Справа №2-329/2007 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А. В.,
при секретарі - Неголюк Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У жовтні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування позову зазначав, що 08.07.2006 року приблизно о 14 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2. керуючи автомобілем "Хонда" державний номер НОМЕР_1 по вул. П.Панча в м. Києві перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого порушив вимоги п. 10.1 ПДР України і здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107» державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності. Вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме постановою Оболонского районного суду м. Києва від 10.08.2006 року. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження НОМЕР_3, матеріальна шкода заподіяна власнику автомобіля «ВАЗ-2107» державний номер НОМЕР_2 становить 8795 грн. 69 коп. Крім того, позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн. У зв'язку із цим просив про задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, а саме: визнав суму матеріального збитку в розмірі 8 795 грн. 69 коп., та частково моральну шкоду, при цьому вказав, що сума 5 000 грн. завищена.
Відповідно до ч.1 ст.ЗО ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Суд, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи встановив, що 08.07.2006 року приблизно о 14 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2. керуючи автомобілем "Хонда" державний номер НОМЕР_1, по вул. П. Панча в м. Києві перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_2.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2., який порушив вимоги п. 10.1 ПДР України.
Згідно постанови Оболонского районного суду м. Києва від 10.08.2006 року (а.с.6) ОСОБА_2. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Автомобіль «ВАЗ-2107» державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12).
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2. керував автомобілем "Хонда' державний номер НОМЕР_1, на підставі доручення НОМЕР_4.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та Інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди' від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Більше того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого.
Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що ДТП сталося з вини відповідача, підстав для звільнення від обов'язку по відшкодуванню заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди, зокрема умислу з боку потерпілих, суд не вбачає, а тому матеріальне відшкодування позивачу повинно провадитися за рахунок відповідача.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження НОМЕР_3 (а.с. 7-11) щодо огляду автомобіля «ВАЗ-2107» державний номер НОМЕР_2 - матеріальний збиток нанесений власнику вищезазначеного автомобіля, ушкодженому при ДТП складає 8 795 грн. 69 коп.
Судом обговорено питання щодо обов'язку виправлення пошкоджених вузлів та деталей автомобілю позивача «ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2» з боку відповідача, на що позивачем була висловлена незгода.
Згідно п.9.4.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями ) відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну особу обов'язку виправити пошкоджену річ застосовується якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.
Крім того, згідно положень п.9.ч.З Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі відповідальній за шкоду.
Відповідач заперечив необхідність передачі йому пошкоджених деталей.
Так як між сторонами не досягнута згода про спосіб виправлення пошкодженого авто, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 8 795 грн. 69 коп. заподіяних збитків.
Позовні вимоги щодо заподіяної моральної шкоди знайшли підтвердження в судовому засіданні частково.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95" Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 ) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказує позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдана моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях, стражданнях внаслідок порушення права позивача на володіння, користування та розпорядження автомобілем, а також порушення звичайних життєвих зв'язків та порушення звичайного устрою його особистого життя. Родина позивача була позбавлена можливості зручно та корисно проводити вільний від роботи та навчання час по причині несправності автомобіля. їх можливості по використанню вільного часу стали обмежені. Моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в 5 000 грн.
Разом з тим, позивач не в повній мірі обґрунтував зазначену оцінку моральної шкоди саме в розмірі 5 000 грн. так як в судовому засіданні не надав відповідних доказів щодо характеру та обсягу' страждань, яких зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) саме на суму позову в цій частині. Суд, враховуючи факт участі позивача в ДТП та пошкодження автомобіля, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду на суму 1 200 грн. яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до чЛ ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 623 (шістсот двадцять три) грн. 81 коп. понесених судових витрат, а саме: витрати по оплаті державного мита в розмірі 193 грн. 81 коп., витрати по оплаті інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 400 грн., що підтверджується відповідними доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 60,213-215 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1матеріальну шкоду в розмірі 8 795 (вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 69 коп., моральну шкоду в розмірі 1 200 (тисяча двісті) грн. та судові витрати в розмірі 623 (шістсот двадцять три) грн. 81 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано потягом десяти днів з
дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.