ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2009 року Справа №2а-11058/08/1370
«18»год. «36» хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Занов'як О.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1)
представник позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 06.02.2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації за невидане речове майно., -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації за невидане речове майно.
Ухвалою суду від 12 січня 2009 року залишено позовну заяву без руху із встановлення строку для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 19 лютого 2009 року відкрито провадження у справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, заперечень на позов не подав.
Постанова в повному обсязі виготовлена 10 липня 2009 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року НОМЕР_3, з наступними змінами та доповненнями, Законом України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-Ш, з наступними змінами та доповненнями.
При прийнятті постанови суд виходить з того, що позивач - ОСОБА_1, перебував на речовому забезпеченні, що підтверджується довідкою від 23.12.2008р. про речове майно, що підлягає до видачі військовослужбовцям, та довідкою від 23.12.2008р. про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі.
Як вбачається з витягу з наказу по управлінню Західного оперативного командування (по стройовій частині) від 30.12.2005 р. № 152, та витягу із наказу Міністра оборони України ( по особовому складу) від 26.12.2005р. № 840 позивач звільнений з військової служби 30.12.2005 року.
Відповідно до вимог ч.1-2 та ч 4, ст.9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року НОМЕР_3, в редакції чинній на момент закінчення проходження військової служби позивача, д ержава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Пуктами 27 та 28 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, передбачено відповідно, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації; в ійськовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
На день виключення позивача зі списків особового складу сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна до 11.03.2000 р. складає 1741, 64 грн., а після 11.03.2009р.- 3398, 40 грн.
Законом України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459- Ш, було призупинено дію статті 9 Закону України « Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, даний Закон набрав чинності та діє з 11.03.2000 року.
Таким чином, вимоги позивача про виплату йому грошової компенсації за період служби до 11.03.2000 р. у сумі 1741, 64 є законними, відповідають Положенню про речове забезпечення військовослужбовців збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998р. № 1135 та обґрунтовані довідкою № 45/45 від 23 грудня 2008 року виданою Управлінням Західного оперативного командуванням, а тому підлягають задоволенню.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошової компенсації замість речового майна за період з 11.03.2000р. по час його звільнення в сумі 3398. 40 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки дія положення про отримання грошової компенсації замість речового майна зупинена.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь три проценти річних в розмірі 460, 91 грн. в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на підставі практики Європейського Суду з прав людини (НОМЕР_4, Погасій проти України, НОМЕР_5, Новіков проти України, 17.09.2002 року).
Відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи , які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, одним з процесуальних обов'язків сторін є обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, позивачем не доведено та не обґрунтовано право застосування до спірних правовідносин норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачається відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Покликаючись на норму ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач виходив з того, що у спірних правовідносинах з відповідачем він має статус кредитора, а держава виступає боржником, оскільки прострочила виплату грошового зобов'язання. Однак таке твердження позивача спростовується наступним:
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Спірні правовідносини виникли щодо виплати відповідачем компенсації за невидане речове майно, тобто стосовно виконання зобов'язання про передання товару (майна) - речового майна, (п.3 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України), а не стосовно виконання грошового зобов'язання (п.4 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь трьох процентів річних в розмірі 460, 91 грн. є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог п. 3 ст.94 КАС України судові витрати у формі судового збору, належить стягувати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невидане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 1741, 64 грн.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невидане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 1741, 64 грн.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, 17 (сімнадцять) гривень 42 коп. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя - підпис, з оригіналом згідно
Суддя Карп'як О.О.