П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2016 Справа №607/3106/16-а

Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Воробель Н.П.;

при секретарі Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до батальйону УПП в Тернопільській області БПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

за участі:

позивача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому заявляє вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 965626 від 18 березня 2016 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що жодного правопорушення не вчиняв, оскільки увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, здійснив вимушену зупинку, в зв’язку з погіршенням стану здоров’я пасажира – його вагітної дружини. Дружина пішла у аптеку, а він залишився в автомобілі, саме тоді до нього і підійшли працівники поліції та винесли спірну постанову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 зазначені вимоги підтримали із вказаних у позові мотивів.

Представник відповідача – Управління патрульної поліції в м. Тернополі ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнала, проти його задоволення заперечила, вказала, що постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства. Також остання пояснила, що позивач у зазначений в постанові час та місці порушив вимоги дорожнього знаку «Зупинку заборонено»; стверджуючи, що зупинився вимушено, не надав цьому жодних доказів. Сам той факт, що його дружина вагітна не може свідчити про незадовільний стан її здоров’я. Враховуючи поведінку ОСОБА_1 інспектор Кучер Т.М. викликала підмогу, – інспектора Сидорко Юрія Дмитровича, котрий і виніс спірну постанову. Протягом усього часу складення вказаної постанови, а це близько 30 хв., позивач та його дружина декілька разів змінювали свої пояснення щодо причини зупинки.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 965626 від 18 березня 2016 року, ОСОБА_1 18 березня 2016 року, керуючи автомобілем марки БМВ 730, н.з. ВО 7077 АО, в м. Тернопіль по вул. Руська, 23 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом – ч. 1 ст. 7 КУпАП.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 3.34 розділу 33 («Розділові знаки») ПДР визначено, що у зоні дії знака «Зупинка заборонена» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Позивач не заперечує факту зупинки керованого ним транспортного засобу в зоні дії вказаного знаку, однак стверджує, що така зупинка була вимушеною і пов’язаною з незадовільним фізичним станом його пасажира – дружини, ОСОБА_4.

Вимушена зупинка, згідно ПДР, це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, зокрема як пасажир.

Отож, пасажир є учасником дорожнього руху і у разі наявності небезпеки, яка спричинена його станом, ПДР допускають можливість здійснення водієм вимушеної зупинки в зоні дії знаку «Зупинка заборонена».

ОСОБА_4, станом на 21 березня 2016 року знаходиться на 28 тижні вагітності. Вказане стверджується довідкою жіночої консультації № 1 Тернопільської комунальної міської лікарні № 2 від 21 березня 2016 року № 50.

На момент винесення спірної постанови вона була пасажиром позивача. Ця обставина визнана сторонами, сумнівів щодо її достовірності та добровільності такого визнання не виникає, тому, в силу ч. 3 ст. 72 КАС України, зважаючи, що жодна із сторін проти цього не заперечує, їх доказування суд вважає недоцільним.

Пунктом 15.14. ПДР визначено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.

У свою чергу п. 9.9 ПДР встановлено, що у разі вимушеної зупинки на дорозі аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена.

З наданих представником відповідача та переглянутих у судовому засіданні матеріалів відеофіксації, де зафіксовано події, що мали місце 18 березня 2016 року по вул. Руська, 23 у м. Тернополі, чого позивач у судовому засіданні не заперечив, убачається, що у транспортному засобі ОСОБА_1 ввімкнено аварійну світлову сигналізацію.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, доказово не спростувала тверджень ОСОБА_1 про вимушений характер його зупинки в зоні дії знаку, де вона заборонена, хоча такий обов’язав, згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладений саме на неї.

З аналогічних міркувань, заслуговують на увагу і посилання позивача на не роз’яснення йому поліцейським прав, передбачених ст. 286 КУпАП та положень ст.ст. 307, 308 КУпАП. Не спростовані вони і відеоматеріалами, на яких не зафіксовано факту виконання працівниками поліції зазначених вимог закону.

Окрім відео, представник відповідача надала суду пояснення двох осіб, це ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 18 березня 2016 року.

Інформацію щодо самого факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення містять лише пояснення ОСОБА_6 (у поясненнях ОСОБА_5 зазначено лише про відмову позивача від підписання оскаржуваної постанови), однак і вони судом відкинуті, позаяк як вбачається з зазначеного вище відео, останній не був свідком правопорушення, тобто моменту, котрий передував зупинці позивача поліцейськими, а був ними запрошений уже на завершальній стаді розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення, тобто в момент відмови від підписання цього документа правопорушником.

За даних обставин, оцінюючи усі вказані факти в комплексі, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Також слід здійснити розподіл судових витрат на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 70, 71, 94, 122, 158 - 163, 1712 КАС України, ч. 1 ст. 122, ст. 245, ч. 1 ст. 247, 251, ч. 1 ст. 254, 280, 293 КУпАП, п.п. 3.34 (д), 9.9 (а), 15.14 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., –

постановив:

адміністративний позов – задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 965626 від 18 березня 2016 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – провадженням закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м. Тернополя за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на дану постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча суддя Н.П. Воробель