т.6, а.с.200-201) була проведена перевірка цих фактів, та у відповідності до висновку від 31.07.2014 року (т.7, а.с.12-15) у діях працівників міліції не виявлено порушення чинного законодавство.

Разом із тим, покладаючи в основу вироку разом із іншими доказами у кримінальній справі, саме показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_33 отримані на досудовому слідстві, суд бере до уваги те, що вони являються родичами підсудного ОСОБА_5 та намагаються допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Також суд враховує те, що вони спочатку звернулися до суду із заявою про відмову від дачі показань на підставі ст.63 КК України (т.6 а.с.78), а пізніше самостійно - з власної ініціативи з`явилися до суду та надали показання, однак протилежні тим, які надавали на досудовому слідстві, тому таким діям свідків праіцівниками поліції повинна бути надана окрема правова оцінка.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується поза розумним сумнівом, комплексом, достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.289 КК України, як некзаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого та погрозою застосування такого насильства, також дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, крім цього дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.289 КК України, як некзаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого та погрозою застосування такого насильства, також дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, крім цього дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу підсудного, а саме те, що він раніше не судимий до кримінальної відповідальності притягується вперше, не одружений, не працює, має середню-спеціальну освіту, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання харектирузується формально-позитивно, своєї вини у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України не визнав.

Також вирішуючи питання, щодо виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує, те що злочини вчинені ОСОБА_4 проти життя та здоровя особи, які Конституція України відносить до найвищих соціальних цінностей, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також проти власності, які є умисними, та два із них є особливо тяжкими, крім цього суд бере до уваги той факт, що у результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 настав найтяжчий, незворотній та непоправний наслідок - у виді смерті людини, тому покарання йому слід приначити у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.3 ст.289, ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України та на підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупності злочинів необхідно визначити шляхом часткового складання покарань, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу підсудного, а саме те, що він раніше не судимий до кримінальної відповідальності притягується вперше, не одружений, не працює, має вищу освіту, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується формально позитивно, своєї вини у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України не визнав.

Також вирішуючи питання, щодо виду та міри покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує, те що злочини вчинені ОСОБА_5 проти життя та здоровя особи, які Конституція України відносить до найвищих соціальних цінностей, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також проти власності, є умисними, та два із них є особливо тяжкими, крім цього суд бере до уваги той факт, що у результаті злочинної діяльності ОСОБА_5 настав найтяжчий, незворотній та непоправний наслідок - у виді смерті людини, тому покарання йому слід приначити у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.3 ст.289, ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України та на підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупності злочинів необхідно визначити шляхом часткового складання покарань, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

Цивільний позов підлягає до задоволення у повному опсязі.

Судові витрати слід стягнути із підсудних.

Питання речових доказів слід вирішити у порядку передбаченому ст.81 КПК України в редакції 1960 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст,65,66,67,70 КК України, ст.ст. 321, 323-324 КПК 1960 року, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності;

за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності;

за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_4 паризначити у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання ОСОБА_4 зарахувати попереднє ув'язнення з розрахунку, один день попереднього увязнення - два дні позбавлення волі, відраховуючи початок строку відбування покарання із 25.11.2011 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.289, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності;

за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності;

за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_5 паризначити у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання ОСОБА_5 зарахувати попереднє ув'язнення з розрахунку, один день попереднього увязнення - два дні позбавлення волі, відраховуючи початок строку відбування покарання із 09.12.2011 року.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 180 793 гривні 80 копійок матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави 703, 24 грн. - за проведення експертизи № 1106 мб від 12.01.2012 року (т.2 а.с.36-38), 984,48 грн. - за проведення експертизи №1107 мб від 15.01.2012 року (т.2 а.с.48-50), 703,20 грн. - за проведення експертизи № 1108 мб від 12.01.2012 року (т.2 а.с.60-62), 843,84 грн. - за проведення експертизи №1109 мб від 15.01.2012 року (т.2 а.с.72-74), 562,56 грн. - за проведення експертизи №1119 мб від 19.01.2012 року (т.2 а.с.82-84), 930,24 грн. - за проведення експертизи №1803/х від 29.12.2011 року (т.2 а.с.96-101), 1015,20 грн. - за проведення експертизи №550 хс від 10.02.2012 року (т.2 а.с.116-120), 225,12 грн. - за проведення експертизи №676 від 28.11.2011 року (т.2 а.с.133-136), 225,12 грн. - за проведення експертизи №685 від 28.11.2011 року (т.2 а.с.142-144), 562,80 грн. - за проведення експертизи № 1/д від 24.02.2012 року (т.2 а.с.153-156).

Речові докази: пару чоловічих кросівок (т.2, а.с. 194-195) - передати родичам ОСОБА_7, а у разі їх відмови - знищити, сім-картку оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР» серійний номер НОМЕР_21; сім-картку оператора мобільного зв'язку «МТС» серійний номер НОМЕР_22; матерчату рукавичку, інструкцію до стартового пакету МТС із зазначенням абонентського номеру НОМЕР_26, моток клейкої стрічки типу «скотч», матерчатий килимком, 4 зразками ґрунту; мікрооб'єкти з заднього сидіння автомобіля; одягом з трупа ОСОБА_7; клейку стрічку типу «скотч», якою було обмотано голова та обличчя трупа ОСОБА_30, які знаходяться на зберіганні в камері схову ГУМВС України в Києві (т.2, 214-226) - знищити, мобільний телефоном «Самсунг», ІМЕІ НОМЕР_23, сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» № НОМЕР_25; мобільний телефоном «Нокія», ІМЕІ НОМЕР_24 (т.2, 214-226) - конфіскувати в жохід держави.

Свідоцтво НОМЕР_27 про реєстрацію транспортного засобу марки DEWOO LANOS, 1,5, реєстраційний номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_31; довіреністю від імені ОСОБА_31 про уповноваження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпоряджатися автомобілем НОМЕР_6; страховим полісом № НОМЕР_28 на ім'я (ОСОБА_31 щодо страхування автомобіля НОМЕР_6; висновком спеціаліста з комплексного дослідження транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_31, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т.2, а.с. 214-218) - знищити.

Автомобіль «DAEWOO Lanos», 2001 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5, №- шасі НОМЕР_29, який зберігається на території Подільському РУ ГУМВС України в місті Києві (т.3, а.с. 3) - конфіскувати в дохід дножави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими - в той же строк з дня отримання ним копії вироку.

Головуючий суддя :

Судді: