Справа №1-33/09

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2009 року Староміський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого, судді Білоуса О.В.,

при секретарі Козлову О.М.,

з участю прокурора Соловйова О.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Тульчин Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, директора ПП БК «Поділля-буд», одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_2

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 366 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, будучи генеральним директором ПП БФ «Сан-Буд» і директором ПП БК «Поділля-Буд», засновником якого є його дружина - ОСОБА_3, і завідомо знаючи, що квартира АДРЕСА_1, згідно договору про участь у пайовому будівництві від 20.09.2002 року, передано ТОВ «СД-Будінвест», не маючи прав на дану квартиру, 05.06.2003 року, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, в офісному приміщенні по вул. Стеценка, 5 в м.Вінниці, умисно уклав між ПП БФ «Сан-Буд», яка фактично не працювала і не проводила господарської та фінансової діяльності, договір дольової участі в будівництві тієї ж квартири з ОСОБА_4, оформивши та видавши при цьому прибутковий касовий ордер №26 від 05.06.2003 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру на пайовий внесок за квартиру на суму 110000 грн. Дані документи ОСОБА_2 завірив особистими підписами та печаткою ПП БФ «Сан-Буд», а гроші в сумі 110000 грн., які в цей же день отримав від ОСОБА_4, по реєстраційних обліках в бухгалтеріях зазначених підприємств не провів та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 шкоди в особливо великих розмірах (оскільки в 6470 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який станом на день вчинення злочину складав 17 грн.).

Крім того, ОСОБА_2, будучи службовою особою - генеральним директором ПП БФ «Сан-Буд» і директором ПП БК «Поділля-Буд», засновником якого є його дружина - ОСОБА_3, і завідомо знаючи, що квартира АДРЕСА_1, згідно договору про участь у пайовому будівництві від 20.09.2002 року, передано ТОВ «СД-Будінвест», не маючи прав на дану квартиру, 05.06.2003 року, в офісному приміщенні по вул.Стеценко, 5 в м.Вінниці, умисно склав та видав ОСОБА_4 завідомо неправдивий документ – договір дольової участі в будівництві тієї ж квартири, засвідчивши його своїм підписом та печаткою ПП БФ «Сан-Буд», підробив і видав ОСОБА_4 прибутковий касовий ордер №26 від 05.06.2003 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру на пайовий внесок за квартиру, поставивши свій підпис на даному прибутковому касовому ордері в графі «головний бухгалтер» замість головного бухгалтера та свій підпис в графі «касир» на квитанції до прибуткового касового ордеру №26 замість касира, і засвідчивши ордер та квитанцію печаткою ПП БФ «Сан-Буд». Отримані від ОСОБА_4 гроші в сумі 110000 грн., по бухгалтерським облікам підприємства не провів, а розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тяжкі наслідки (оскільки заподіяні матеріальні збитки в 6470 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який станом на день вчинення злочину складав 17 грн.).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винність в скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України – не визнав, а в скоєнні злочину, передбаченого ст.366 ч.2 КК України – визнав повністю, однак просив звільнити його по даній статті від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, так як з дня вчинення ним злочину пройшло більше п’яти років. Суду пояснив, що на початку червня 2003 року йому потрібні були кошти на придбання легкового автомобіля і він 05.06.2003 року звернувся до ОСОБА_5 з проханням позичити йому 7000 доларів США, який йому сказав, що позичить кошти лише під заставу майна, а оскільки майна під заставу у нього не було, він запропонував йому укласти договір про участь в пайовому будівництві будинку по АДРЕСА_1, з отриманням у власність квартири НОМЕР_1, яка на той час була вільною. ОСОБА_5 погодився, сказав готувати пакет документів на ім’я його сина ОСОБА_4 Дана розмова відбувалася біля будинку ОСОБА_5 по вул.Вінниченка,14. Після цього він поїхав в офіс і дав розпорядження секретарю ОСОБА_8 підготувати договір, а сам пішов в бухгалтерію і сказав ОСОБА_9 виписати приходний касовий ордер на 110000 грн., і квитанцію не відривати на ім’я ОСОБА_4, взяв в сейфі в головного бухгалтера (ОСОБА_7) печатку і поставив печать на лінії розриву касового ордеру і квитанції. Потім під’їхав до ОСОБА_5 і надав йому оригінал договору з печаткою та підписом, реквізитами ОСОБА_4 та приходний касовий ордер та квитанцію не розриваючи. ОСОБА_5 сказав, що поїде до свого товариша та позичить на підставі даних документів для нього кошти. Однак, товариш відмовився на підставі даних документів дати гроші. Пізніше ОСОБА_5 запропонував йому надати під розписку 7000 доларів США і він погодився, про що написав відповідну розписку. Коли він запропонував повернути йому документи, але ОСОБА_5 відповів, що знищить їх. Згодом коли він не зміг вчасно повернути гроші (сплачував лише відсотки за користування грошима). А коли з’явився до суду, бо були вже справи в суді, то йому пред’явили для огляду копію договору завірену суддею. Визнає винуватість в тому, що поставив підписи на прибутковому касовому ордері №26 та на квитанції до ордеру на суму 110000 грн. замість головного бухгалтера та касира, скріпив документи печаткою ПП «Сан-Буд», не отримавши від ОСОБА_5 грошей за квартиру. Якби ОСОБА_5 сплатив в касу підприємства грошові кошти, то він би отримав квартиру. Станом на 05.06.2003 року, тобто на час коли відбувалися дані події, лише він мав право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1.

Цивільний позов заявлений ОСОБА_4Я.В. - не визнав.

Не дивлячись на не визнання підсудним своєї винності в скоєнні шахрайства, суд вважає, що його винуватість повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а невизнання підсудним вини у вчиненому злочині, суд розцінює як один із способів свого захисту і намагання пом’якшити свою відповідальність за вчинений ним злочин.

Винність підсудного ОСОБА_2 у скоєнні шахрайства підтверджується:

- показами потерпілого ОСОБА_4 який в судовому засіданні пояснив, що 05.06.2003 року він з директором ПП «Сан-Буд» ОСОБА_2 уклав договір дольової участі в будівництві будинку АДРЕСА_1, з метою отримання у власність квартири НОМЕР_1, і особисто, в офісі ПП «Сан-Буд» передав ОСОБА_2 гроші в сумі 110000 грн., а останній віддав йому підписаний договір дольового будівництва в 2-х екземплярах, квитанцію до прибуткового ордеру про сплату 110000 грн., оформлених належним чином, копією до прибуткового касового ордеру на його ім’я. Будівництво повинно було завершитись в 2003 році, але вселення розпочалося у другій половині 2004 р. Тоді він почав звертатися до ОСОБА_2 з проханням виконати умови договору, однак останній став уникати зустрічей. Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_2 спірну квартиру вже двічі перепродував.

В зв`язку з тим, що злочинними діями ОСОБА_2 завдана шкода, ОСОБА_4 пред`явив цивільний позов (уточнюючий) на суму 923400 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Матеріальну шкоду обґрунтовував тим, що на сьогоднішній день будівельна компанія «Поділля-Буд» реалізовує квартири з вартістю квадратного метра житла 8100 грн., тому загальна вартість квартири, площею 114 кв.м., яку ОСОБА_4 був позбавлений можливості придбати, становить 923400 грн. Моральну шкоду обґрунтовував тим, що внаслідок втрачених сподівань отримати житло він переніс душевні страждання, стан його здоров`я погіршився, стався серцевий напад і до цього часу він відчуває постійне стресове навантаження та психологічний дискомфорт.

- показами свідка ОСОБА_7, яка суду пояснила, що в період з 1997 року по 1.03.2001 року вона працювала головним бухгалтером підприємства «Сан-Буд», а після створення ПП «Поділля-Буд», вона почала працювати головним бухгалтером на даному підприємстві. Тоді ж всі договори дольової участі з «Сан-Будом» були передані новому підприємству і після закінчення будівництва вже ПП «Поділля-Буд» видавало квартири, а рахунки «Сан-Буд» були заблоковані, бухгалтерські документи цього підприємства втрачені в 2001 році, всі працівники були звільнені або перейшли на роботу в ПП «Поділля-Буд». ОСОБА_2 залишився директором «Сан-Буд», в нього була печатка, але кошти від осіб на виконання умов договору по дольовому будівництву він не приймав і не міг приймати, оскільки такі операції входили до повноважень касира, при цьому касир видавав клієнту корінець до прибуткового касового ордеру зі своїм підписом, печаткою підприємства і штампом «сплачено». Це було підтвердженням укладення договору про дольову участь в будівництві. Сам прибутковий касовий ордер залишався в бухгалтерії, а отримані кошти перераховувались на рахунок підприємства. Навіть якби ОСОБА_2 і прийняв кошти від людей, він повинен був їх здати в банк на рахунок підприємства або доручити цю операцію бухгалтеру. ОСОБА_4 вона не знає і їх в офісі у ОСОБА_2 ніколи не бачила.

- показами свідка ОСОБА_8, яка суду пояснила, що в 2003 році вона працювала інженером на ПП «Сан-Буд» і займалась обліком житла та вела реєстрацію договорів дольової участі в будівництві будинку по вул. 1 Травня, які були укладені між ПП «Сан-Буд» і фізичними особами, потім ці договори, близько 20 договорів, були передані на ПП «Поділля-Буд» і про це повідомлялись всі учасники будівництва, вона знала кожного клієнта. Процедура перереєстрації проходила протягом двох місяців. Кожний під’їзд перереєстровувався. Було дуже багато скарг від жильців, щодо затримки здачі будинку, однак ОСОБА_4 ні разу не приходили. Договір між ПП «Сан-Буд» і ОСОБА_4 не реєструвався.

- показами свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що в 2003 році вона працювала бухгалтером на ПП «Поділля-Буд» і лише на вказівку ОСОБА_2, директора підприємства, без будь-яких документів вона виписала прибутковий касовий ордер та квитанцію до ордера на ім`я ОСОБА_4 на суму 110000 гривень, але ордер не реєструвала у касовій книзі, оскільки гроші в касу не поступали. Дані прибутковий касовий ордер та квитанцію вона віддала ОСОБА_2. Додатково суду пояснила, що ОСОБА_4 в кабінеті у ОСОБА_2 вона не бачила. Якби були кошти, то вона б їх прийняла.

- показами свідка ОСОБА_3, яка являється дружиною підсудного ОСОБА_2, суду пояснила, що вона являється засновником ПП «Поділля-Буд», а її чоловік є директором цієї фірми. В 2003 році її чоловік позичив у ОСОБА_4 7000 доларів США на придбання автомобіля, борг було сплачено. Також, зі слів чоловіка знає, що в 2003 році ОСОБА_4 мав намір укласти договір дольової участі в будівництві, але потім відмовився від договору, а документи не повернув і сказав, що їх знищив. Через деякий час з`явився цей договір і претензії на квартиру.

Також винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненні шахрайства доводиться і іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні:

Так, відповідно до оригіналу договору від 05.06.2003 року, ПП БФ «Сан-Буд» в особі генерального директора ОСОБА_2 (виконавець) уклав з ОСОБА_4 (замовник) договір дольової участі в будівництві житлового будинку б/н по вул. 1 Травня в м.Вінниці, відповідно до якого замовник зобов`язався сплатити виконавцеві 110000 грн., а виконавець зобов`язався передати замовнику після завершення будівництва квартиру НОМЕР_1, загальною площею 114 кв.м. Даний договір складений в простій письмовій формі, завірений підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і печаткою ПП «Сан-Буд» (а.с.114-116 т. 1).

Являючись генеральним директором ПП БФ «Сан-буд» та директором ПП «Поділля-Буд», ОСОБА_2 достовірно знав, що на момент складання договору квартира НОМЕР_1 була передана ТОВ «СД-Будінвест» за договором на участь в пайовому будівництві від 20.09.2002 року, укладеним між ПП БК «Поділля-Буд» та ТОВ «СД-Будінвест» (а.с.44 т.1). Даний факт також засвідчений перепискою між БК «Поділля-Буд» (яку здійснював ОСОБА_2, ОСОБА_11.) та: ТОВ «СД-Будінвест» від 03.12.2003 року (а.с.49,57 т.1), Вінницькою міською радою (а.с.51-53,56 т.1); між ТОВ «СД-Будінвест» та Вінницькою КЕЧ (а.с.60-63 т. 1).

Факт отримання грошей ОСОБА_2 в сумі 110000 грн. від ОСОБА_4 і дійсності укладеного договору дольової участі в будівництві також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №26 від 05.06.2003 року, виданою ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 (а.с.117 т.1).

Вищезазначені оригінали документів було вилучено у ОСОБА_4 15.07.2005 р. (а.с.113 т. 1) .

За повідомленням ДПІ у м. Вінниці ПП БФ «Сан-Буд» за період 2003-2004 роки податки і збори не сплачувало (а.с.86 т. 2).

Відповідно до договору № 49 від 25.11.2002 року «СД-Будінвест» передало 4 квартири загальною площею 466 кв.м. благодійному фонду «Житло військовим» (а.с.46 т.1), а 20.10.2003 року була укладена угода №8 про поступлення договору №49 від 25.11.2002 року, згідно якого сторони прийняли рішення про передачу повноважень та зобов`язань по договору №49 від 25.11.2002 року від цедента (МОУ в особі президента благодійного фонду «Житло військовим») до наступника (Подільське управління капітального будівництва МОУ) (а.с.48 т.1). При цьому про додаткову угоду від 20.09.2002 року, надану ОСОБА_2 в судовому засіданні, в договорах від 25.11.2002 року та 20.10.2003 року не згадується.

Таким чином, складаючи договір від 05.06.2003 року відносно квартири, переданої іншому підприємству і підробляючи прибутковий касовий ордер №26 та квитанцію до нього, від імені підприємства «Сан-Буд», яке на той час фактично не проводило господарської та фінансової діяльності ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, приховав відомості щодо предмету договору і істотних умов договору та заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4 на суму 110000 грн., шляхом обману та зловживання довірою, що є особливо великим розміром.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні службового підроблення повністю доведена в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідженими вище документами, висновком експерта № 439-П від 25.09.2006 року, відповідно до якого підписи в договорі дольової участі в будівництві від 05.06.2003 року в графі «ОСОБА_2», квитанції до прибуткового касового ордера № 26 в графі «касир», в копії прибуткового касового ордера №26 в графі «головний бухгалтер», які надані на дослідження, виконані ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю підготовки технічної підробки та монтажу підпису в копії документа (а.с.260-266 т.1), а також повним визнанням ОСОБА_2 своєї винуватості.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст.190 ч.4 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах; за ст.366 ч.2 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, немає.

При обранні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його поведінку в судовому засіданні те, що він винність свою у вчиненні злочинів визнав частково за ч.2 с.366 КК України, задовільно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в психоневрологічній лікарні та на наркологічному обліку не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, його відношення до вчиненого злочину, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п’ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Оскільки злочин, передбачений ч.2 ст. 366 КК України є злочином середньої тяжкості та був вчинений ОСОБА_2 05.06.2003 року, тобто на день винесення вироку минули строки, передбачені ст.49 КК України, підсудного ОСОБА_2 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.366 КК України.

Вирішуючи питання щодо виклику в судове засідання для допиту судді Замостянського районного суду м.Вінниці, яка посвідчувала правильність копій наданих документів, з приводу пред'явлення їх оригіналів, то відповідно до ст.12 Закону України „Про статус суддів”, суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні.

Вирішуючи питання про відшкодування завданої шкоди, суд прийшов до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. Суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого суму в розмірі 200640 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи реально завдані збитки – 110000 грн. та суму внаслідок інфляції – 90640 грн. Згідно зведеної таблиці індексів інфляції (інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА») індекс інфляції за 2003 рік становив 108,2; за 2004 рік – 112,3; за 2005 рік – 110,3; за 2006 рік – 111,6; за 2007 рік – 116,6; за 2008 рік – 122,3; за період з січня по червень 2009 року – 101,1. Суму інфляційних, суд рахував помноживши суму реальної шкоди – 110000 грн. на відповідний індекс інфляції за рік і віднявши суму шкоди (2003 рік – 110000 грн. * 108,2 : 100 = 119020 грн. – 110000 грн. = 9020 грн. (інфляційних); за 2004 рік - 110000 грн. * 112,3 : 100 = 123530 грн. – 110000 грн. = 13530 грн. (інфляційних); за 2005 рік – 110000 грн. * 110,3 : 100 = 121330 грн. – 110000 грн. = 11330 грн. (інфляційних); за 2006 рік – 110000 * 111,6 : 100 = 122760 грн. – 110000 грн. = 12760 (інфляційних); за 2007 рік – 110000 грн. * 116,6 : 100 = 128260 грн. – 110000 грн. = 18260 грн. (інфляційних); за 2008 рік – 110000 грн. * 122,3 : 100 = 134530 грн. – 110000 грн. = 24530 грн. (інфляційних); за 2009 рік (за період з січня по червень) – 110000 * 101,1 = 111210 гривень – 110000 грн. = 1210 грн. (інфляційних). Таким чином, загальна сума інфляційних становить 90640 грн.

Тому вимоги потерпілого про відшкодування шкоди з розрахунку вартості квартири на день розгляду справи є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого злочину, ступінь вини підсудного, глибину душевних страждань ОСОБА_4, яких він зазнав у зв`язку зі злочинною поведінкою ОСОБА_2, позбавлення потерпілого можливості реалізації намірів на придбання майна, а також враховує вимоги розумності і справедливості, та вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути суму в розмірі 5000 грн.

Також з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області слід стягнути судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 612 грн.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч.2 КК України.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч.2 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 200640 (двісті тисяч шістсот сорок) гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 (п`ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, а всього 205640 (двісті п’ять тисяч шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 612 (шістсот дванадцять) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: