Справа № 2-а-11027/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого-судді – Бурлака О.В.,

при секретарі - Стойко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира взводу ДПС м. Херсона ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, по якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ 1 № 049269 від 05.04.2011 року, а також закрити провадження по справі, посилаючись на те, що 05.04.2010 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення, складеними відповідачем незаконно.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак до суду не з’явився, не надавши судові письмові заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином суд визнає, що відповідач-суб’єкт владних повноважень не з’явився до суду без поважних причин, а тому справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд ознайомившись з матеріалами справи, вважає адміністративний позов позивача підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

05.04.2011 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що позивач порушив вимоги п. 14.6 г) ПДР затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, яке виразилось в тому, що він 05.04.2011 року, о 17-24 год., на 210 км. автодороги ОСОБА_3 – Новоазовськ, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу на крутому повороті, ділянці дороги з обмеженою оглядовістю.

В позові позивач зазначив, що під час руху автошляхом ОСОБА_3 - Новоазовськ попереду нього рухався автомобіль із незначною швидкістю. Він, проїхавши поворот, на виконання п.14.2 ПДР України, оцінивши дорожню обстановку, переконавшись, що суцільна лінія закінчилась та почалася переривчаста, в умовах оглядовості (об’єктивної можливості бачити дорожню обстановку з місця водія), та переконавшись, що не створює перешкод для інших учасників дорожнього руху, здійснив обгін. Вказує, що співробітник ДАІ, знаходився на відстані близько 800 метрів від місця здійснення обгону, а тому не міг об’єктивно оцінити момент переходу від суцільної лінії до переривчастої. Отже жодних причин складати протокол та виносити постанову інспектор не мав.

З’ясовуючи фактичні обставини справи, співробітник ДПС при документуванні згаданого порушення залишив поза увагою заперечення водія про те, що він не згоден з рішенням інспектора, так як правил не порушував.

Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суб'єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані – на користь відповідача чи навіть позивача.

Під час розгляду справи, відповідачем суду не були надані письмові заперечення, пояснення інспектора чи відеозапис скоєного адміністративного правопорушення позивачем, чи будь-які інші докази з яких би вбачалося, що позивач порушив ПДР. Тому суд приймає як доказ по справі пояснення позивача та його доводи.

Вказані обставини вказують на те, що відповідач не розібрався, неправильно трактував ситуацію на дорозі, у зв’язку з чим притягнув позивача до адміністративної відповідальності.

В діях позивача не вбачається адміністративного правопорушення, у зв’язку з чим він неправомірно був притягнутий до відповідальності.

Суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Враховуючи викладене, з протоколу вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які свідчать, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, за таких обставин, позивач, не порушував ПДР, у зв’язку з чим неправомірно був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 276, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 8, 9, 17, 19, 128, 159-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ 1 № 049269 від 05.04.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, закрити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_3