У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Максимчук З.М., Хилевича С.В.,

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» правонаступник якого Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» до ОСОБА_2, Рівненського міського центру зайнятості про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

В жовтня 2015 року ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулось до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2016 року позов ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця» до ОСОБА_2, Рівненського міського центру зайнятості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Українська залізниця» майнову шкоду в розмірі 17 808 грн. 08 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Українська залізниця» судовий збір в розмірі 1 218 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що відповідно до ч.2 ст. 53 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-ІІІ роботодавець зобов'язаний надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників. Зазначає що саме позивач не повідомив Сарненський районний цент зайнятості про прийняття його на роботу у відокремлений структурний підрозділ «Клесівське кар'єроуправління» на посаду заступника директора.

Зазначає, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок утримання з нього 19908,08 грн. через неповідомлення в установленому порядку центр зайнятості про його прийняття на роботу, спричинена не з його вини, а з вини працівника на якого покладений обов'язок вчиняти дії зі складання і подання до Державної служби зайнятості повідомлення про прийняття на роботу працівників.

Вказує, що кошти в сумі 19908,08 грн. ним не були привласнені чи використані, а були перераховані Рівненському міському центру зайнятості цілком на законних підставах.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця».

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №114/ОС від 09 вересня 2011 року, який видано директором ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту», ОСОБА_2 прийнятий на посаду заступника директора ВСП «Клесівське кар'єроуправління».

Відповідно до п.5.1 Положення про ВСП «Клесівське кар'єроуправління» прийом та звільнення з роботи директора кар'єроуправління, його заступників, головного бухгалтера, головного інженера здійснює керівник підприємства, тобто начальник ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту».

Наказом (розпорядженням) №72-ОС від 14 вересня 2011 року директора ВСП «Клесівське кар'єроуправління» ОСОБА_4 був прийнятий на роботу з 14 вересня 2011 року.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_2, 13.09.20111 року він подав до Рівненського міського центру зайнятості заяву, в якій просив виплатити одноразово для організації підприємницької діяльності призначену йому допомогу по безробіттю у зв'язку з неможливістю працевлаштування через відсутність для нього на ринку праці підходящої роботи, до якої додав бізнес-план.

19 вересня 2011 року, тобто вже після прийняття ОСОБА_4 на роботу в ВСП «Клесівське кар'єроуправління», комісією Рівненського міського центру зайнятості з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю ухвалено рекомендувати ОСОБА_2 виплатити допомогу по безробіттю.

22 вересня 2011 року одноразова допомога по безробіттю була виплачена ОСОБА_2

Також, із 22 вересня 2011 року ОСОБА_4 став власником приватного підприємства «Металіст-Рівне», яке працює дотепер.

Відповідно до ч.4 ст. 20 ЗУ «Про зайнятість населення» (в редакції чинній на час прийняття ОСОБА_2 на роботу) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ч.2 ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції чинній на час прийняття ОСОБА_2 на роботу) роботодавець зобов'язаний подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.

ВСП ««Клесівське кар'єроуправління»» про прийняття на роботу ОСОБА_2 у десятиденний строк, тобто починаючи з 14 вересня 2011 року не повідомив Сарненський районний центр зайнятості.

На підставі наказу №131/ОС від 14 жовтня 2011 року, яке видано директором ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту», ОСОБА_2 призначено на посаду директора ВСП «Клесівське кар'єроуправління».

Відповідно до платіжного доручення №1714 від 19 жовтня 2012 року, ВСП «Клесівське кар'єроуправління» перерахувало Рівненському центру зайнятості 19908 грн. 08 коп. на відшкодування отриманої ОСОБА_2 одноразової допомоги по безробіттю на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно наказу №165 від 04 липня 2013 року, директор ВСП «Клесівське кар'єроуправління» ОСОБА_2 наказав головному бухгалтеру здійснювати утримання із його заробітної плати в сумі 350 грн. щомісячно до повного погашення коштів на користь ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» (а.с.350). На виконання даного наказу із заробітної плати ОСОБА_2 було стягнуто 2 100 грн.

14 січня 2014 року ОСОБА_2 звільнився з посади директора ВСП «Клесівське кар'єроуправління». Залишок неповернутих підприємству коштів становить 17 808,08 грн.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 03.06.2015 р. у справі № 6-305цс15) цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» на підставі п.2 ст.133 КЗпП України за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Зазначені вище службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпосередніми її заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило.

Відповідно до п.20 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Виходячи з наваеденого та враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуалшьного права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: С.В. Хилевич

З.М. Максимчук