Справа № 2-5758/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2010 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі Дадичиній Н.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_4, де просить визнати недійсним договір дарування однокімнатної квартири №50 в будинку №35а на вул.Відінська в м.Рівне, загальною площею 30,7 кв.м., що був посвідчений 08 грудня 2004 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим №5201.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між нею та її дочкою -відповідачем по справі ОСОБА_4 насправді було укладено договір довічного утримання, оскільки вони на той час домовилися, що ОСОБА_4 надаватиме їй постійну матеріальну допомогу для лікування й догляду. Однак, починаючи з 2007 року, відповідачка не дотримується своїх зобов'язань, у зв'язку з чим на початку 2010 року вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_6 щоб зробити заповіт на квартиру на користь своїх онуків, але від нотаріуса дізналася, що квартира в дійсності належить ОСОБА_4 на підставі укладеного між ними договору дарування. У зв'язку із зазначеним, вважає, що дочка ввела її в оману, так як, перебуваючи у нотаріуса, вона не розуміла всіх юридичних тонкощів вчинюваного нею правочину, оскільки вважала, що ОСОБА_4 все нотаріусу пояснила, як вони й домовлялися.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала й з мотивів, наведених нею у позовній заяві, просить позов задовольнити. Також зауважила, що не обґрунтовує недійсність вчиненого нею правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні як за безпідставністю, так і за недоведеністю позовних вимог.

З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Так, як на правову підставу своїх вимог, позивач ОСОБА_1 посилається як на статті 215, 216, так і на статтю 235 ЦК України, котрі регулюють правові наслідки недійсності правочину (ст.216 ЦК), а також правові наслідки удаваного правочину (ст.235 ЦК) , що є різними позовними вимогами, виходячи з наступного.

В судовому засіданні позивач, а також викликана за її клопотанням свідок ОСОБА_7 пояснили, що за взаємною згодою їх родини, дочка позивачки - відповідач ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання доглядати хвору матір, допомагати їй матеріально, натомість позивач ОСОБА_1 пообіцяла, що належна їй на той час квартира №50 в будинку №35а на вул.Відінська в м.Рівне, у майбутньому стане власністю дочки ОСОБА_8. У зв'язку з цією домовленістю, в грудні 2004 року сторони пішли до нотаріуса та уклали договір дарування, хоча позивачка вважала, що укладає договір довічного утримання.

Разом з тим, позивачем, на підтвердження її позовних вимог, не було наведено жодної з обставин, котрі б могли бути підставою недійсності правочину, та які передбачені частинами першою-трєтьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Не подано, відповідно, й доказів на підтвердження цих обставин.

Отже, підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним немає, так само як і немає підстав для визнання оспорюваного договору дарування від 08 грудня 2004 року удаваним правочином та, відповідно, визнання вчиненим договору довічного утримання, оскільки позивач ОСОБА_1 не пред'являла таких позовних вимог.

Відповідно до ч.І ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, в суду немає підстав для застосування правових наслідків удаваного правочину, що передбачені ст.235 ЦК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 Цивільного процесуального Кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення; апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: