Справа № 682/2778/15-ц

Провадження № 2/682/161/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі : головуючого судді Зеленської В.І., при секретарі Кондратюк Л.О., з участю позивачки ОСОБА_1, представника відпровідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення середнього заробітку у зв"язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі,

в и р і ш и в.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 26.02.2015 р по 01.03.2016 р в сумі 22639 грн 68 коп (двадцять дві тисячі шістсот тридцять дев"ять грн 68 коп).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в дохід держави 551 грн 20 коп судового збору.

Протягом десяти днів з дня проголошення на рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

Суддя Зеленська В. І.

Справа № 682/2778/15-ц

Провадження № 2/682/161/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі : головуючого судді Зеленської В.І., при секретарі Кондратюк Л.О., з участю позивачки ОСОБА_1, представника відпровідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення середнього заробітку у зв"Язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в.

15 вересня 2015 р ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення 20000 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 26 лютого 2015 року про поновлення на роботі на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 26.02.2015 р по день звернення до суду – 14.09.2015 року.

В заяві до суду від 25 лютого 2016 р ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 26 лютого 2015 року про поновлення на роботі за період з 26.02.2015 р по 01 березня 2016 року в сумі 22639 грн 68 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги від 25 лютого 2016 р та пояснила, що наказом № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року вона була звільнена з роботи з посади старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2015 року її поновлено на роботі на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк». Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. 27.02.2015 року Славутським міськрайонним судом виданий виконавчий лист про поновлення на роботі та надісланий нею для примусового виконання в Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10.06.2015 р рішення Славутського міськрайонного суду від 26.02.2015 р в частині поновлення її на роботі залишене без змін, а в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу змінене та зменшено розмір стягнення з 5242 грн 05 коп до 4941 грн 20 коп. Наказом ПАТ КБ «Приватбанк» від 26.08.2015 року № Э.28.0.0.0/1-6931028 відмінено дію наказу№ Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року про звільнення ОСОБА_1 Проте, наказ про поновлення її на роботі Приватбанком не виданий, робоче місце старшого касира-операціоніста в Славутському відділенні № 1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» їй не надане, до роботи вона не допущена, заробітна плата їй не виплачується, згоду на зміну істотних умов праці чи переведення на умови неповного робочого часу вона не давала. Апеляційним судом Хмельницької області у рішенні від 10.06.2015 р визначено розмір її середньоденного заробітку в сумі 89 грн 84 коп. Тому просить стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 26 лютого 2015 року про поновлення на роботі за період з 26.02.2015 р по 01 березня 2016 року в сумі 22639 грн 68 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що наказом ПАТ КБ «Приватбанк» від 26.08.2015 року № Э.28.0.0.0/1-6931028 скасовано дію наказу № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_1, її фактично поновлено на попередній роботі. Із розпорядженням ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис листом від 28.08.2015 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20150904/1089. Цим же листом у ОСОБА_1 витребувано трудову книжку для внесення запису про поновлення на роботі. Лист отримано позивачкою особисто 18.09.2015 р. Трудова книжка повернута ОСОБА_1 до Приватбанку і до цього часу перебуває у відповідача, так як трудові відносини тривають. Доказом того, що позивачку поновлено на роботі є запис в трудовій книжці за №26 «поновлена на попередній роботі». У зв’язку з відсутністю в Славутському відділенні № 1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» посади старшого касира-операціоніста, листом від 28.08.2015 р ОСОБА_1 попереджена про зміну істотних умов праці та переведена на умови неповного робочого часу на підставі наказу від 17.11.2014 року «Про зменшення кількості посад касирів-операціоністів», яким посада старшого касира-операціоніста виключена з типового штатного розпису банку. При усному ознайомленні ОСОБА_1 відмовилась від підписання наказу та відмовилась від продовження роботи за новими умовами праці. Письмової відповіді про згоду чи відмову від роботи за новими умовами праці позивачка не надала. У зв’язку з необхідністю створення умов для роботи старшого касира-операціоніста, період до запровадження нових умов праці, зокрема, з 28.08.2015 р по 27.10.2015 р, було оплачено позивачці як простій. Оскільки з 27.10.2015 р ОСОБА_1 на робочому місці не з’являлася та до роботи не приступила,то заробітна плата за цей час їй не нараховувалась і не виплачувалась. Крім цього, так як у розпорядженні про поновлення ОСОБА_1 на роботі помилково було встановлено графік її роботи з 8:00 год, то виявивши невідповідність встановленого графіку роботи до графіку роботи відділення, було затверджено наказ від 07.12.2015 р про внесення змін до розпорядження № Э.28.0.0.0/1-6931028 від 26.08.2015 р в частині встановлення ОСОБА_1 графіку роботи і встановлено їй неповний робочий час з графіком роботи з 9:00 до 11:00 щоденно з понеділка по п’ятницю. Наказ надіслано ОСОБА_1 листом від 10.12.2015 р, який позивачка отримала 04.01.2016 р. Крім цього вважає, що оскільки рішення суду про поновлення на роботі не було виконане негайно, то трьохмісячний строк, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду за захистом порушеного права, розпочав перебіг 27.02.2015 р, тобто наступного дня після постановлення рішення судом про поновлення позивачки на роботі. Зазначений строк сплинув 27.05.2015 року. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про стягнення середнього заробітку лише 14.09.2015 р, тобто після спливу встановленого законом строку на звернення до суду, ймовірно маючи намір збільшити розмір стягнення. Позивач не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку і не подала доказів про поважність причин пропуску о значеного строку. Тому просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторні, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з посади старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я (а.с. 31-30).

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2015 року її поновлено на роботі на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк». Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання (а.с. 199-203).

14.05.2015 р державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с.50).

Постановами державного виконавця від 28.05.2015 р та від 08.06.2015 р на боржника ПАТ КБ "Приватбанк" накладались штрафи за невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с.17-20).

26.08.2015 р ПАТ КБ "Приватбанк" винесене розпорядження № Э.28.0.0.0/1-6931028, яким відмінено дію наказу № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 (а.с.35).

Конституцiя України, трудове та цивiльне законодавство закрiплює обов’язок кожного неухильно додержуватися положень Конституцiї України та законiв України, добросовiсно здiйснювати свої права та обов’язки i встановлює юридичну вiдповiдальнiсть за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивiльних обов’язкiв, якi виникають, зокрема, безпосередньо з актiв законодавства, рiшення суду або договору, у разi їх невиконання боржником добровiльно (стаття 68 Конституцiї України, статтi 11, 14 ЦК України, статтi 14, 367 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження» ).

Так, частина перша статтi 235 КЗпП України (тут i далi в редакцiї станом на час виникнення спiрних правовiдносин) передбачає, що в разi звiльнення без законних пiдстав працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.

Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого працiвника, пiдлягає негайному виконанню (частина п’ята статтi 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рiшення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов’язковостi i пiдлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засiданнi.

Оскiльки зазначена норма права в iмперативнiй формi передбачає негайне виконання рiшення суду про поновлення працiвника на роботi вiдсутнiсть у судовому рiшеннi вказiвки про це не позбавляє рiшення його обов’язковостi з моменту проголошення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2015 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі містить вказівку про його негайного виконання (а.с. 199-203).

Обов’язковiсть рiшень суду вiднесена Конституцiєю України до основних засад судочинства (частина п’ята статтi 124 Конституцiї України). Отже, з огляду на принцип загальнообов’язковостi судових рiшень за змiстом статей 14, 367 ЦПК України судовi рiшення, якi вiдповiдно до закону пiдлягають негайному виконанню, є обов’язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, вiд яких залежить реалiзацiя прав особи, пiдтверджених судовим рiшенням.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пунктi 34 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорiв», належним виконанням судового рiшення про поновлення на роботi слiд вважати видання власником про це наказу, що дає можливiсть працiвнику приступити до виконання своїх попереднiх обов’язкiв.

Отже, аналiз зазначених правових норм дає пiдстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровiльно i негайно виконати рiшення суду про поновлення працiвника на роботi i цей обов’язок полягає у тому, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працiвника на роботi виникає вiдразу пiсля оголошення рiшення суду, незалежно вiд того, чи буде дане рiшення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом (частина друга статтi 14 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разi затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рiшення органу, який розглядав трудовий спiр про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов’язку добровiльно, рiшення суду пiдлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови i порядок виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), що пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження» (далi — Закон), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкцiя про проведення виконавчих дiй, затверджена наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 15 грудня 1999 року № 74/5.

Вiдповiдно до зазначених нормативно-правових актiв примусове виконання рiшень в Українi покладається на державну виконавчу службу та здiйснюється останньою на пiдставi виконавчого документа.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволiкання», «проволока», за змiстом норм статтi 236 КЗпП України затримкою виконання рiшення суду про поновлення працiвника на роботi слiд вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працiвника на роботi без поважних причин, негайно, пiсля проголошення судового рiшення,.

Судом встановлено, що пiсля ухвалення судом 26 лютого 2015 року рiшення про поновлення ОСОБА_1 на роботi, вiдповiдач не видав наказ про її поновлення на роботi i фактично не допустив ОСОБА_1 до виконання попереднiх обов’язкiв, що стверджується поясненнями позивачки та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суд вважає, що розпорядження Приватбанку № Э.28.0.0.0/1-6931028 від 26.08.2015 р, яким відмінено дію наказу № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 (а.с.35), не є наказом про поновлення її на роботі в розумінні ст. 235 КЗпП, що дає можливiсть працiвнику приступити до виконання своїх попереднiх обов’язкiв, зокрема - старшого касира-операціоніста, передбачених Посадовою інструкцією касира-операціоніста Прватбанку (а.с.3-7 т. 2).

Пояснення свідка ОСОБА_3 про те, що через 4-5 днів після ознайомлення з розпорядженням Приватбанку № Э.28.0.0.0/1-6931028 від 26.08.2015 р, яким відмінено дію наказу № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 04.12.2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_1, ОСОБА_1 було надано місце за робочим столом з доступом до комп"ютера без паролів доступу до банківських програм у загальному залі роботи з відвідувачами, а не безпосередньо в касі банку, свідчить про те, що ОСОБА_1 не була допущена до виконання обов"язків старшого касира-операціоніста, передбачених Посадовою інструкцією касира-операціоніста Прватбанку.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що робоче місце старшого касира-операціоніста є приміщення каси відділення Приватбанку.

Крім цього, відповідно до наказу ПАТ КБ "Приватбанк" № СП-2014-7057467 від 17.11.2014 р посада старшого касира-операціоніста скорочена (а.с.208).

Той факт, що ОСОБА_1 не була поновлена на роботі відповідно до рішення суду і не була допущена до виконання посадових обов"язків старшого касира-операціоніста, стверджується також листами Приватбанку № 20.1.0.0.0/7-20150904/1089 від 28.08.2015 р і № 20.1.0.0.0/7-20151022/1236 від 22.10.2015 р, в яких вказано, що у зв"Язку з відсутністю в штатному розписі Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" посади старшого касира-операціоніста та відсутністю можливості встановлення 8 годинного робочого дня з 27.10.2015 р ОСОБА_1 буде змінено істотні умови праці та встановлено неповний робочий час - 2-годинний робочий день з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, з 8-00 год, 5-денний робочий тиждень, визідні - субота, неділя). При цьому ОСОБА_1 попереджена, що у тразі відмови від продовження роботи у зв"Язку із змінами істотних умов праці, відповідно до ст. 32 КЗпП України трудовий договір припиняється на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с.64, 66).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не давала згоду на зміну істотних умов праці чи переведення її на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Заробітна плата ОСОБА_1 не виплачується.

Разом з тим, Приватбанком не видано наказ про звільнення її з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

15.03.2016 р представник відповідача надав Славутському міськрайонному суду копію Трудової книжки ОСОБА_1, в якій міститься запис № 26, без вказівки на дату, з наступними відомостями про роботу "Запис за № 25 ... є недійсним, поновлений на попередній роботі", без вказівки на підставу внесення такого запису (а.с.206-207). Наведене вказує на те, що ОСОБА_1 станом на 15.03.2016 р фактично на роботі не поновлена.

21.03.2016 р представником відповідача надано суду копію трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.227), в якій міститься запис № 26 з вказівкою на дату - 26.08.2015 р, що не відповідає дійсності, оскільки в копії трудової книжки від 15.03.2016 р такий запис відсутній, а отже не міг бути внесений 26.08.2015 р; у графі 3 "відомості про робту" міститься запис "Запис за № 25... є недійсним, поновлений на попередній роботі згідно розпорядження Э.28.0.0.0/1-6931028". Такий запис в копії трудової книжки ОСОБА_1 від 15.03.2016 р теж відсутній, що свідчить про його внесення після 15.03.2016 р. У графі 4 "на підставі чого внесено запис" - запис про підставу відсутній.

Аналіз копії трудової книжки позивачки ОСОБА_1, наданий представником відповідача, свідчить про те, що станом на 01.03.2016 р рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення №1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» не виконане, ОСОБА_1 на роботі не поновлена та до роботи не допущена.

Про те, що ОСОБА_1 не поновлена на роботі свідчать також її письмові звернення до посадових осіб ПАТ КБ "Приватбанк" від 07.03.2016 р (а.с.192), від 26.12.2015 р (а.с.194-197), від 01.02.2016 р та від 25.11.2015 р (а.с.182-183, 178-180, 176-177), до прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська від 12.10.2015 р (а.с.185-188); ухвала суду від 02.03.2016 р про зобов"язання керівника Шепетівської місцевої прокуратури внести до ЄРДРО відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 16.02.2016 р про злочин, передбачений ч. 2 ст. 382 КК України - невиконання рішення суду, (а.с.175).

Тому суд дiйшов висновку про затримку з вини вiдповiдача виконання судового рiшення про поновлення ОСОБА_1 на роботі у розумiннi статтi 236 КЗпП України, яка зумовлює вiдповiдальнiсть, передбачену цiєю нормою.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 червня 2015 р середньоденний заробіток ОСОБА_1 на момент звільнення становив 89 грн 84 коп (а.с. 2-3).

Судом встановлено, що відповідно до Норм тривалості робочого часу на 2015 та 2016 роки за період з 26.02.2015 р по 01.03.2016 р в Україні встановлено 251 робочий день. А отже, середній заробіток ОСОБА_1 за цей період становитиме 22549 грн 84 коп (251 день х 89 грн 84 коп = 22549 грн 84 коп).

Встановлено, що протягом серпня - жовтня 2015 року ОСОБА_1 фактично виплачено 2119,58 грн, що стверджується банківськими виписками та розрахунковими листами (а.с. 85-87, 90-92).

Тому сума середнього заробітку, що підлягає виплаті відповідачем позивачці ОСОБА_1, становить 20430 грн 26 коп.

Суд знаходить, що до позовних вимог не підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України щодо трьохмісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права, так як порушення є триваючим, а вимога про стягнення заробітку не обмежується будь-яким строком.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в користь держави відповідно до ст. 88 ЦПК України, так як позивачка звільнена від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом про захист трудових прав.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 14, 18, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 233, 236 КЗпП України, суд

в и р і ш и в.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 26.02.2015 р по 01.03.2016 р в сумі 22639 грн 68 коп (двадцять дві тисячі шістсот тридцять дев"ять грн 68 коп).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в дохід держави 551 грн 20 коп судового збору.

Протягом десяти днів з дня проголошення на рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

Суддя Зеленська В. І.